Життя Олександра Довженка

…серед чудової поліської природи розкинулось містечко Сосниця на Чернігівщині. Тут, на його околиці, що зветься В’юнище, в бідняцькій сім’ї селян-хліборобів Довженків, 11 вересня 1894 року народився ще один хлопчик – Олександр.
Дитинство Сашка пройшло в рідному селі, біля берегів «зачарованої річки» - красуні Десни.

Р о д и н а
Довженко писав у своїй «Автобіографії»: «Батьки були неписьменні… Дітей мали багато – чотирнадцять, а залишилось двоє: я й сестра… Решта померли»
Родина Довженків була трудолюбива. Дід, Семен Петрович, чимало літ чумакував, перевозив книги. З яким благоговінням і захопленням згадував на схилі літ свого батька! «Багато бачив я гарних людей, але такого, як батька, не бачив… ».
Мати Сашка, Одарка Єрмолаївна, виколихала палку любов у нього до рідної землі, до трудящої людини.
Був одружений на Юлії Сонцевій.

Освіта
Майбутній митець виявив великі здібності до навчання; учився спочатку в сосницькій початковій школі, а потім у вищій початковій школі.
По закінчені п’ятирічного навчання в інституті у серпні 1914 року двадцятилітній учитель одержав призначення на посаду викладача вищої початкової школи у Житомирі. Добре викладав фізику, географію, історію

Починаючи з 1920 року, він уже в лавах більшовицької партії. Живе в Житомирі, де очолює міську партійну школу. Згодом працює секретарем відділу міської освіти, комісаром театру Шевченка.
Влітку 1923 року Довженко працює в Харкові в редакції харківської газети «Вісті ВУЦВК» як художник-ілюстратор.
Художник Довженко зближається з української організацією ВУФКУ (Всеукраїнське фото-кіноуправління), на замовлення якого робить плакати, портрети, шаржі з підписом «Сашко»
Суспільно-політична діяльність

Довженко – людина -творець. Він був видатним у сфері двох мистецтв – кіно і літератури.
У червні 1926 року він стає кінорежисером. Маючи природний дар сатирика, робить перші спроби у жанрі легких комедійок. Так з’явилась кінокомедія «Вася-реформатор», «Ягідка кохання». На екранах країнах з’являються його німі фільми. Найкращі серед них «Арсенал» і «Земля». Перший свій звуковий фільм «Іван» (1932р.) Довженко присвятив робітничому класу України.
Кінорежисер

Війна поламала творчі плани Довженка. Він схвильованим словом кликав народ на боротьбу. Героям, захисникам рідної землі, присвятив багато творів. Один з таких творів - кіноповість «Україна в огні»
Полковника Довженка часто можна було бачити на фронті в оточенні бійців. Його записні книжки і щоденники воєнних літ «тріщать од жаху, страждань і гніву» у боротьби з фашистами.
Роки війни

У 1948 році на екранах кінотеатрів з’явився кольоровий фільм «Мічурін». Це була остання робота Довженка як кінорежисера.
У 1950 році почалась пора приниження таланту режисера. І письменник звертається до незабутнього дитинства, до «незайманої красуні» Десни. Він пише найпрекрасніший свій твір – кіноповість «Зачарована Десна» (1955р.)

Останні роки свого життя Довженко працював як прозаїк і драматург. Чимало задумів не встиг здійснити. Йому не довелось побачити кінематографічне життя своїх дітищ – «Поеми про море», «Зачарованої Десни». Олександр Довженко помер у розквіті творчих сил – 25 листопада 1956 року.

Н а й к р а щ і ф і л ь м и
«Вася-реформатор» (1926)
«Ягідка-кохання» (1926)
«Звенигора» (1928)
«Арсенал» (1929)
«Земля» (1930)
«Іван» (1930)
«Аероград» (1935)
«Щорс» (1939)
«Визволення» (1940)
«Тарас Бульба» (1941)
«Мічурін» (1946)
«Антарктида» (1952)