Предмет труд права (1) (1)

План лекції
1. Трудове право як галузь права. Поняття та предмет трудового права.
2. Система трудового права як галузі права. Система трудового законодавства. Предмет і система науки трудового права.
3. Особливості методу трудового права в умовах переходу до ринкових відносин.
4. Сфера дії норм трудового права.
5. Принципи трудового права.
6. Роль і функції трудового права в умовах становлення ринкової економіки.
7. Відмежування трудового права від суміжних галузей права (цивільного права, адміністративного права, права соціального забезпечення, цивільного процесу).

1. Трудове право як галузь права. Поняття та предмет трудового права.

Трудове право, або…
На початковому етапі розвитку галузь трудового права називали
«Робітниче право»; «Промислове право»; «Фабричне законодавство»;
За радянської доби в Україні закріпилась назва «Трудове право» (Labor Law), яке охоплювало, передусім, індивідуальні трудові відносини.
У країнах ЄС та США «Право зайнятості» («Employment Law»), або «Трудове право та право зайнятості», або «Право на працю» (Labor and Employment Law or Work Law).

Розвиток трудового права як галузі права відбувся з середини ХІХ ст.
акти про працю, які забороняли працю дітей віком молодше 8 років (Франція, 1841 р.), 9 років (Англія, 1802 р.);
про обмеження робочого дня (Англія, Білль про десятиденний робочий день, 1847 р.);
про обмеження застосування дитячої праці на нічних та небезпечних роботах (Росія, 1882, 1885 рр.);
акти, що регламенували діяльність фабричної інспекції (Росія, 1886 р.) тощо.

У 1889 році уряд Швейцарії запропонував провести міжнародну конференцію з питань стандартів праці на фабриках та заводах.
Не бажаючи відставати, Кайзер Вільгельм II організував подібну конференцію в Берліні в 1890 році.

У 1900 році в Базелі (Швейцарії) була створена Міжнародна асоціація трудового законодавства (IALL) – організація, що об'єднала науковців та державних службовців для проведення регулярних дебатів із соціальних питань, видання публікацій, підписання спільних меморандумів тощо.
IALL проіснувала до 1925 року та заклала фундамент для функціонування Міжнародної Організації Праці (МОП/ILO), яка, як відомо, була створена у 1919 році та діє до сьогодні.

У 1894 році Паул Пік (Paul Pic), професор з робітничого та промислового законодавства юридичного факультету Ліонського університету, опублікував перший Збірник трудового законодавства (Traité élémentaire de législation industrielle), третій випуск якого (1909) включав закони двадцяти семи країн, зокрема США, Японії, Австралії, Нової Зеландії, Бразилії, Чилі та Перу.
У подальшому в Ліоні було опубліковано низку порівняльних досліджень із трудового права в 1920-х та 1930-х рр., захищені докторські дисертації комплексного характеру.

У 1913 р. в Нью-Йорку юридична кооперативна видавнича компанія випустила восьмитомні коментарі щодо трудових відносин та державної служби, включаючи сучасні закони про компенсацію працівникам, арбітраж, відповідальність роботодавця тощо.

У 1928, 1929 та 1930 рр. з'явилися три томи Еріха Молітора (Erich Molitor), Ганса Карла Ніппердей (Hans Carl Nipperdey) та Річарда Шотта (Richard Schott), які об'єднали та прокоментували трудове законодавство всієї Західної, Центральної і Східної Європи та Туреччини.

Перший курс лекцій із трудового права на тему «Промисловий закон» був запропонований у 1902 році в Лондонській школі економіки.
Професор Волзендорф (Wolzendorf) у Марбурзі у 1915 році видав щорічну лекцію "Держава та соціальні інтереси в сучасному трудовому праві".

У 1918 році професор Потхофф (Potthoff) прочитав курс лекцій із трудового права в Йені, Гіссені, Кілі та Лейпцигу, а також у Марбурзі.
У США, серед перших, курс із трудового права був запропонований Френсісом Боуас Саре (Francis Bowes Sayre) на юридичному факультеті Гарвардського університету і супроводжувався виданням в 1923 році його книги з такою ж назвою, а
в 1925 році юридичний коледж Іллінойського університету запропонував факультатив «Про промислові відносини».

У 1919, 1920 та 1921 рр. Бартлемі Райно (Barthélemy Raynaud) читав лекції із промислового законодавства в університеті Прованса Екс-Марсель.
Автор до своєї книги 1922 року, яка мала назву «Промислове законодавство», включив главу про міжнародне законодавство (зокрема, трудове).

В Росії перші праці, присвячені історичному розвитку фабрично-трудового законодавства, з'явилися у 80-х роках ХІХ століття.
Прикладом такої праці є робота Л.М. Ніселовича «Історія заводського фабричного законодавства в Російській імперії».
Також суттєвий внесок у розвиток трудового права вніс Л.С. Таль, який написав дві монографії, присвячені трудовому договору, та навчальний курс, присвячений промисловому робочому праву. З 1907 року його основним предметом дослідження став трудовий договір, він першим почав викладати курс «Трудовий договір, колективні (тарифні угоди)».
У 1918 році Л.С. Таль захистив дисертацію «Трудовий договір, Цивілістичне дослідження. Внутрішній порядок господарських підприємств».

