Роки застою в СРСР (1964-1985 рр.)

1964-1985 рр. – Період правління Л. Брежнєва.
Період «Застою» — ретроспективна назва одного з останніх періодів існування радянської економічної та політичної системи (середина 1970 - середина 1980-х років). Поняття «період застою» з'явилося та було введене в політичний лексикон лідером КПРС та головою держави - М. С. Горбачовим у другій половині 1980-х років.
На початку Леонід Брежнєв, який опинився на вершині влади, багато кому подобався. Ззовні він здавався добродушним, умів викликати симпатії співрозмовників. Щоправда, й умів домагатися свого - доволі брутально відсунув від влади конкурентів.

Етапи періоду застою
І етап
ІІ етап
ІІІ етап

Зміна політичного курсу
Поворот від лібералізації до консерватизму в усіх сферах життя.
Розвиток України в умовах неосталінізму.
Відмова від критики культу особи Сталіна, висока оцінка його діяльності, формування мудрого, скромного образу вождя у фільмах.
Зміцнення монополії КПРС на владу.
Розростання партійно-державного апарату, бюрократизм, формалізм, кар’єризм.
Зростання корупції, хабарництва, всевладдя.

Бюрократія – спосіб побудови організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади і пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов'язками, що визначають їх дії і відповідальність.

Економічна криза

Політична криза

Ідеологічна криза

Іззовні ж ситуація в радянському суспільстві 1970-х років виглядала стабільною.
Доступна освіта, як здавалося, відкривала перспективи.
Відносно задовільне соціальне забезпечення давало змогу займатися повсякденними справами.
вдалося на деякий час досягти пом'якшення міжнародної напруги - американський президент Річард Ніксон у 1972 р. приїхав до Москви і підписав із Брежнєвим
договір про обмеження
стратегічних озброєнь.

Перші помітні суспільству тривожні симптоми політичної кризи з'явилися під кінець 1970-х років. Вони виникли у зв'язку з введенням у 1979 р. «обмеженого контингенту радянських військ» до Афганістану.

На знак протесту проти радянської інтервенції в Афганістан США, ФРН, Японія, а також більшість ісламських країн бойкотували
ХХІІ Літні Олімпійські ігри в Москві 1980 р.

Кризові явища у радянській економіці
Головне гальмо модернізації - планово-директивне господарство.
Підприємства працювали за інерцією, не дбали про продуктивність, випускали застарілу продукцію, яка не мала попиту.
Мотивів для конкуренції й отримання прибутку взагалі не було.
Засобом збагачення стала корупція, яка охопила державний апарат.
Ще інші можливості відкривалися перед працівниками торгівлі - продавати за завищеними цінами дефіцитні товари.
Критичний стан економіки країни був очевидним, але ніхто не знав, як це подолати. Країна існувала за рахунок нещадної експлуатації природних і людських ресурсів.

Леонід Брежнєв помер у 1982 р.
Країною керували:
Юрій Андропов
(1982-1984)
Костянтин Черненко
(1984-1985)
Обидва керівники обіймали найвищі посади в похилому віці, хворіли й невдовзі вмирали. Це посилювало в людей відчуття абсурду при владі. Падіння відчувалося на всіх рівнях.
У країні зростала соціальна напруга: підвищено ціни, розпочалися перебої з постачанням продуктів харчування, у дефіциті були промислові товари, що зумовлювало довжелезні черги.