Чернечі рицарські ордени-конвертирован та християнізація Східної Європи

▣ Лицарство - особливий
привілейований
соціальний
прошарок середньовічного суспільства. Традиційно це поняття пов'язують з історією країн Західної і Центральної Європи, де в період розквіту середньовіччя до лицарства, по суті, відносилися всі світські феодали- воїни. Але частіше цей термін вживають стосовно середніх і дрібних феодалів на противагу знаті.

▣ Хрестові походи сприяли становленню ідей, звичаїв, моралі лицарства, взаємодії західних і східних традицій. В ході їх в Палестині для захисту та розширення володінь хрестоносців виникли особливі організації західноєвропейських феодалів - духовно-лицарські ордени. До них відносяться орден йоаннітів (1113 р.), орден Тамплієрів (1118 р.), Тевтонський
орден (1128 р.).

▣ Члени ордену давали чернечі обітниці (бідність, відмова від майна, цнотливість, покора), носили схожі з чернечими шати, а під ними - військові обладунки. Кожен орден мав свій відмінний одяг (наприклад, у тамплієрів - білий плащ з червоним хрестом). Організаційно вони будувалися на основі суворої ієрархії, очолюваної виборним магістром, що затверджується Папою Римським. При магістрі діяв капітул (рада), з законодавчими функціями.

▣ Суверенний військовий орден Госпітальєрів Святого Йоанна Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти. Найпоширеніші назви: Мальтійський орден, Орден госпітальєрів, Орден йоаннітів, Орден Св. Йоанна Єрусалимського.
▣ Мальтійський Орден (Орден Госпітальєрів) виник 1099 року із спільноти братів госпіталю Св. Йоанна в
опікувалися
бідними і
Єрусалимі, які паломниками, хворими.

▣ Гасло Ордену «Tuitio fidei et obsequium pauperum», тобто «Захист віри та служіння бідним».
▣ Засновником його вважається багатий купець-мавр, з Амальфі, який, разом з кількома іншими, домігся у єгипетського халіфа дозволу побудувати в Єрусалимі для паломників притулок і при ньому капелу на честь святої Марії.
▣ Для здійснення служб сюди були надіслані бенедиктинские монахи, які отримали назву йоаннітів або госпітальної братії святого Йоанна.

Бідні
Соратники
Христа і Храму
Соломона
(латинь:
Pauperes
commilitones
Christi
Templique
Solomonici), зазвичай відомі як Лицарі Тамплієри або Орден Храму (французька мова: Ordre du Temple або Templiers), були одним з найвідоміших Західних християнських військових орденів.
Організація
існувала
протягом
приблизно
двох
століть
в
Середньовіччі.
Орден
був
заснований після
Першого
Хрестового походу 1096 року, аби
гарантувати безпеку багатьох європейців,
які здійснювали
паломництво в Єрусалим після
його завоювання.

▣ Після того, як був захоплений Єрусалим після Першого Хрестового походу в 1099 році, багато європейських паломників подорожували, щоб відвідати те, що вони називали Святими Місцями. Однак, хоча місто Єрусалим знаходився під
відносно
безпечним контролем, інша частина
була зовсім небезпечна для паломників. Бандити у великій кількості зазвичай вбивали паломників, під час їх переходу від берегової лінії в Яффі в Святу Землю.

▣ Приблизно в 1119 році, два ветерана Першого Хрестового походу, французький лицар Гуго де Пейн і його родич Годфруа де Сент-Омер, запропонували створення
чернечого паломників.
ордену для захисту Король Болдуін II
Єрусалимський погодився на їх запит, і дав їм місце для штабу на Храмовій горі, в захопленій Мечеті Ала Акса. У храмі Гори була містична легенда, бо це було те саме місце, де, як вважали, були руїни знаменитого Храму Соломона. Хрестоносці, тому іменували Мечеть Аль Акса як Храм Соломона, і саме від цього місця розташування Орден взяв своє ім'я Бідних Лицарів Христа та Храму Соломона, або "храмових" лицарів.

▣ Гуго де Пейн
▣ Годфруа де Сент-Омер
▣ Андре де Монбар
▣ Пейн де Монплезір
▣ Аршамбо де Сент-Ейнан
▣ Жоффрей Бізо
▣ Рорал
▣ Годфруа
▣ Гундомер

▣ Король Філіп IV Французький, будучи в боргах перед Орденом, почав тиснути на Папу Римського Климента V, щоб вжити заходів і позбутися ордена. У 1307 році, король Філіп заарештував багатьох членів Ордена у Франції, їм були представлені неправдиві звинувачення, і багато з них згоріли на вогнищах. У 1312 році, Папа Римський Клемент V, під триваючим тиском від Короля Філіпа, розформував Орден.

