Географічні закономірності диференціації ландшафтів земної поверхні

ПЛАН ЛЕКЦІЇ
Широтна зональність
Азональна геолого-геоморфологічна диференціація ландшафтної оболонки.
Висотна поясність.
Секторність.
Висотно-генетична ярусність ландшафтів.
Ефекти бар’єрності
Експозиційна асиметрія схилових ландшафтів
Речовий (літологічний) склад.
Ландшафтно-геохімічні закономірності диференціації ПТК.
Закономірність організації факторальних ландшафтних рядів

ШИРОТНА ЗОНАЛЬНІСТЬ

ШИРОТНА ЗОНАЛЬНІСТЬ
Іншим важливим чинником глобальної диференціації ландшафтної оболонки на ландшафтні зони є зволоженість території, яка може характеризуватися співвідношенням кількості опадів, що випадають і випаровування. Цей фактор визначається широтністю як термічних умов, так і циркуляційних особливостей атмосфери.
Відповідно найголовнішою закономірністю диференціації ландшафтної оболонки є фізико-географічна широтная (горизонтальна) поясність, або зональність в розподілі ландшафтів, тобто закономірна зміна ландшафтних зон від екватора до полюсів (рис. 1).

АЗОНАЛЬНА ГЕОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЛАНДШАФТНОЇ ОБОЛОНКИ
Геолого-геоморфологічна дифференцированность ландшафтів проявляється насамперед у наявності на Землі материкових виступів і океанічних западин, а також у виділенні гірських і рівнинних територій і пов'язаних з ними ландшафтних комплексів. Головним фактором диференціації ландшафтної оболонки такого роду є ендогенна, зовнішня до неї, енергія Землі.

ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ
Одна з головних закономірностей диференціації наземних ландшафтів, що проявляється найбільш яскраво в горах. Безпосередньою причиною її є зменшення теплового балансу і відповідно температури з висотою. Причому кількість сонячної радіації з висотою не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає (приблизно на 10% на кожні 1 000 м вгору). Однак і ефективне довгохвильове випромінювання земної поверхні теж зростає, але швидше, ніж надходить сонячна радіація.

ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ

СЕКТОРНІСТЬ
Це зміна ступеня континентальнолсті клімату від океанічних узбереж в глиб материків, пов'язане з інтенсивністю адвекції повітряних мас з океанів на материки і відповідно зволоженістю секторів, розташованих на різній відстані від узбережжя і на різних узбережжях. Першопричина цього явища - диференціація земної поверхні (географічної оболонки) на материки і океани, обумовлена ​​проявом внутрішньої енергії землі.

ВИСОТНО-ГЕНЕТИЧНА ЯРУСНІСТЬ ЛАНДШАФТІВ
Ярусність рівнинних і гірських ландшафтів пов'язана з віком, етапами розвитку, генезисом різних гіпсометричних рівнів (ступенів або поверхонь вирівнювання) рельєфу. Виділення цих рівнів обумовлено нерівномірністю тектонічних рухів.
Ландшафтна ярусність - це виділення в ландшафтній структурі регіонів висотно-генетичних ступенів, зафіксованих в основних геоморфологічних рівнях розвитку рельєфу.

ЕФЕКТИ
БАР’ЄРНОСТІ
Важливим наслідком ярусної будови ландшафтної оболонки є виникнення ефекту бар'єрності, вираженого через характерні спектри передгірних і схилових ландшафтів. Фактори, що безпосередньо визначають виділення бар'єрних ландшафтів, - це зміни атмосферної циркуляції і зволоження на навітряних і підвітряних територіях перед горами і височинами, а
також схилах різної експозиції.

ЕКСПОЗИЦІЙНІ ГІДРОТЕРМІЧНІ ВІДМІННОСТІ СХИЛІВ
Інсоляційна експозиційна асиметрія ландшафтніх комплексів схилів пов’язана з неодинаковим надходженням сонясної радіяції на схили різної експозиції.
Вітрова, або циркуляційна, асиметрія схилових ландшафтів перш за все пов'язана з різним надходженням вологи на навітряні і підвітряні схили гір і височин.
Суть явища полягає в тому, що в результаті взаємодії геоморфологічного (азонального) і кліматичного факторів схилові ландшафти різних експозицій по-різному відхиляються від типово зональних ландшафтів плакорів.

РЕЧОВИЙ (ЛІТОЛОГІЧНИЙ) СКЛАД
Гірські породи утворюють жорстку основу структурної організації і субстрат ландшафту, визначають його важливі фізико-хімічні та трофічні властивості.
Так, піски характеризуються хорошою водопроникністю, тому ландшафти, які на них формуються, краще дренуються в порівнянні з ландшафтними комплексами на суглинках і глинах за інших рівних умов. Відповідно в них менше тепла витрачається на випаровування і вони швидше і краще прогріваються навесні.
У тайговій і змішанолісовій (підтайговій) зонах, лімітуючим фактором біопродукування в яких є тепло, природні комплекси на пісках характеризуються більш сприятливими гідротермічними умовами.

ЛАНДШАФТНО-ГЕОХІМІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПТК
Хімічні елементи, розчиняючись в універсальному розчиннику - воді, мігрують з вододілів під впливом сил гравітації і накопичуються, концентруючись в депресіях рельєфу і нижніх ґрунтових горизонтах. Це головна ландшафтно-геохімічна закономірність диференціації ПТК.
Акумулятивні (атрактивні - притягуючі) ПТК відповідно формуються в депресіях рельєфу і характеризуються відносно високою родючістю грунтів і підвищеною, а часто і надлишковою зволоженістю.