Галицько – Волинське князівство. Тема 3

Утворення Галицько-Волинського князівства.
Піднесення держави за правління Данила Галицького (1205-1264).
Галицько-Волинська держава в останній третині ХІІІ – першій половині ХІV ст.
Підведення підсумків
План

Утворення Галицько – Волинського князівства

Роман Мстиславович( 1152- 1205рр.).
Літописці називали його «Великим
князем», «Самодержавцем усієї Русі»
та «Царем у Руській землі»
Галицько-Волинське князівство спиралося на міцну економічну основу. На його території, не спустошеній зовнішніми ворогами, інтенсивно розвивалося господарське життя.

(1152 – 1205)
Великий князь Київський
(1204 – 1205), князь
новгородський (1168 – 1170),
володимирський (1170 – 1187),
галицький (1188, з 1199) з
династії Рюриковичів.
Засновник Галицько-Волинського
Князівства і патріарх тамтешнього
правлячого роду Романовичів.
Літописці називали його «великим
князем», «самодержавцем усієї Русі».
Загинув під час війни з Польщею
У 1205 р.
Роман Мстиславович

Передумови об’єднання Галицького та Волинського князівств

Роман Мстиславович

Піднесення держави за правління Данила Галицького (1205-1264).

Данило Романович,також
Король Данило І або
Данило Галицький,
(давньорус. Данило
Романовичъ; 1201 – 1264) -
руський великий князь та
король з династії Романовичів,
правитель
Галицько-Волинського
князівства, якого вважають
національним героєм України.
Данило Галицький

Коронація Данила Галицького папою римським Інокентієм ІV-им.

Внутрішня політика
Зміцнив владу та придушив опір бояр.
Приділяв увагу будівництву міст, оборонних споруд, церков.
Ввів у селах посаду урядника.
Формував військові загони з селян.
Зовнішня політика
Намагався захистити державу від монголо-татар.
Встановив дружні відносини з Польщею, Угорщиною та Литвою.
Закликав країни Західної Європи до боротьби з монголо-татарами.
Внутрішня та зовнішня політика Данила Романовича Галицького
(1238 – 1264рр.)

Уривок з Галицького літопису.
Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі і церкви поставив, оздобив їх різноманітними прикрасами, і
багатолюбством він світився із
братом своїм Васильком.
Сей же Данило
був другим по Соломоні.

З Іпатіївського літопису
«Цей же Данило був другим після Соломона»

Після смерті Данила (1264)
Василько Романович
формально називався
великим князем, але
фактично княжив у
Володимирі і володів лише
частиною Волинської землі.
В останні роки життя він
зосередився на справах свого
невеликого князівства,
уникав війн із сусідами, миром
залагоджуючи конфлікти з
Польщею, Литвою і ятвягами.
Василько Романович
(1203 – 1269)

Серед Даниловичів найенергійнішим правителем виявився Лев (1264 – 1301 рр.)
Лев І правив з 1264 по 1301 рік і намагався продовжувати політику батька щодо зменшення залежності від Золотої Орди та нарощення могутності відносно західних Польщі та Угорщини.

Наступник Лева Даниловича — його син Юрій І (1301—1308 (1315)) виступає вже як одноосібний правитель з королівським титулом.

Роки правління – 1301 – 1308 рр.
Об'єднав усі землі Галицько – Волинського князівства під своєю владою.
Переніс столицю до Володимира – Волинського.
Утворив Галицьку митрополію.
Прийняв титул короля.
Юрій I Львович

Серед причин занепаду Галицько-Волинської держави були:
Монголо-татарське іго.
Деструктивна політика боярської олігархії. Припинення княжої династії.
Агресія з боку Польщі, Угорщини та Литви.
Причини занепаду князівства

Мапа монголо-татарської навали на українські землі

Після занепаду Галицько – Волинського князівства від середини XIV ст. Наші землі поступово потрапляли під владу сусідніх держав – Польщі та Литви. Галичина разом з Холмщиною відійшли до Польщі, а першим надбанням Литви на українських землях стала Волинь.
Послабленням країни
скористалися сусідні
держави, Польща
Литва, Угорщина,
Молдавське та
Московське князівства.
Вони почали відшматову –
вати собі землі, міста та села.