Физическая реабилитация

Пошкодження спинного мозку
Клінічно в перебігу травматичної хвороби виділяють декілька стадій:
Гострий стан. Тягнеться до 3-х тижнів. Це стан “неврологічної тиші”- порушення провідності через контузію, набряк, некроз, гемостаз, розриви тканин.
При травмах спинного мозку виникають розлади рухів у формі : паралічу (плегії) — повної втрати м'язової сили й активних рухів,
парезу — ослаблення м'язової сили і зменшення обсягу активних рухів.
Параліч (парез) однієї кінцівки називають моноплегією (монопарезом). Паралічі руки і ноги однойменної половини тіла називають геміплегією, однобічні парези руки і ноги — геміпарезом.
Центральний (спастичний) параліч розвиваєть­ся внаслідок ураження центрального мотонейрона;
Периферичний (в'ялий) параліч розвивається внаслідок ураження периферичного рухового нейрона;
Є також розлади чутливості різного характеру, дисфункція ШКТ, сечового міхура, пролежні та інші вазомоторні порушення.
В залежності від характеру пошкодження за цей час може повністю відновитись функція, або зовсім зникає провідність.

Клініко-фізіологічне обгрунтування
В клініці захворювань нервової системи ЛФК є методом неспецифічної патогенетичної терапії. Рух є біологічним стимулятором усіх функцій через нервово-
ендокринно-гуморальні механізми:
А. Шляхом створення руховими подразненнями нового джерела збудження, блокується застійне вогнище збудження, створене хворобою.
Б. Проходить нормалізація динаміки нервових процесів в корі та удосконалення умовнорефлекторної діяльності.
При частковому пошкодженні тканин мозку, збережені нейрони формують нові зв’язки і функція відновлюється, або розвиваються компенсації.
При повному розриві спинного мозку імпульсація від тканин може відбуватись через екстрамедулярні зв’язки.

Клініко-фізіологічне обгрунтування
Попередження депресії та психосоматичних розладів.
Покращеня дихання і стимуляція екстракардіальних факторів гемодинаміки, сприяє попередженню гіпоксії, гіподинамії та трофічних розладів.
Фізичні вправи (активні та пасивні) посилюють ресинтез глікогену і засвоєння безбілквого азоту в паретичних мязах, підвищують синтезбілків і поглинання кисню.
Лікування положенням попереджує перерозтягнення мязів, атрофію, тугорухомість в суглобах.

Фізична реабілітація починається з 2-3 дня не дивлячись на важкий стан хворого.
Хворому призначається ліжковий режим, лікування положенням, ЛГ, лікувальний масаж.
Завдання – попередити прогресування вторинних ускладнень, профілактика пролежнів
Хворий укладається на дерев’яний щит з відповідною укладкою кінцівок для попередження деформацій та ту-горухомості. 4-5 раз на день проводять пасивну гімнастику в усіх суглобах від центру до периферії, а через 6 днів і у зворотньому порядку. Темп повільний і середній, дихальні вправи 1:1, 25% вправ спеціальних.

Попередження пролежнів.
Під сідниці, лопатки, та інші місця, де є кісткові виступи підкладаються відповідні прокладки, круги, “бублики”. Кожні 2-3 години необхідно міняти положення хворого, місця здавлення протирати камфорним спиртом, а в разі почервоніння-густим розчином марганцю. При появі набряків кінцівок, їх періодично ставлять на підвищення.
Профілактика застійних явищ в легенях

Методика ДГ.
Дихальні вправи особливо необхідні при пошкодженні шийного відділу спинного мозку.
Стимуляція поглибленого дихання словами:
Підняти руки хворого за голову – вдих, опустити руки і притиснути грудну клітку – видих; Усі рухи по команді.
По команді хворий глибоко вдихає, а при в досі методист стискає нижні відділи легень.
Відкашлювання з допомогою;
Самостійне тренування дихання.