Радянське трудове право базувалось на соціалістичній (марксистсько-ленінській) ідеології, що не сприймала буржуазну методологію, зокрема буржуазну теорію трудового права.
Серед вчених слід звернути увагу на праці К.М.Варшавського «Трудовий договір» (1924), І.С.Войтинського «Трудове право СРСР» (1925).

В Україні (в Харкові) були видана праця А.Е. Семенової «Нотатки з радянського трудового права» (1925). А.Е. Семенова вважала, що радянське трудове законодавство являє собою взаємодію між прагненнями до максимального покращення умов праці та об'єктивними господарськими можливостями радянської держави.
В 1930 р. А.Е. Семенова була відсторонена від викладацької та наукової діяльності і працювала кіоскером аптечного кіоску.

Загалом, визнання трудового права як галузі права відбулося після Другої світової війни.
Про «поступальність» цього процесу свідчить цікавий факт, викладений Р. У. Райдоутом (R. W. Rideout), професором трудового права в Університетському коледжі Лондона, який повідомив, що коли він у 1967 році представив курс під назвою «Трудовий закон», це було «великим сюрпризом» для громадськості.

Перша кафедра трудового права була створена в Голандії в 1936 році (хоча М. Г. Левенбах читав лекції з трудового права в Амстердамі ще в 1926 р.).
Сьогодні в Україні кафедри трудового права створені в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого та кафедра трудового права та права соціального забезпечення в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Національному університеті «Одеська юридична академія».
На вимогу часу з'являються кафедри із новим ім'ям, В Львівському університеті імені І.Франка створена кафедра Соціального права, в Сумському національному аграрному університеті створена кафедра приватного та соціального права.

Предмет правового регулювання складають якісно відособлені суспільні відносини, правове забезпечення яких досягається за допомогою норм певної галузі.

Трудове право України регулює відносини праці на усіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності та виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, що працюють за трудовими договорами з фізичними особами (ч.1 ст.3 КЗпП України).

Визначення предмету трудового права:
Предмет трудового права є суспільні трудові відносини, які виникають із застосування працівниками здатності до праці у суспільному виробництві, а також суспільні відносини, що передують трудовим, супроводжують їх або витікають із них.
Зокрема: передують – відносини щодо забезпечення зайнятості, профорієнтації і працевлаштування, відносини щодо професійного відбору, професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; супроводжують і витікають – організаційно-управлінські відносини; витікають і супроводжують – відносини з нагляду і контролю за охороною праці й додержанням трудового законодавства; витікають – відносини з розгляду трудових спорів.
Отже, предмет регулювання трудового права становлять дві групи суспільних відносин, пов’язаних з трудовою діяльністю в організації: 1) трудові відносини, які виникають між працівником і роботодавцем; 2) інші суспільні відносини, тісно пов’язані з трудовими.
(Трудове право України: Навч. посібн.: схеми: Для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В.М. Короленко, В.П. Пастухов, М.О. Міщук, Ю.М. Щотова; За ред. проф. В.П. Пастухова. – К.: Школа, 2004. – С. 9.).

Визначення предмету трудового права:
Предметом трудового права України є суспільні трудові відносини, які виникають із застосування робітниками і службовцями здатності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванню, колективні правові відносини і відносини по матеріальному забезпеченню робітників та службовців в разі тимчасової або постійної втрати працездатності.
(Прокопенко В.І. Трудове право України: підручник. Видання третє, перероб. та доповн. – Х.: Консул, 2002. – С. 24.).

Визначення предмету трудового права:
У сучасних умовах у систему суспільних відносин, що становлять предмет трудового права, входять індивідуальні відносини щодо застосування найманої праці й колективні трудові відносини. Основу (ядро) предмета трудового права складають індивідуальні відносини трудового найму.
(Трудове право України: Підручник /За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – С. 27.).

Предмет трудового права
– це суспільні відносини, засновані на укладеному трудовому договорі, а також відносини, тісно пов’язані з ними.
До таких правовідносин віднесені відносини з працевлаштування, з підготовки кадрів і підвищення кваліфікації, щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, з вирішення трудових спорів, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах.

2. Система трудового права як галузі права. Система трудового законодавства. Предмет і система науки трудового права

Системність права проявляється в тому, що вона представляє внутрішньо узгоджений, упорядкований організм, в якому кожний елемент має своє місце і грає свою роль, де юридичні приписи взаємопов’язані, розташовані визначеним ієрархічним чином, групуються по галузям та інститутам.
Правова система – це сукупність внутрішньо узгоджених, соціально однорідних юридичних засобів (явищ), за допомогою яких офіційна (публічна) влада здійснює регулятивно-організуючий і стабілізуючий вплив на суспільні відносини, поведінку людей.

