Модификация полимерных покрытий

Актуальність теми. В даний час ведуться роботи в області одержання модифікованих полімерних матеріалів, у тому числі й акрилових, які характеризуються розширенням початкових властивостей. Існує реальна можливість зміни властивостей полімерних матеріалів в широких межах, а так само одержання полімерів з комплексом необхідних властивостей. Враховуючи те, що модифікація акрилових полімерів на даний час відсутня, поставлена тема є актуальною.
Мета і завдання дослідження. Дослідження впливу модифікатора на релаксаційні властивості акрилового полімерного матеріалу та можливість покращення і регулювання експлуатаційних властивостей лакофарбового покриття шляхом вибору оптимальної концентрації модифікатора. Завдання дослідження полягало у вирішенні наступних задач:
одержання зразків лакофарбової композиції з різним вмістом модифікатора;
дослідження впливу модифікатора на діелектричні втрати і діелектричну проникність полімерної композиції;
проаналізувати вплив модифікатора на властивості та експлуатаційні характеристики полімерного покриття.

Об’єкт дослідження – процес модифікації акрилової водоемульсійної фарби желатиною.
Предмет дослідження − вплив желатини на діелектричні властивості акрилового полімеру.
Методи дослідження – метод діелектричної релаксаційної спектроскопії, а також метод визначення електропровідності на рН-метрі марки рН-150МА.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні змін процесів дипольно–групової та дипольно–сегментальної релаксації в акрилових композиціях з різним вмістом желатини. Продовжувалося вивчення впливу желатини на властивості акрилового полімеру залежно від вмісту модифікатора.
Показано, що шляхом додавання оптимальної кількості білкового модифікатора, можна досягти покращення діелектричних характеристик лакофарбового покриття.

Склад модифікованих зразків

Рис.3. Залежність електропровідності системи від концентрації модифікатора

Рис. 3.1. Залежність тангенсу кута діелектричних втрат (tgδ) від частоти струму (f, кГц) для зразка з концентрацією розчину желатину у водоемульсійній фарбі 0% (за масою)

Рис. 3.2. Залежність тангенсу кута діелектричних втрат (tgδ) від частоти струму (f, кГц) для зразка з концентрацією розчину желатину у водоемульсійній фарбі 1% (за масою)
Рис. 3.3. Залежність тангенсу кута діелектричних втрат (tgδ) від частоти струму (f, кГц) для зразка з концентрацією розчину желатину у водоемульсійній фарбі 2% (за масою)

Рис. 3.4. Залежність тангенсу кута діелектричних втрат (tgδ) від частоти струму (f, кГц) для зразка з концентрацією розчину желатину у водоемульсійній фарбі 3% (за масою)
Рис. 3.5. Залежність тангенсу кута діелектричних втрат (tgδ) від частоти струму (f, кГц) для зразка з концентрацією розчину желатину у водоемульсійній фарбі 4% (за масою)

Рис. 3.6. Залежність тангенсу кута діелектричних втрат (tgδ) від частоти струму (f, кГц) для зразка з концентрацією розчину желатину у водоемульсійній фарбі 5% (за масою)
Рис. 3.7. Залежність тангенсу кута діелектричних втрат (tgδ) від частоти струму (f, кГц) для зразка з концентрацією розчину желатину у водоемульсійній фарбі 6% (за масою)

Рис. 9. Залежність тангенсу кута діелектричних втрат (tgδ) від частоти струму (f, кГц) для зразка з концентрацією модифікатора в водоемульсійній акриловій фарбі 7% (за масою)
Рис. 3.10. Залежність тангенсу кута діелектричних втрат (tgδ) від частоти струму (f, кГц) для зразка з концентрацією розчину желатину у водоемульсійній фарбі 8 % (за масою)

Рис. 3.10. Залежність тангенсу кута діелектричних втрат (tgδ) від частоти струму (f, кГц) для зразка з концентрацією розчину желатину у водоемульсійній фарбі 9 % (за масою)
Рис. 3.11. Залежність тангенсу кута діелектричних втрат (tgδ) від частоти струму (f, кГц) для зразка з концентрацією розчину желатину у водоемульсійній фарбі 10% (за масою)

Рис. 3.12. Залежність діелектричної проникності від концентрації С при різному відсотковому вмісті модифікатора желатини в акриловій водоемульсійній фарбі