Методичні заходи для стимуляції хворого
Психологічна підготовка і агітація;
Активна і свідома участь хворого в реабілітації;
Ізометричне напруження “живих” мязів;
Ідеомоторне тренування;
Активно-пасивні і пасивні вправи;
Вправи з підтримкою, допомогою і з ровантаженням-
наприклад у воді, на стендах, в гамачках, за допомогою блоків, петель, візочків, тощо;

Методика ЛГ.
З першого дня хворого навчають діафрагмального дихання, напруження м’язів живота і спини.
Вправи для м’язів тазу і ніг – “підтягування тазу”. Спочатку вправу повторюють 4-6 раз два-три рази на день, потім доводять до 50-200 раз і більше;
З 10-годня напруження сідничних м’язів та м’язів промежини одночасним втягуванням ануса. Перші
2-3 дні вправи повторюють 3-4 рази, а згодом 15-20 раз за процедуру, декілька раз протягом дня.
На 10-15 день вправи виконуються на животі.
До 1,5 місяця треба навчити хворого самостійно повертатися в ліжку; після 2-х місяців можна використовувати вправи в колінно-ліктьових положеннях.

Вправи для м’зів екстензорів.

Компенсаторно-регенераторна стадія
Тягнеться до трьох місяців. Характерна поява спастики, патологічних рухів. При пошкодженні шийного відділу раптом можуть появитись мимовільні рухи верхніх кінцівок. Може нормалізуватись робота сечового міхура, ШКТ, зменшуються трофічні розлади.
Це може бути в результаті формування нових міжнейронних звязків, розвитку компенсації та відновлення провідної функції при неповному розриві провідників.
Спостереження показують, що віддалені результати тим гірші, чим важче протікає гострий період. Якщо після 3-х тижнів спостерігаються ознаки повного паралічу,
то прогноз на відновлення функції
спинного мозку поганий.

Багатопрофільний тренажер для ФР

Стан стабілізації неврологічного статусу.
Він продовжується 6-24 місяці. При травмі спинного мозку виникає порушення рухів – парези і паралічі, характер яких залежить від локалізації ураження.
При виникненні осередку ураження у шийному відділі розвивається в'ялий параліч верхніх кінцівок і спастичний — нижніх;
при локалізації його в грудному відділі — спастичний параліч нижніх кінцівок;
при ураженні поперекового стовщення і «кінського хвоста» — в'ялий параліч нижніх кінцівок.
Для цього періоду характерне посилення спастики м’язів згиначів, що веде до деформацій кінцівок, тугорухомості в суглобах, порушення трофіки.
При тетраплегії можливі зміни психіки.

Методика ЛГ.
Масаж. В залежності від виду паралічу він
Є розслаблюючий і тонізуючий масаж.
Для зменшення спастики використовують поздовжнє погладжування, поверхневе розтирання, рідке струшування і дуже легке розминання. Тривалість процедури-
35-40 хв., щоденно.
Для підвищення тонусу м’язів масажні прийоми проводяться більш інтенсивно,
Ширше використовують вібрацію, глибоке розминання та розтягування м’язів.

Вправи для зняття мускульного тонусу.
Вялі паралічі Вправи Спастичні паралічі
периферичні центральні
Змішаного хар посилка імп. Аферентного хар.
Необхідно М А С А Ж Необхідно
глибокий поверхневий
По можливості Масаж м’язів Необхідно
Не потрібно на розслаблення Обов’язково
Доцільно на скорочення Не потрібно
Не можна на розтягнення Показано
Необхідно на напруження Не потрібно
Доцільно у воді Необхідно
Доцільно трудотерапія Доцільно

Хронічна стадія
Вона тягнеться усе життя. При недостатніх заходах по ФР, іде прогресування дистрофії в кістково-м’язовому апараті, атрофія м’ язів і інвалідизація.
Першочергове завдання лікаря - реабілітолога-
визначити “реабілітаційні можливості” хворого,
наявність зворотніх і незворотніх змін функції
спинного мозку. Враховується важкість рухових
розладів, дизфункції тазових органів, деформації та дистрофії і психоемоційний стан хворих.

