Художня культура Укра ни в д найдавн ших час в до XVIII стол ття

Виконав: Богдан Костя
10-Б клас

Художня культура України від
найдавніших часів до XVIII століття
Трипільська культура
Скіфська культура
Культура грецьких міст Північного Причорномор’я
Культура Київської Русі

Трипільська культура
Трипі́льська культу́ра – археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині.
Розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії (загальна площа понад 35 тис. км²)
Розвивалася культура в IV–III тис. до н.е. (протягом 1500–2000 років) і пройшла в своєму розвиткові три етапи — ранній, середній та пізній. Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е.

Трипільська культура.
Поселення та житла.
Ранній етап (4000—3600 рр. до н. е.)
поселища мали як чітке, так і «стихійне» планування;
зводилися на надзаплавних терасах у вигляді декількох рядів споруд уздовж схилу балки;
забудовані наземними житлами(10 – 15 хат)
Середній етап (3600—3150 рр. до н. е.)
будувалися на зручних для оборони місцях
планування відзначалося колоподібною структурою
центральний майдан поселення виконував
ритуально-символічну, об’єднуючу функцію
Пізній етап (3150—2350 рр. до н. е.)
поселення – протоміста: ще більше зростають площа
поселень та чисельність їхнього населення
мали розвинену систему укріплень і форму, наближену
до ідеального кола (діаметром понад 1 км) або еліпсу

Заняття трипільців:
Рільництво (сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували садово-городні культури, льон. Ріллю обробляли дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним наконечником, пізніше — ралом. Збіжжя жали серпами)
Ремесла (гончарство, кушнірство, прядіння і ткацтво, обробка металів.Високого художнього та технічного рівня у трипільців досягло керамічне виробництво)
Осіле скотарство
Господарськи промисли
Риболовля та мисливство
Обмін із сусідніми племенами
Духовний світ трипільців:
Земля та жінка порівнюються та уподоблюються на основі ідеї родючості
Жіночі зображення символізують Матір-землю, яка дає життя
Народження із зерна нових зерен уподібнено народженню дитини
Трипільська культура.
Заняття трипільців і їх духовний світ

Скіфська культура
Скіфи або скити (рідше сколоти) — група племен, які жили
у VII - III ст. до н. е. на території теперішньої України, Росії
та Середньої Азії, згодом, до 3 ст. н. е., в Криму і називали
себе «сколотами».
Відомості про скіфів засвідчують грецькі (особливо Геродот) і римські автори та археологічні знахідки.
Точки зору походження скіфів:
Скіфи - корінний народ, нащадки зрубної культури
Скіфи - переселенці, які прийшли з Азії наприкінці 8 або
на поч. 7 ст. до н. е. і опанували надчорноморські степи, підкоривши (прогнавши) місцеві племена кіммерійців.
Скіфи - об'єднання різних в культурному плані племен

Скіфська культура
Скіфи поділялися на царських, скіфів-кочовиків, скіфів-хліборобів і скіфів-орачів. Верхівку становили царі, їхні двори і військові дружини та жерці. Родовий устрій скіфів був виразно патріархальний. Глибоке соціально-економічне розмежування
У скіфів був звичай за межами свого поселення викладати великі горби з хмизу, а на їх вершину водружати меч. Такій споруді поклонялися, а потім спалювали.
Самобутня техніка будівництва оборонних споруд: на глиняному розчині з необробленого каменя будувалися дві паралельні стіни, з невеликим нахилом одна до одної, а простір між ними заповнювався щебенем. Через головні ворота міста можна було попасти на велику, вимощену каменем площу
За межами міста знайдені похоронні склепи, висічені в скелі. Стіни деяких з них покриті розписом, що відтворює вигляд будинку (лінія двосхилого даху, підпори, килими на стінах). Зустрічаються зображення людей, тварин.

Скіфська культура
Скіфи, що жили в степу, займалися напівкочовим скотарством. Скіфи, що жили в лісостепу, були хліборобами.
Важливу роль відігравала торгівля (з грецькими містами) пшеницею, худобою, збіжжям, лікарськими рослинами, шкурами й рабами.
Розвинене ремесло, металургія (залізо, бронза), обробка золота і срібла. Всесвітню популярність отримала золота пектораль з кургану Товста могила.
Прикладне мистецтво ( прикраси, парадна зброя, кінська упряжь, посуд). Головним мотивом прикраси предметів були зображення тварин в звіриному стилі: оленя, лося, ведмедя, коня, птахів, риб. Існували певні закономірності, наприклад, риба зображалася тільки на кінських налобниках. Скіфський звіриний стиль має свої відмітні особливості, одна з яких — об'єднання реалізму з декоративними мотивами.
Унікальні пам'ятники культури скіфського часу знайдені на Алтаї, в Пазирикських курганах (збереглися вироби з дерева, шкіри, хутра, тканини)

