Г. С. Сковорода, творча спадщина. Всякому місту звичай і права – зразок духовної лірики, філософсько-сатирична поезія

Людське життя, подібно до пісні, гарне не тривалістю, а чесністю.
Г. Сковорода

«Всякому місту – звичай і права» («Пісня № 10»)
У трьох строфах (2-4) автор подає картини людської суєтності, «універсальний образ часу» (Володимир Погребенник).
Тут Сковорода побачив і викрив галерею людських пристрастей-пороків:
Петро панські «для чинів тре кутки»;
Федір-купець «обдурити прудкий»;
дехто постійно ганяється за прибутком («Той безперервно стягає поля»);
до галереї «марнотної метушні» (Василь Пахаренко) потрапив і юрист, котрий ладить «на смак свій права», і схоластична система освіти, яка виснажувала школярів («з диспуту учню тріщить голова»).
Остання строфа виконує роль узагальнення. Ліричний герой свідомий, що смерть – всевладна, проте ця всевладність смерті не страшна людині, у якої «совість як чистий кришталь».

Тема “Всякому місту звичай і права”:
сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.

Ідея “Всякому місту звичай і права”:
нищівне висміювання і засудження моральних вад тогочасного суспільного життя (спосіб життя, інтереси і прагнення поміщиків та купців; тлумачення чиновниками законів з вигодою для себе, їхнє «крючкодерство»; «чинодралів» і віршомазів-панегіристів, які прислужництвом і підлабузництвом прагнули здобути високі посади, що давали добрі прибутки; схоластичну систему освіти, яка завдавала «спудеям» великих мук.)

Основна думка “Всякому місту звичай і права”:
Г. Сковорода сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний; підносить розум та чисте сумління, контрастно протиставляючи їх тогочасному соціальному і побутовому злу.

Жанр “Всякому місту звичай і права”:
Сатиричний вірш, пісня, де поет представляє й осміює цілу галерею грішників, що не живуть за своїм покликанням і ганьблять інших: це жадібний поміщик, лихвар, брехливі купець і юрист, підлабузник-сластолюбець.

Ідейно-художній аналіз вірша «Всякому місту – звичай і права…»

Аналіз поезії “Всякому місту – звичай і права”
1.Робота в групах “Коло ідей”.
Визначити проблеми, порушені в поезії.
2.Робота в групах “Обміняйся думками”.
Як ви розумієте слова:
Знаю, що смерть – як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь…

Вірш став улюбленою піснею. Пісня цілком відповідала настроям широких мас трудового народу і набула серед них великої популярності. Для пісні «Всякому городу нрав і права» Сковороди характерна простота, народність стилю і мови, які виходять далеко за межі старокнижної поетики. Близькість за формою до народної пісні та актуальність поезії зробили її дуже популярною серед українців.
Вона входила до репертуару кобзарів і лірників не тільки у ХVІІІ, але й у ХІХ ст., була відома широкому загалу в багатьох рукописних списках. Своєрідно переробив і використав цю пісню для викриття вищої моралі возних і виборних І. Котляревський в п’єсі «Наталка Полтавка». Відгуки цієї пісні також знаходимо у творчості Т. Шевченка.

«De Libertate» («Про свободу»).
Ця поезія не увійшла до збірки «Сад божественних пісень».
У вірші розкрито мотив вольності, який має подвійне звучання: з одного боку, ліричний герой намагається не втратити власної свободи – «О, якби в дурні мені не пошитись, // Щоб без свободи не міг я лишитись»; а з іншого – висловлює своє ставлення до гетьмана Богдана Хмельницького, називаючи його батьком вольності: «Слава навіки буде з тобою, // Вольності отче, Богдане-герою!».
Отже, особистісне й загальнонаціональне у творі поєднано гармонійно.
Невелика поезія – 8 рядків – привертає увагу філософським плином думки.
Сковорода заявляє, що порівняння свободи із золотом недолуге, адже «зрівнявши все злото, // Проти свободи воно лише болото».

М.Жулинський:
“Доля дарувала Україні Сковороду, а ми морально зобов’язані вслухатися в його заповіти і жити сьогодні за його величавим посланням: “Знайдімо нове серце. Одягнімося в одежу нових нетлінних надій, в нутро братолюб’я. Тоді нам все живе просвітлиться, весь мир заграє і заскаче. Буде нам щодня великдень, не зайде сонце нам, і місяць не умалиться нам. Ми ж наречемося народом святим, людьми оновлення.”
Хай справдиться його побажання, хай світлою і невмирущою буде пам’ять величного філоософа України.”