Характеристика рухових розладів
4-та ступінь- втрата функції опори і рівноваги
у положенні сидячи і стоячи;
3-тя ступінь- втрата функції опори і рівноваги
в сидячому положенні;
2-га ступінь- втрата функції ходьби без опори і підтримки;
1-ша ступінь – втрата функції ходьби.
Усі ступені розладів рухів взаємоповязані і вони характеризують їх глибину від найтяжчих розладів (4 ст.) до легких (1 ст.)

Методичні правила реабілітації у
пізньому періоді ТХСМ
1 етап
В залежності від ступені важкості рухових розладів, виділяють 4 етапи реабілітації. 1-й етап проходить в стаціонарі 40-45 днів.
Завдання 1 етапу: а) при 4 ст.- відновлення функції рівноваги сидячи без опори.
Для цього необхідно зміцнити мускульний корсет, навчитись рухати тазом і кінцівками заміщаючими рухами – поперемінне “втягування ноги” на спині, в колінно-ліктьовому положенні. Застосовуються також РГГ, ЛГ, активно-пасивні вправи, лікувальний масаж, механотерапія блокова терапія, плавання.

2-й етап.
Проводиться в стаціонарі або амбулаторно Основне завдання:- відновлення функції утримання тіла в положенні стоячи, зменшення спастики, утримування випрямлених ніг з допомогою апаратів та без них, подальше зміцнення мускульного корсету та покращення загального стану всього організму.
Використовують активні, активно-пасивні вправи, механотерапію та різні пристосування для вертикалізації хворого.

Вправи для зняття мускульного тонусу.
Пасивні вправи-виконуються поволі, рухи в одній площині, без ривків і напруження. Починають рухи із здорових сегментів.
Тренування м’язів антагоністів.
Строго дозоване навантаження спазмованих м’язів – при збільшенні тонусу навантаження зменшується.
Проробляти одночасно декілька суглобів;
Попереджувати співдружні рухи; мала амплітуда; фіксація сегментів;
Вправу закінчувати в фізіологічному положенні.

СХЕМА ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ
ПРИ РІЗНИХ ФОРМАХ РУХОВИХ РОЗЛАДІВ

3-й етап.
Основним завданням цього етапу є освоєння ходьби з допомогою різних видів підтримки і опори.
До спеціальних завдань можна віднести: зменшення спастики, зміцнення м’язів тулуба, нижніх кінцівок,освоєння різних видів ходьби по рівній місцевості та з допомогою паралельних брусів та ходунків.
Практикується ходьба спиною вперед. Ходьба в апаратах можлива за рахунок переміщення центру ваги і роботи квадратного м’яза попереку.

4-й етап.
Цей етап може тягнутись 1,5-2 роки.
Основним завданням цього етапу є освоєння ходьби з додатковою опорою, відновлення координації рухів і ходьби з милицями, палицями, ходунками; освоєння ходьби по сходах та нерівній місцевості, адаптація до самообслуговування та побутових навантажень.
В багатьох випадках застосовується трудотерапія та перекваліфікація хворого.

Заходи по вертикалізації спінальних хворих

Кінезітерапія при болях в ділянці хребта
Болі виникають при спинномозкових грижах та
дегенеративних змінах міжхребцевих отворів.
Защемлюються переважно корінці У поперекового і І-П крижового сегментів, які формують сідничний нерв – болі віддають в усю ногу, часто тільки у задню поверхню.
Анталгічна поза: нахил тулуба вперед і у хвору сторону, симптом Ласега. Хребет вигинається у здорову сторону.
Завдання ЛГ: Розслабити м’язи спини, зміцнити м’язи черевного пресу, нормалізувати ходу і поставу.
Гострий період: Положення лежачи на високій подушці, ноги зігнуті в колінах і підтягнуті до живота. В цьому положегнні напруження черевного пресу, дихальні вправи
10-15 хв. 2-3 рази протягом дня.
У підгострому періоді-просте або пульсуюче витяжіння.

