Презентація - Походження материків та океанічнх западин- Геологічна історія

Учені з’ясували, що вік нашої планети становить близько 4,8 млрд років. Проміжок часу, протягом якого відбувався розвиток Землі, називають геологічною історією. Вона пов’язана з такими головними подіями, як формування земної кори, рельєфу, клімату і розвитоку організмів.
Геологічна історія Землі

Внутрішня будова Землі
ядро
мантія
земна кора

Центральну частину планети займає важке ядро, що переважно складається із заліза й нікелю, як вважають учені, у твердому стані.
6371 км
500◦с

6000км
Ядро оточує мантія, яка становить основний об'єм нашої планети

Що являє
астеносфера ?
астеносфера ― пластичний вיязкий шар у верхній частині мантії на глибині близько 150―200 км від поверхні

Товщина земної кори коливається від 5 до 80 км
Земна кора разом з верхньою частиною мантії створює тверду оболонку Землі — літосферу
Земна кора — верхня тверда оболонка Землі,
що складається з гірських порід і мінералів.

Базальтовий шар
гранітний шар
Осадовий шар
Материкова кора
Океанічна
кора
Будова й типи земної кори

Походження материків
та океанічних западин
граніт
базальт
Гірські породи в мантії через високу температуру розм'якшені і повільно переміщуються до поверхні Землі, як густий киплячий сироп.
Розплавлені гірські породи розшарувалися:
легші гранітні маси спливали на поверхню планети,
важчі базальтові відокремлювались та опускались.

граніт
граніт
базальт
Виступи — це материки
Заглиблення — це океани
нерівності на поверхні Землі

Земна кора
під дією внутрішніх сил тріскається.
Земна кора не є суцільною оболонкою.
Вона розбита велетенськими надглибинними розломами на окремі блоки — літосферні плити
Літосферні плити

Острів Ісландія
Межа між літосферними плитами на поверхні виглядає як велетенський розлом, що тягнеться на тисячі кілометрів.

Найбільшою є Тихоокеанська плита,
яка утримує Тихий океан
Материки повністю розташовані в межах літосферних плит
Тихий океан
Материк

Межі між літосферними плитами бувають трьох типів і залежать від того, сходяться плити, розходяться чи перетворюються.
На цій карті показано нерівні із зсувами, межі між літосферними плитами.

Океанічні розломи

У місцях зіткнення материкових літосферних плит між собою утворилися найвищі гори світу Гімалаї

Гірські породи мантії плавляться і перетворюються на потоки магми, що збирається біля меж літосферних плит

У місцях розходження літосферних плит у зоні серединно-океанічних хребтів утворюються глибокі тріщини, з яких виливається лава — рифти.

Розломи тягнуться по дні океанів.
Магма, що виливається на поверхню з надр Землі, утворює серединно-океанічні хребти.
У результаті вторгнення магми в земну кору змінюється і рельєф планети: утворюються гірські хребти як на дні океану, так і на суходолі.

По тріщинах на земну поверхню піднімається із глибини Землі магма - розплавлена речовина мантії, насичена газами. Застигаючи, магма утворює гірські хребти на суходолі.

Там, де відбувається зіткнення материкової і океанічної літосферних плит, спостерігається підсування тонкої океанічної плити під товсту материкову.
Так утворюються глибоководні жолоби, а біля них архіпелаги вулканічних островів.
При зануренні плити тверді породи літосфери поступово розплавляються.
Материкова літосферна плита
Океанічна літосферна плита

Багато явищ на Землі спричинено рухом літосферних плит, зокрема виверження вулканів і виникнення землетрусів.
Тихоокеанська літосферна плита оточена вогненним кільцем вулканів
Тихоокеанська плита, яка утримує Тихий океан.

Рухливість земної кори знайшла своє підтвердження в гіпотезі дрейфу материків німецького геофізика Альфреда Вегенера

Альфред Вегенер, спираючись на подібність обрисів берегової лінії Африки та Південної Америки, робить припущення, що сотні мільйонів років тому на Землі існував єдиний масив суходолу — велетенськи материк Пангея, оточений океаном Панталасса

Ще пізніше утворилися сучасні материки
Материк Пангея оточений океаном Панталасса
Материки Гондвана і Лавразія роз'єднані океаном Тетіс
Вони, як крижини на поверхні води, пересувались по поверхні мантії, поки не знайшли свого сучасного положення

Протягом мільярдів років земна кора зазнавала тривалих змін. Вона ламалася на велетенські скиби, прогиналася западинами, вигиналася складками гір, утворюючи глибокі тріщини. Розпечена магма потоками піднімалася з глибин на поверхню. Потім мільйони років вона перекривалася осадовими породами. Мільярди років тому у водоймах виникли перші живі істоти — бактерії і водорості. Минуло сотні мільйонів років, перш як розвинулися рослини і тварини, які заселили моря і суходіл. Понад 150 млн років тому на Землі панували найбільші за всю її історію тварини — динозаври. І тільки близько 2 млн років тому з’явилися предки людини.

Геологічне літочислення. Геологічна історія нашої планети починається 4 млрд. років назад, коли на поверхні мантії сформувалася земна кора. Тоді й розпочався геологічний етап розвитку Землі. Його поділяють на значні відрізки часу – геологічні ери. Їх тривалість вимірюється від десятків мільйонів до мільярдів років.

Користуючись різними методами дослідження порід, учені склали спеціальну шкалу. Вона показує проміжки часу, на які ділять геологічну історію. Кожному часовому проміжку відповідає певний етап формування земної кори, рельєфу і розвитку організмів. Така шкала називається геохронологічною таблицею.
За геохронологічною таблицею історію Землі поділяють на геологічні ери. Ери поділяють на періоди. Наприклад, палеозойська ера охоплює шість періодів: кембрійський, ордовицький, силурійський, девонський, кам’яновугільний, пермський.