Українська література 10-х років ХХ ст. Посилення зв’язку з культурою Європи, активні націотворчі процеси

Мета: дати загальне уявлення про модерністські тенденції в українській літературі наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.; з’ясувати особливості літературного процесу на зламі двох віків; розвивати вміння знаходити необхідну інформацію в довідкових виданнях; спостережливість; формувати кругозір учнів; виховувати любов до художньої літератури, повагу до її творців; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Що вам відомо про особливості суспільного й національно-культурного життя в Україні кінця ХІХ ст.?
Охарактеризуйте національну свідомість українців після скасування кріпацтва.
Як співвідносяться поняття стиль і напрям?
Що таке реалізм?

Кінець ХІХ – початок ХХ ст. – один із найцікавіших і найскладніших періодів не лише в мистецтві, а й у житті. Суспільство втрачає духовні орієнтири, не знає, у що вірити та куди йти. А література, не задовольняючись формами критичного реалізму, теж немовби опинилася на роздоріжжі. Перед письменниками постало завдання осмислити кризу в соціальному середовищі та мистецтві й віднайти шляхи подальшого розвитку культури.

1 напрямок – збереження національно-культурних традицій (народницька течія)
2 напрямок – орієнтація на західноєвропейський процес у царині художньої культури (європеїзація, модернізм).
Проблемне питання: чи простежуються в українській літературі початку ХХ століття ознаки європейського модернізму?

Іван Франко пише про традицію й новаторство творчості молодих українських письменників у статті «З останніх десятиліть ХІХ віку»: «Засвоївши літературні традиції своїх учителів, молода генерація письменників, до яких належать Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Лесь Мартович, Антін Крушельницький, Михайло Яцків і Марко Черемшина, прагне відображати своєрідність українського життя у зовсім новій європейській манері».

Загальновизнано, що в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в усіх європейських літературах розпочиналося становлення модернізму – художньої системи, принципово відмінної від художньої системи критичного реалізму. Оскільки українські митці були в основному вихідцями з гущі народу, який стогнав у ярмі соціального й національного гніту й потребував захисту, то вони не могли й не мали морального права забувати про великі традиції.

Тогочасне літературне життя зобов’язує українських письменників не поривати з реальною дійсністю, але водночас примушує дбати про новизну змісту, настроїв, форм. Вибір між мистецтвом і соціальним обов’язком письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст. не відбувся на користь першого чи другого. Не відмовляючись від служіння соціальній та національній ідеї, вони разом із тим свідомо чи несвідомо у своїй творчості рівнялися на кращі зразки західноєвропейського мистецтва.

Перехід до модернізму.
Уперше слово «модернізм» у значенні художнього напряму досить упевнено вжила Леся Українка в доповіді, виголошеній наприкінці 1899 р. в Київському науковому товаристві під назвою «Малорусские писатели на Буковине». Ця доповідь була початком діалогу, який у перспективі розмежує українських письменників на модерністів і народників. У статті виявилася не лише рішучість Лесі Українки захищати нові явища, але й спроба мотивувати, наскільки вони потрібні народові.

Модернізм – загальна назва літературних напрямів та шкіл ХХ ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість.
новизна та антитрадиціоналізм;
у творах затверджується перевага форми над змістом;
зосередження на «Я» автора, героя, читача;
психологізм, увага до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;
широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;
використання символу як засобу пізнання й відтворення світу;
ліризм, естетизм.

Сергій Єфремов говорив: «Людський дух, жадний на правду і поступ, вічно посилає і слатиме нових і нових творців, що й самі без упину йдуть до світла і правди, і ведуть усіх, хто так само не задовольняється буденщиною й прагне вищих форм щиролюдського життя. В цьому безупинному шуканні маємо гарантію й нашого розвитку у прийдущі часи».

Що сприяло розквіту українського художнього слова на зламі двох століть?
Чому літературна молодь того часу тяжіла до модернізму?
З якими іменами пов’язаний розвиток прози та поезії кінця ХІХ – початку ХХ ст. і як саме?
Як ви розумієте поняття модернізм? Назвіть його визначальні риси.