Кінезітерапія при болях в ділянці хребта

Фізична реабілітація при інсульті
При інсульті реабілітацію проводять 4 етапи.
1. етап. В гострий період є ознаки набряку мозку, розлади рухів на різних рівнях у виді геміплегій і геміпарезів, афазії, підвищення сухожильних рефлексів, атонія мязів, яка поступово переходить у спастику.
Протипоказом до ЛФК є нарастання симптомів, затьмарення свідомості, важкий стан хворого.
Завдання ЛФК: підвищення загального тонусу організму, попередження ускладнень від гіподинамії, попередження пролежнів, перерозтягнення мязів та деформації суглобів.
Застосовуеться лікування положенням, дихальна гімнастика, профілактичний масаж.

Лікування положенням починають з 2-3 дня. Мета- попередити патологічну установку кінцівок в позі Верніке-Мана.
Рука-а)-за головою, б)-відведена на 90° або в) -вдовж тулуба. В усіх випадках передпліччя в супінації, кисть і пальці випрямлені або напівзігнуті-великий палець в опозиції.
Нога – стегно випрямлене, без ротації назовні або до середини, в коліні зігнута на 5-10°, стопа обов’язково опирається під кутом 90°. Можлива “пляжна поза”: здорова нога зігнута, упирається на стопу. Хвора нога повернена назовні, зігнута в коліні а стопа лежить на коліні здорової ноги.
Посилення спастики або болей в кінцівках є показанням до зміни положення.

З метою попередження контрактур, деформацій та тугорухомості вже з перших днів застосовують масаж та пасивні вправи. Пасивні вправи починаються з проксимальних сегментів і поступово переходимо на дистальні.
Вправи виконуються повільно з широкою амплітудою для попередження спастики в одній площині.
При вираженій спастиці виконують пасивні рухи: згинання і ротація плеча назовні, розгинання і супінація передпліччя, розгинання китиці і пальців.
Згинання і ротація стегна назовні, згинання в коліні, тильне згинання і пронація стопи.
Цих правил необхідно дотримуватись при сидінні і ходьбі.

Фізична реабілітація на ІІ-IV етапах
На цих етапах вирішуються питання психологічної адаптації до нових умов; подальша моторна активація та розширення рухових можливостей. Заняття проводяться індивідуально та малогруповим методом.
Вправи: на кординацію, освоєння різних типів ходьби, навиків самообслуговування; розвиток компенсації, виправлення патологічнихустановок і поз, вправи на зміцнення мязів.
Вправи в воді;
Трудотерапія.

Неврит лицьового нерва
Лікування положенням варто проводити тоді, коли хворий не спить. Тривалість перших сеансів — 1,5 год, наприкінці курсу лікування — 3,5-5 год. Лейкопластирні «маски» необхідно чергувати зі спеціальною лікувальною гімнастикою. Заняття проводяться тільки індивідуально, зміст їх залежить від стану хворого і патогенезу рухових порушень.
На початку захворювання рекомендуєт застосо­
вувати пасивні рухи, чергуючи їх зі спеціальним масажем обличчя і шиї (легкі погладжування, роз­тирання, вібрація за ходом гілочок нерва). Часті­ше цьому комплексу заходів передують фізіотера­певтичні процедури (гальванізація катодом місця виходу нерва, солюкс, діатермія і т. д.), що сприяє поліпшенню харчування і підвищенню провідності лицьового нерва.

Неврит ліктьового нерва
Неврит ліктьового нерва розвивається при травмах
При цьому спостерігається розлад згинання кінцевих фаланг IV і V пальців, приведення великого пальця до вказівного; основні фаланги розігнуті, середні та кінцеві — зігнуті; порушуються такі рухи кисті, як письмо, шиття; настає атрофія міжкісткових м'язів, розлади чутливості; нерідко розвивається розгинальна деформація п'ястково-фалангового зчленування.
Засоби реабілітації: пасивно-активні вправи, лікування положенням паретичних м'язів у поєднанні з направленим розслабленням збережених м'язових груп, теплових процедур. Необхідно застосовувати спеціальні вправи для пальців.
Слід па­м'ятати, що при розробці кінцівки треба уникати больового компонента щоб уникати рефлекторних контрактур, які призводять до значного підвищення тонусу м'язів в ураженій кінцівці і до різкої згинальної або розгинальної контрактури кисті та пальців.

