лекция №2

1. Складові системи інтелектуальної власності
Система інтелектуальної власності складається з п’яти підсистем і зв’язків між ними:
- державна система управління ІВ;
- законодавчі акти України з питань ІВ;
- міжнародні договори з питань ІВ;
- об’єкти права ІВ;
- суб’єкти права ІВ.

Рис. 1 Об’єкти права інтелектуальної власності.
2
§

Винахід (корисна модель) – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.
Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю).

Промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.
Рис. 2 Промислові зразки:
а – об’ємні; б – площинні; в – комбіновані.
а
б
в

Промисловими зразками можуть бути: одиничний виріб, його частина, комплект (набір) виробів, варіанти виробу або комплекти виробів.
.
Рис. 3 Промислові зразки:
а – варіанти виробу;
б – набір виробів.
а
б

Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
.
Рис. 4 Знаки для товарів і послуг: а – словесні; б – зображувальні.
Вартість товарного знака іноді перевищує вартість усього майна фірми (наприклад, вартість товарного знака «Coca-Cola», яке належить компанії «The CocaCola Company» (США), у 2011 р. становила 72,5 млрд доларів США, Microsoft (США) – 59,1 млрд $,
IBM (США) – 69,9 млрд $,
Mercedes (Німеччина) – 21,1 млрд $, Sony (Японія) – 16,4 млрд $,
Xerox (США) – 9,7 млрд $ і т.д.)
а
б

ВАРТІСТЬ НАЙВІДОМІШИХ ЗНАКІВ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

Географічне зазначення походження (ГЗП) товару – це назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.
Фірмові найменування – це стійкі позначення юридичних (організацій, підприємств, фірм, компаній, концернів тощо) або фізичних осіб (далі – підприємств), під ім’ям яких здійснюють їх виробничу або іншу діяльність.

Copт pocлин – це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів.
Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.
Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми.
Цивільним кодексом України передбачені права інтелектуальної власності на наукове відкриття – встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.
Згідно з Цивільним кодексом України раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Недобросовісна конкуренція – це будь-які дії в конкуренції, які суперечать правилам, торговим чи іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Рис. 5. Приклад недобросовісної конкуренції з боку кондитерської фабрики «Волшебница» («Чарівниця») із селища Малаховка Московської області (Росія), яка відверто скопіювала зовнішній вигляд популярного серед споживачів колишнього СРСР шоколаду «Алёнка» для власної продукції (шоколаду «Алёна» і «Анюта»)*.
Рис. 6. Приклад знаку «Peps!», що може ввести в оману щодо відомого напою «Pepsi».

Комерційна таємниця
Згідно із Законом України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 під комерційною таємницею підприємства мають на увазі відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, які не становлять державної таємниці й розкриття (передача, просочення) яких може завдати шкоди його інтересам.
Класичний приклад – комерційна таємниця на склад напою Coca-Cola, патентування якого неодмінно призвело б до його розкриття й можливості неконтрольованого використання іншими виробниками напоїв).

3. Суб’єкти права інтелектуальної власності
Суб’єктами права промислової та нетрадиційної власності можуть бути:
- на винаходи, корисні моделі, промислові зразки - автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи у спадщину;
- на торговельні марки, зазначення походження товарів - юридичні особи, фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність;
- на сорти рослин - юридичні чи фізичні особи;
- на раціоналізаторські пропозиції – автор;
- на комерційні таємниці - фізичні або юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність.
Суб’єктами авторського права та суміжних прав можуть бути:
- автори оригінальних та похідних (залежних) творів;
- спадкоємці (за законом або заповітом ) та інші правонаступники;
- виконавці творів;
- видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів;
- організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі (вони не є власниками авторських прав, а діють від їхнього імені в їхніх інтересах).

4. Нормативно-правова база
1.Конституція України (ст. 41, 42, 46, 54).
2.Кодекси України: - Цивільний кодекс (книга IV “Право інтелектуальної власності”,
книга V “Зобов’язувальне право” та Цивільний процесуальний кодекс;
- Господарський кодекс та Господарський процесуальний кодекс;
- Кодекс про адміністративні правопорушення;
- Митний кодекс;
- Кодекс законів про працю.
3. Спеціальні закони України (12 законів):
- Про охорону прав на винаходи і корисні моделі;
- Про охорону прав на промислові зразки;
- Про охорону прав на знаки для товарів і послуг;
- Про охорону прав на зазначення походження товарів;
- Про охорону прав на сорти рослин;
- Про племінну справу в тваринництві;
- Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем;
- Про авторське право і суміжні права;
- Про захист від недобросовісної конкуренції;
- Про захист економічної конкуренції;
- Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм;
- Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом імпортом дисків для лазерних систем зчитування.
4. Укази та розпорядження Президента, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі підзаконні акти тощо.
.
Загалом – 37 законів та 100 підзаконних актів.

5. Державна система управління інтелектуальною власністю
Кабмін України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
- Міністерство освіти і науки здійснює управління інтелектуальною діяльністю через підпорядкований Державний департамент інтелектуальної власності;
- Верховна Рада визначає основні засади науково- технічної політики;

Рис. 7. Структура державної системи правової охорони інтелектуальної власності.

Головує у системі Міністерство освіти і науки України (МОН) як орган виконавчої влади, що відповідає за політику у сфері інтелектуальної власності.
До сфери Державного департаменту включено:
Український інститут промислової власності (Укрпатент) – для експертизи заявок та патентного пошуку;
Українське агентство з авторських і суміжних прав – для колективного управління правами авторів;
Інститут інтелектуальної власності і права – для підготовки і підвищення кваліфікації фахівців і оцінювачів прав у сфері ІВ;
Державне підприємство “Інтелзахист” – для боротьби з порушеннями прав у сфері ІВ.

Рис. 8. Емблема Всесвітньої організації інтелектуальної власності ВОІВ.
6 Міжнародна система інтелектуальної власності
Всеукраїнська організація інтелектуальної власності має міжвідомчий характер. Вона сприяє доведенню основ­них проблем, що існують у сфері інтелектуальної власнос­ті, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.

184 держави
Генеральна Асамблея
Координаційний комітет
Програма 2010-2011
Бюджет (внески + доходи)
Структура ВОІВ
Історія створення ВОІВ
1883: Паризька конвенція
1886: Бернська конвенція
1893: БИРПИ (з 1960 – в Женеві)
1970 (1967): створення ВОІВ
1974: Угода ВОІВ-ООН