Тарас Григорович Шевченко видатний суспільно-громадський діяч України
Великий український письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, зі світовою славою поета-правдолюбця — це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Своєю славетною збіркою «Кобзар» він започаткував нову епоху не тільки в історії української літератури, а й у духовності. Думки Шевченка-поета, борця-революціонера завжди звернені до майбутнього, вони надихають нові покоління. Ця людина завжди служила правді і боролася за щасливе майбутнє свого народу. А твори Т. Шевченка є зразками глибокої народності, критичного реалізму. У літературі з’являються нові герої: селяни-протестанти, бунтарі, повстанці, борці проти феодального гніту. Література збагатилася новими жанрами: ліро-епічна поема, політична поезія, оповідання й повість… «Бідна моя Україно, Стоптана ляхами! Україно, Україно! Ненько моя, ненько! Як згадаю тебе, краю, Заплаче серденько… Де поділось козачество, Червоні жупани? Де поділась доля-воля? Бунчуки? Гетьмани? Де поділося? Згоріло? А чи затопило Синє море твої гори, Високі могили?.. Мовчать гори, грає море, Могили сумують, А над дітьми козацькими Поляки панують. Грай же, море, мовчіть, гори, Гуляй, буйний, полем – Плачте, діти козацькії, Така ваша доля!» Обізвавсь Тарас Трясило Віру рятовати, Обізвався, орел сизий Та й дав ляхам знати! Обізвався пан Трясило: «А годі журиться! А ходім лиш, пани-брати, З поляками биться!»