Лицарський Орден Святого Гробу в Єрусалимі - католицький лицарський орден, які простежує своє коріння до Годфрі Бульйонського, основного лідера Першого Хрестового походу. Орден почав зароджуватися й розвиватися як змішаний орден священиків і братства паломників, кількість яких поступово зростала до головної християнської святині на
Близькому Сході, Святого Гробу
Господнього або могили Ісуса Христа.
У 1099 році, Годфрі Бульонский прийняв титул "Захисника Святого Гробу Господнього". Остаточне падіння латинського Королівства Єрусалиму після завоювання його мусульманами в 1291 року не припиняло ні паломництва до Гробу Господнього, ні звичаю отримання лицарства, а коли збереження Святої Землі було доручено Ордену Францисканців, вони продовжили цей побожний звичай і дали ордену першого Великого Магістра після смерті останнього Короля Єрусалиму (раніше саме королі очолювали Орден).

▣ Орден виник наприкінці ХІІ ст. в Палестині під час хрестових походів, в 1198 р.
затверджений
папою
III. Він виник
Інокентієм
спочатку як госпітальне
братство для догляду за пораненими під час облоги фортеці Аккон.
▣ Тевтонський орден склався з двох орденів: мечоносців й Ордену лицарів чорного хреста діви Марії. Об'єднання відбулося у 1237 році за наполяганням папи римського Григорія ІХ.

▣ Відповідно до статуту Орден складали члени трьох категорій лицарі, які мали право займати вищі адміністративні посади, священики та службові брати. У число лицарів приймалися тільки особи дворянського походження. Серед священиків були як вихідці з дворян, так і з простонароддя. Лицарі та священики давали обітницю довічного служіння Ордену. Службові брати набиралися з недворянських станів і займали нижчі
адміністративні та
господарські посади.

▣ Після падіння Єрусалимського королівства Тевтонський орден повертається в Європу. У 1211 - 1225 роках орден діяв на території Угорщини, звідки був вигнаний. У 1226 ордену вкрай пощастило - в тяжку годину орден отримує запрошення мазовецького князя Конрада для християнізації і умиротворення прусів осісти в Хелмінській землі (Польща) на 20 років.
▣ Члени ордена підтримували сувору дисципліну, особливо під час війни. Страх покарання був основою дисципліни. Орден вів аскетичний спосіб життя, хоча в плані харчування аскетизм був помірним - на війні необхідні сильні чоловіки.

▣ XIV ст. було часом найбільшого процвітання ордену; завоювання були зміцнені, торгівля й промисловість росли, міста багатіли. В 1309 році гохмейстер Зигфрід Фейхтванген переніс свою резиденцію з Венеції у Марієнбург. Із цього часу Тевтонський орден відмовився від свого релігійного покликання й став державною установою.
▣ В 1410 році польсько-литовсько-російські війська в битві під Грюнвальді завдали нищівної поразки тевтонському ордену.
▣ На початку XVI ст. Тевтонський орден припинив своє існування як самостійна держава, протримавшись біля п'яти сторіч. Після секуляризації Тевтонський багато лицарів, що залишилися вірними католицизму, виїхали в Німеччину, склали новий устав ордену й осіли в м. Меріннгеймі, який і залишався їхньою головною квартирою до остаточного знищення ордену.

Дракона
-
орден,
▣ Орден
лицарський заснований
імператором
Священної
Римської
імперії Сигізмундом
I
Люксембургом в 1408 році для охорони Хреста Господнього та боротьби з язичниками, в основному проти турків. Главою ордена вважався Мілос Обилич. Крім нього до складу ордена входило ще 12 лицарів, їх відрізняло зображення дракона на шоломах.

▣ Не дивлячись на те, що Орден Дракона мав визнання Ватикану, він ніс на собі відбиток релігійної різноманітності Східної Європи. Крім католиків в нього брали і
православних, і протестантів, і євреїв. Це була не просто релігійна толерантність, а радше релігійна байдужість, де основним мотиватором був захист всього регіону спільними зусиллями, а не насадження якоїсь політичної або релігійної ідеї.

найбільш
відомих
▣ Серед
членів ордена
були князь
Вітовт і король Ягайло, Влад III Цепеш «Дракула» і його батько - Влад II Дракул. (При цьому саме прізвисько
«Дракул» походить саме від назви даного ордена і означає «дракон»). Пізніше, членом ордена був і знаменитий Стефан Баторій.
ордена був
згорнувся
пішов від
Символом
дракон, що кільцем, який одного з
найдавніших
символів - Уробороса.