Польська культура ХІІ-ХІІІ століття (освіта і література)

Роздробленість Давньопольської держави сприяла культурному розвиткові регіонів та уділів. Культуру стали підтримувати не тільки князівські двори, а й великі світські феодали, вище духовенств, а з ХІІІ ст. – й верхівка міського населення.

Помітні зрушення сталися в освіті
Збільшилась кількість кафедральних шкіл, у середині ХІІ ст. з’явилися колегіальні школи. Під кінець ХІІІ ст. кафедральних шкіл було 13, колегіальних – 14.

У першій половині ХІІІ ст. виникають приходські школи, переважно в містах з ініціативи і за матеріальної підтримки магістратів.

Діяли монастирські школи, підпорядковані керівництву провінцій відповідних орденів, тоді як кафедральні, колегіальні і приходські школи перебували у віддані керівництва єпархії

До середини ХІІІ ст. програма навчання в школах включала в себе тривіум – граматику, діалектику, риторику. У 1267 році у вроцлавській, 1302 р. в познанській кафедральних школах почали викладати предмети другого, вищого освітнього рівня, квадривіум – музику, арифметику, геометрію, астрономію. А приходські школи працювали за елементарною програмою – латинська мова, катехизм, можливо, церковний спів

Викладали переважно латинською мовою. Поступово керівництво церкви почало звертати увагу на необхідність належного знання педагогами польської мови з метою її використання в навчальному процесі. Так, провінційний синод у Ленчиці 1257 р., заборонив приймати вчителями німців, «оскільки вони не володіють достатньо польською мовою і не можуть пояснювати польською мовою латинських авторів». А в 1285 р. синод постановив, що ректорами кафедральних шкіл можуть бути тільки ті , хто добре знає польську мову і вміє викладати нею.

Література теж не стояла на місці. До XIII ст. належать перші літературні твори польською мовою, які заклали основу для подальшого розвитку національної писемності.

Найвизначнішою пам’яткою була Польська хроніка Вінцентія Кадлубека. Хроніка, писана перед 1207р.

Під кінець ХІІІ ст. виникає Великопольська хроніка невідомого автора

Приблизно на кінець ХІІІ ст. була створена анонімна Сілезько-польська хроніка, в якій викладаються події в Сілезії у ХІІІ ст.

На першу чверть ХІІІ ст. припадає поява Польської хроніки Дзєжви або Мєжви, яка є результатом переробки хроніки В. Кадлубека, а в частині, що стосується ХІІІ ст., є оригінальною.

ХІІІ ст. вважається золотим віком річникарства. З’явилися нові річники, змінився характер порічних записів у них: від сухої реєстрації подій розповідь наблизилася до опису в хроніках. Річники ХІІІ ст. є продовження Краківського капітульного річника .

З духовної літератури найбільше значення мали написані в середині ХІІІ ст. два житія св.Станіслава. Автором одного з них був Вінцентій із Кельц (Кєльчи).

Польською мовою складалися пісні, що їх співало рицарство перед початком битви. Видатною пам’яткою є рицарська пісня, яка починалася зі слів «Богородиця Діва» («Bogurodzica Dziewica»), не виключено, що вона відігравала роль гімну.