“Імперська церква” при Каролінгах. Папство в кінці ІX - першій половині XI ст. Рух за Божий мир

Взаємовідносини папства і королівської влади.
Король Карл Великий, який успадкував від свого батька Піпіна Короткого титул патриція і протектора римлян, почав відвідувати місто Рим як протектор, а пізніше як імператор і разом з папами Адріаном I і Левом III розпочав будівництво і реконструкцію релігійних споруд на Ватиканському пагорбі.

У VI ст. Папа Римський почав контролювати дії світських влад і в Римі, і в його околицях, а 756 року франкський король Піпін, розбивши лангобардів, які володіли Італією, віддав папі територію в середній Італії — Римську область. Папа освячував владу франкських королів, вони ж допомагали йому зміцнити духовну і світську владу в Римській області. Таким чином, вони заснували папську державу в 781 року.

“Імперська церква” при Каролінгах.
За Хлодвіга постає франкська національна церква. Король, який на основі сакрального характеру королівської влади стає керівником франкської імперської церкви, видає церковні закони, призначає єпископів та чинить сильний вплив на імперські синоди. Дії Карла Мартела проти церкви зумовлені державними інтересами: віддання церковних володінь як земельних наділів своїм дружинникам, призначення надійних мирян єпископами й абатами, підтримка місії в східних областях для посилення франкського впливу.
Карл Мартелл

За правління сина Карла Мартелла - Піпіна була проведена важлива церковна реформа. Адже у VIII століття франкська церква була у досить глибокому занепаді.
Більшість монастирів також були у занепаді. Завдяки ініціативі королів та знаті їхня кількість росла, але внутрішня дисципліна і культурний рівень монархів були низькі.

У 744 р. був скликаний церковний собор. Порушники канонів були позбавлені сану, була впорядкована церковна організація на усіх рівнях. Було вирішено проводити церковні собори щорічно. Священнослужителям було заборонено носити зброю, займатися воєнними діями та полюванням. Також зробили перші кроки до повернення конфіскованих у церкви земель. Реформа сприяла покращенню відбору кандидатів на церковні посади та встановленню моральних норм серед духовенства.

Церковна реформа Карла Великого
Карл продовжив реформу розпочату його батьком. Вживались заходи про порушення обітниці безшлюбності, одягання іншого одягу, участі у полюванні та інших світських розвагах. Також Карл Великий доручив вивірити текст Святого Письма і запропонований ним варіант залишався найбільш авторитетним аж до XVI століття. Було впорядковано богослужіння

Папство в кінці ІX - першій половині XI ст.
З кінця IX століття і до середини Х століття римський престол займали 24 папи, яких історіографія католицької церкви узагальнено назвала «поганими папами». Але папи були поганими не як особи, такі були обставини для папства.

Церковна дисципліна ослабла, папський двір став місцем розпусти, вбивств та інтриг, церковний сан виявився предметом купівлі-продажу. Світська влада пап, яка все більш номінальною, знову обмежилася лише двома римськими провінціями

Папство в кінці ІX - першій половині XI ст.
У IX-Х століттях Італія була найбільш роздробленою в політичному відношенні країною на континенті, і ця політична роздробленість протягом тисячоліття служила фоном, на якому діяв глава всесвітньої церкви та її центр, закріплюючи цю роздробленість.

Папство в кінці ІX - першій половині XI ст.
Небезпідставно історія називає цей період папства «правлінням повій». Ці багаті та впливові, прагнучі влади та створені для влади жінки садили на папський престол своїх друзів, коханців, родичів. Пап, що не сподобалися їм, вони без жодної тяганини скидали, прибирали з дороги.

Рух за «Божий мир»
Рух за Мир Божий, тобто за збереження і підтримання миру, зародилося в Аквітанії та виникло з ініціативи єпископів, ще за часів Каролінгів. Після невдалих спроб перших Капетингів зберегти мир і відновити порядок в боротьбі з шателанамі, єпископи проголосили, починаючи з 989 р, рух за Мир Божий.

Рух за «Божий мир»
Починаючи з 1030-1040 рр., Рух за Мир Божий трансформувалося в рух по встановленню Божого перемир'я, що вводить заборону на ведення військових дій з вечора середи до ранку понеділка, в період церковних богослужінь на Різдво, Великдень і за три дні до Вознесіння.
В 1035 єпископ Бурже запропонував віруючим від 15 років і старше вступити в лігу, щоб стояти на захисті інтересів світу. Утворилася народна армія (ліга світу), що об'єднала селян і городян, очолювана священиками.

Використана література
Гергей Е. История папства. - М.: Республика, 1996.
С.П. Карпов -История Средних веков Том 1
Л. Войтович - Medium Aevum: Середні віки