Неврит променевого нерва
При паралічі променевого нерва немає різких розладів чутливості, але кисть звисає, відсутні розгинання пальців і супінація передпліччя. Тривале перебування кисті у такому положенні призводить до розтягнення м'язів-розгиначів передпліччя і до контрактури згиначів.
ФР. Хвору руку потрібно носити на широкій підтримуючій пов'язці, з накладеною на кисть і передпліччя лонгетою, що надає кисті положення можливого розгинання у променевозап'ястковому суглобі, а пальцям — напівзігнуте положення.
Лонгету протягом дня час від часу слід знімати і проводити
ЛГ. Вправи на для зняття спастики і перерозтягнення, активно-пасивні вправи та спеціальні вправи для пальців,
Лікувальний масаж.

Неврит (невралгія) сідничного нерва Він, як правило, є однобічним. Характерні болі, зниження м'язової сили й обсягу рухів у суглобах хворої ноги, що порушує ходу. Нерідко наявна атрофія м'язів, порушення трофіки. Поява вимушеної пози внаслідок болю може бути причиною викривлення хребетного стовпа.
В. п. — лежачи на спині. Натискання «по осі» но­гою (ногами) на опору.
В. п. — таке саме. Ротаційні рухи у тазостегнових суглобах.
В. п. — таке саме. Відведення і приведення ноги при «підвішеній нозі». В. п. — лежачи на боці. Згинання і розгинання вільної ноги.
В. п. — таке саме. Стегно фіксоване руками методиста. Згинання і розгинання ноги в колінному суглобі.
Перехід із положення в упорі на колінах у по­ложення стоячи на колінах з опорою руками на спин­ку ліжка.
В. п. — лежачи на спині. Піднімання ураженої ноги здоровою (хвору ногу за допомогою рук кладуть на коліно зігнутої здорової ноги).
В. п. — стоячи на колінах з опорою на хвору кінцівку.
В. п. — таке саме. «Ходьба» на місці з опорою однією ногою на підлогу, другою, зігнутою в колін­ному суглобі, — на ліжко.
В. п. — таке саме. Перехід у положення стоячи на підлозі.
Ходьба по палаті з опорою на стілець, ходунки або з підтримкою методиста.
Ходьба з однією милицею і з опорою на спинку ліжка.
Ходьба з двома милицями.
Ходьба без додаткової опори зі страховкою методиста.

Дитячий центральний параліч
ДЦП – це стійке порушення рухових функцій у зв’язку з травматичним ураженням головного мозку (до пологів, в пологах та після них). Наступають органічні та функц- іональні зміни у корі мозку та інших відділах НС, які спри- чиняють різкі порушення психіки, інтелекту, мови, слуху та зору. Найбільше виражені зміни опірно-рухової функції.
В залежності локалізації процесу і симптомів розрізняють:
Спастичну форму ДЦП: Переважає спастика м’язів згиначів і пронаторів руки; згиначів і абдукторів стегна у кульшовому суглобі, згиначів (задньої поверхні) гомілки, що різко інвалідизує дітей.
Дискінетична форма ДЦП: наявні мимовільні рухи, тремор, атетоз, хорея і зміна тонусу м’язів.
Змішана форма ДЦП. Трапляється атаксична та гіпотонічна
форма ДЦП

Дитячий центральний параліч
На основі зміни локомоторної функції ЦНС порушується рівновага і координація, наступає спастика та ригідність мязів, формуються патологічні рухові стереотипи.
Компенсація проходить усіма частинами рухового апарату
Наприклад- під час їди діти нахиляються до миски, а не несуть ложку до рота. При ходьбі різко відхиляються назад, задирають голову ,тягнуть ноги, згинають руки.
Діагностика. При огляді новонароджених оцінюють:
-мускульний тонус; патологічні рефлекси, динаміку розвитку локомоцій і психіки – розвиток вмінь, інтелекту і т.п.
Лікування комплексне:
Стимуляція розвитку мозку (віт. гр В., глютамін. к-та, церебролізин), пригнічення патологічної активності стовбурової частини мозку ( міорелаксанти) покращення провідності (дібазол, нівалін тощо).

ДЦП

Підготовка до вставання

Вертикалізація