Грецькі міста Північного Причорномор’я
Давньогрецькі міста Північного Причорномор’я - міста-держави, засновані греками в період VII — V століть до н. е. на узбережжі Чорного моря в межах сучасної України.
Причини колонізації греків:
примусове перенаселення міст з рабовласницьких полісів Греції
усобиці та війни на території Греції
необхідність пошуку нових джерел сировини і ринків збуту.
Найбільшими грецькими колоніями в Причорномор'ї були:
Тіра (на місці Білгорода-Дністровського)
Борисфеніда (найдавніше грецьке поселення)
Олівія (біля с.Парутиного)
Керкінітида (Євпаторія)
Херсонес (сучасний Севастополь)
Феодосія
Борисфеніда
Пантікапей (на місці сучасної Керчі).

Культура грецьких міст Північного
Причорномор’я
Побут і культура античних держав Північного Причорномор'я мали багато спільного із культурою всього античного світу.
Під впливом давньогрецької культури поширилася грамотність. Судячи з великої кількості графіті на уламках посуду, стилів — кістяних паличок для писання, значна частина населення античних міст була письменною . Певного розвитку набули історія (Сіріск), географія (Діонісій Ольвіанський), філософія.
Значного розвитку досягла музична культура. Населення охоче відвідувало виступи приїжджих музикантів. Поширилися ліри, флейти, труби, кіфари.
Значна увага приділялася фізичній підготовці юних громадян. Популярними були спортивні змагання з п’ятиборства, бігу, стрільби з лука тощо.
Про поширення медичних знань свідчать знахідки бронзових і кістяних медичних інструментів. В Ольвії діяла аптека.

Культура грецьких міст Північного Причорномор’я
Важливе місце у культурному житті Посідав театр.
Театри діяли в Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї.
Мистецтво античних держав Північного Причорномор'я
являє собою складне переплетення еллінської
традиційної культури і надбань місцевих племен. Для мистецтва VI-І ст. до н. е. характерне переважання еллінських художніх традицій. У I-VI ст. н. е. поширилися "варварські" елементи
Набув поширення живопис, розвивалося мистецтво мозаїки, вазопис, скульптура, коропластика - виробництво теракотових статуеток (теракоти зображають персонажів античної міфології, птахів, тварин). Було також розвинені різьба по дереву та кістці.
Релігія була політеїстичною. Два етапи у розвитку релігії. Перший (VI-I ст до н. е.) - існування давньогрецького пантеону божеств, другий (I-IV ст. н. е.) - поява культів негрецького походження, запровадження культу римських імператорів і формування монотеїстичної релігії - християнства.
У к. ІІІ ст. н. е. на Боспорі з'явилися перші ознаки християнства.

Культура Київської Русі
Київська Русь -середньовічна держава на території Східної Європи з центром в Києві. Існувала з кінця IX до середини XIII століття. Уявляла собою об'єднання східно-слов’янських племен під владою династії Рюриковичей.
В часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.
Особливості культури Києвської Русі:
Основа культури — самобутня культура східнослов'янських племен.
Світські елементи були сильнішими, через незалежність держави від церкви.
Вплив Візантійскої культури.
Визначі елементи культури Києвської Русі:
Церкви
Мозайки
Фрески
Ікони

Церкви Київської Русі
Особливості церкв Києвської Русі:
Церкви Київської Русі будувалися за хрестово-купольною системою.
В основі фундаменту храму лежали нефи (Неф – витягнуте в довжину внутрішнє приміщення, або частина приміщення, периметр якого утворено рядом колон та стовпів. Давньоруські храми мали в більшості 1 або 3 нефи)
З півночі на південь храм перетинав трансепт, який разом з центральним нефом утворював хрест.
Головним структурним елементом культової споруди був його центральний купол, що розташовувався на восьмикутному або циліндричному барабані над вівтарем у центральній чи східній частині храму.
Найвідоміші церкви Києвської Русі:
Десятинна церква - перша камяна церква Русі. Збудована в часи Володимира Великого на старокиївській горі у X столітті грецькими майстрами.
Софія Київська - найбільший храм Київської Русі. Збудований за князя Ярослава Мудрого у середині ХІ ст. руськими зодчими з широким використанням вітчизняних мистецьких традицій.