Не варто змішувати поняття „правова система” та „система права”.
Правова система - це правова організація суспільства, як складне, різнорівневе, ієрархічне та динамічне утворення, в структурі якого є свої системи та підсистеми у вигляді зв’язків, відносин, статусів, принципів, правосуб’єктності.
А система права – це внутрішня будова права, як вираз реально існуючих суспільних відносин. Іншими словами система права органічно входить до правової системи.

Структурними елементами системи права є:
норма права;
інститут права;
галузь права.

3. Особливості методу трудового права в умовах переходу до ринкових відносин

Метод правового регулювання трудових відносин –
це засоби, спеціальні правові процеси, за допомогою яких право впливає на суспільні трудові відносини. Метод відповідає на питання яким чином право здійснює свою регулятивну функцію, в який спосіб здійснюється правове регулювання галузі.

Види методів в регулюванні трудових правовідносин:
імперативний та диспозитивний методи, оскільки будь-яка правова норма – це владний припис, воля держави; водночас вона дає суб’єктам альтернативну можливість вибору варіантів поведінки в межах трудового законодавства. Ці методи ще називають в трудовому праві - державно-нормативний та колективно-договірний (локальний) тощо.
методи дозволу, наказу та заборони. Дозволяючи в одному випадку, зобов’язуючи в другому, забороняючи під загрозою санкції в третьому випадку, трудове право надає поведінці суб’єктів цілеспрямований характер;
метод заохочення – передбачає різноманітні матеріальні та матеріальні стимулювання, щоб зацікавити працівника у результаті праці;
загальний метод – діалектико-матеріалістичний, що вивчає інститути і категорії трудового права у їх співставленні і розвитку;
порівняльний (у відношенні до трудового права зарубіжних країн);
історичний (вивчення раніше діючих норм);
соціологічний (вивчення з точки зору особистості);

Метод трудового права характеризується:
юридичними фактами, котрі породжують, змінюють або припиняють трудові правовідносини, є вольові дії суб’єктів, що базуються на їх взаємній згоді;
рівними правами суб’єктів у разі укладання трудового договору та взаємними зобов’язаннями, передбаченими чинним законодавством, трудовим та колективним договорами.
характер встановлення прав та обов’язків проявляється у державно-нормативному та колективно-договірному (локальному) способі регулювання трудових правовідносин;
єдності правового регулювання трудових правовідносин та диференціації правового регулювання трудових правовідносин.

4. Сфера дії норм трудового права

Вузька сфера дії норм трудового права пов’язана з регулюванням правовідносин на основі укладеного трудового договору (укладення, зміна, припинення трудового договору.
Широка сфера дії норм трудового права регулює правовідносини працюючих власників, а також працівників, подібних до найманих працівників – державних службовців, суддів, прокурорів, співробітників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, військовослужбовців.

Види принципів трудового права:
❖ свободи праці (ст. 43 Конституції України: право громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, ст. 2: право на вільний вибір професії, роду занять і роботи забезпечується державою, КЗпП України ст. 51 КЗпП України: держава гарантує... вільний вибір виду діяльності ) Слід зазначити що фраза „Свобода праці”, реалізується в формулі: „Вибір праці – вільний”6;
❖ рівноправності суб’єктів трудового права (ст. 21 КЗпП України: Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин);
❖ поєднання централізованого та договірного характеру праці (ст. 1 КЗпП України: законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників; ст. 2 КЗпП України: працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору; ст. 9 КЗПП України: умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними; ст. 10 КЗпП України: колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів)
❖ захисту працівниками своїх економічних та соціальних інтересів (ст. 44 Конституції України: право працівників на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів);
❖ визначеності трудової функції (ст. 21 КЗпП України: працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою; ст. 29 КЗпП України: до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати... визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами);
❖ стабільності трудових відносин (ст. 43 Конституції України: гарантія захисту від незаконного звільнення, ст. 51 КЗпП України);
❖ матеріальної зацікавленості в результатах праці (ст. 43 Конституції України: право громадян на заробітну плату не нижчу від визначеної законом);
❖ безпеки праці (ст. 43 Конституції України: право громадян на України на належні, безпечні і здорові умови праці);
❖ права на працю, захист від безробіття, право на сприяння у працевлаштуванні, на допомогу по безробіттю (ст. 46 Конституції України: право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом);
❖ соціального партнерства (ст. 2 КЗпП України: працівники мають право ... на об’єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією).

5. Принципи трудового права

Принципи трудового права – основні засади правового регулювання суспільних трудових відносин, на яких ґрунтується право як система норм.

4. Функції трудового права

Основні положення КЗпП України:
у централізованому порядку закріплені лише мінімальні соціально-правові гарантії в трудових правовідносинах, які можуть підвищуватись на підставі колективних та індивідуальних трудових договорів та в результаті соціального партнерства;
сфера дії законодавства про працю розповсюджена на працівників підприємств з різними формами власності;
підвищений рівень соціального захисту певних категорій працівників;
істотно розширені повноваження профспілкових організацій.

Функції трудового права – це напрями правового пливу на суспільні трудові відносини
Види функцій трудового права:
соціальна;
економічно-виробнича;
захисна;
ідеологічно-виховна;
управлінська.