Створення професійного театру в Галичині

Сцена та глядацька зала

Театр корифеїв знаменував собою розквіт українського професійного театру XIX ст.

Гобелен «Корифеї українського театру»

У Галичині до 1848 р. українського театру не було, тут діяв театр німецький і польський. Поширювались аматорські гуртки в Коломиї, Львові, Перемишлі.
Галичина

Український професійний театр Галичини виник 1864 р. у Львові при культурно-освітньому товаристві «Руська бесіда». Його основоположником став український актор і режисер О. Бачинський.

У театрі переважно ставилися п’єси «Наталка Полтавка». «Москаль-чарівник». I. Котляревського, «Маруся». за повістю Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля». Т. Шевченка. Під антрепризою О. Бачинського українська трупа успішно гастролювала по містах Східної Галичини та Південної Буковини.

На Буковині при чернівецькій «Руській бесіді» 1869 р. утворилися аматорські гуртки. Театральна діяльність активізувалась із заснуванням 1884 р. «Руського літературно-драматичного товариства» під керівництвом С. Воробкевича, відомого українського письменника, композитора, педагога. Він написав 18 музично-драматичних творів, побутових драм, комедій, що становили основу театрального репертуару.

Тоді один з ініціаторів, Юліан Лаврівський, необхідність його появи пояснював: «Коли хочемо, щоб наша мова процвітала, ми повинні дбати, щоб вона щораз більше входила в публічний ужиток і з цього погляду, думаємо, найкращу поміч могло би тут подати заснування руського театру у Львові».

Актриси театру
«Руської Бесіди»
Катерина
Рубчак
Іванна
Біберович
Марії
Слободівна
( у заміжжі
Крушельницька)

Створення професійного театру
в Галичині

Марія Заньковецька – примадонна театру корифеїв

(1854—1934) справжнє прізвище — Адасовська. Бере псевдонім для сценічного образу Заньковецька, тому що народилася в селі Заньки.
Марія Костянтинівна Заньковецька

Освіту Марія одержала в приватному пансіоні в Чернігові. Дівчина дуже любила театр, сама складала маленькі вистави й охоче грала ролі, але батьки були категорично проти вступу до театральної школи.
Першу свою роль — роль Наталки Полтавки — Марія зіграла після закінчення пансіонату в ніжинському аматорському гуртку.
У Бендерах вона познайомилася з офіцером Миколою Тобілевичем (на сцені Миколою Садовським), відчула непереможний потяг до мистецтва, влилася в трупу М. Кропивницького і все життя присвятила сценічному мистецтву.

М. Заньковецька блискуче зіграла центральні ролі в «Назарі Стодолі». Т. Шевченка, в «Безталанній». «Не судилось». «Лимерівні». однак найбільше любила образ Олени з драми М. Кропивницького «Глитай, або ж Павук». і грала цю роль настільки правдиво, що глядачі плакали.

Під час гастролей Заньковецьку побачив К. Станіславський і дав її грі найвищу оцінку: «Талант винятковий, свій, національний. Я сказав би — істинно народний».
Лев Толстой, захоплений грою артистки, просив її подарувати йому хустку з плечей. А свій подарунок актрисі він вручив із написом: «Безсмертній — від смертного».

Марія Заньковецька
Акторка мала гарний голос — драматичне сопрано, бездоганно виконувала найскладніші пісні. Ще при житті М. Заньковецьку порівнювали з акторками, яких знав світ, італійкою Е. Дузе, француженкою С. Бернар.