9 Ой у лузi червона калина похилилася

Основою для написання пісні були слова, узяті з історичної пісні часів Хмельниччини «Розлилися круті бережечки».
Мелодію створив режисер українського театру, поет Степан Чарнецький до драми Василя Пачовського «Сонце Руїни», яку вперше ставив український театр у Самборі в січні 1914 року.
Спочатку пісня лунала в загонах січових стрільців, потім поширилася по всій Галичині, серед українців Канади й США.
Слухають цю пісню, як і гімни «Ще не вмерла Україна» та «Молитва за Україну», стоячи.
«Ой у лузі червона калина похилилася»

Калина – невід’ємний
атрибут різних обрядів,
особливо весільного: дівчата
вплітали цвіт у вінок,
калиновими ґронами прикрашали
весільний коровай, ставили гілки
перед молодими,
бажаючи їм міцного
кохання та вічної краси.
Народилася у сім’ї дівчинка –
у першу купіль кладуть
гілочки калини, щоб була
вродливою. Помирає людина –
знову ж на могилі
червоніє стиглими
ягодами калина як символ пам’яті.
Калина – символ життя, крові,
вогню. Деякі дослідники пов’язують її
назву із сонцем, жаром, паланням.
Калина часто відіграє роль світового
дерева, на вершечку якого птахи їдять
ягоди і приносять людям вісті, іноді з
потойбіччя. Та й саме дерево
пов’язує світ померлих
зі світом живих.
Калина символізує материнство:
кущ – сама мати; цвіт, ягідки – діти.
Калина також уособлює дім,
батьків і саму Україну. Як символ
Батьківщини вона «проросла»
в піснях січових
стрільців.

ТЕМА:
зображення суму
України за синами-українцями,
які потерпають у неволі
в московських кайданах; битва січовиків із
ворогом за визволення
полонених.
ІДЕЯ:
уславлення мужності,
відваги січових стрільців —
оборонців України.
«Ой у лузі червона калина похилилася»
ГІМН СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ

ЕПІТЕТИ: «кривавий тан», «московські кайдани», «золотистий лан», «буйнесенький вітер».
МЕТАФОРА: «Україна зажурилася».
ХУДОЖНІ
ЗАСОБИ
ЗВЕРТАННЯ: «червона калино», «славна Україно».
РИТОРИЧНІ ОКЛИКИ: «А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!»; «То прославить по всій Україні січових стрільців!».