НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНСТИТУТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТІВ ФАРМАЦІЇ

35%
28000
фармацевтів
30%
24000
провізорів
10000
спеціалістів щорічно повинно
проходити підвищення кваліфікації
*
*сюди не входять фахівці, які працюють в лікувально-профілактичних
закладах та фахівці, які відносяться до інших міністерств та відомств.
52000
фахівців з вищою та середньою
спеціальною освітою
80000
працівників аптечних
закладів
Фармацевтичні кадри
(аптечна мережа)
22880
аптечна мережа

Крім того в Україні функціонує біля 170 підприємств-виробників лікарських засобів, співробіт-ники яких проходять підви-щення кваліфікації лише у двох ВНЗ – НФаУ та НМАПО.
На великий жаль для цієї ланки сьогодні існує лише три нормативні акти, які практично не виконуються керівництвом підприємств.

Наказ Міністерства освіти та Міністерства праці України № 127/151 від 26.03.2001 р. “Про затвердження Положення про професійне навчання кадрів на виробництві”.
2. Наказ Державного комітету України з медичної та мікробіологічної промисловості від 22.04.1997 р. “Про впровадження випуску Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.” Випуск 25 “Виробництво медикаментів, вітамінів, медичних, бактерійних і біологічних препаратів та матеріалів.”
3. Наказ Державного комітету України № 103 від 30.09.1997 р. “Про затвердження Положення про атестацію спеціалістів у сфері розробки, створення, виробництва, контролю якості та оптової реалізації лікарських засобів.”
Нормативні документи, що регламентують
механізми післядипломної освіти
фахівців фармацевтичної промисловості

Відомо, що навчання протягом усього
життя є істотним елементом
зони європейської вищої освіти.
БЕЗПЕРЕРВНА ФАРМАЦЕВТИЧНА ОСВІТА

В умовах швидких соціально-економічних змін в Україні післядипломна фармацевтична освіта стає головним
Цілеспрямованість
Прогнозтичність
Технологічність
Діагностичність
Динамічність
Безперервність
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ
СИСТЕМИ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
Відповідно до сучасних вимог система після-дипломної освіти спеціалістів фармації в Україні побудована на таких основних принципах:
В сучасному суспільстві вона принципово змінює своє значення,
зміст і роль.
чинником становлення будь-якої особистості.

Указ Президента України “Про основні напрямки розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року” №958/99 від 03.08.99 р.
“формування системи безперервного навчання шляхом впровадження ступеневої підготовки, забезпечення реалізації програм підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів”
Передбачено
Базові нормативні документи,
що регламентують післядипломну
фармацевтичну освіту
“посилення орієнтації вищої та післядипломної освіти на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів відповідно до потреб регіональних ринків праці ”

2) Концепція і програма розвитку системи післядипломної освіти лікарів і провізорів МОЗ України (1998).
3) Наказ МОЗ України №166 від 22.07.1993 р “Про подальше удосконалення системи післядипломної підготовки лікарів (провізорів)”.
4) Наказ МОЗ України №291 від 19.09.1996 р “Про затвердження положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації”.

6) Наказ МОЗ України №198 від 22.07.1993 р “Про підвищення кваліфікації молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою”.
7) Наказ МОЗ України №818 від 12.12.2006 р “Про вдосконалення атестації провізорів та фармацевтів”.
5) Наказ МОЗ України №117 від 29.03.2002 р “Про впровадження випуску Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників”. Випуск 78 “Охорона здоров’я”.

Інтернатура
(стажування)
Загальна
фармація
Клінічна
фармація
Спеціалізація
за окремими спеціальностями
Професійне навчання
за місцем роботи
Самоосвіта
Тематичне
удосконалення
Передатестаційна підготовка
за фахом спеціалізації
Післядипломна підготовка

Особливості педагогічного
процесу в системі
післядипломної освіти
Доводиться не тільки навчати, а й переучувати зрілих людей, долати опір раніше сформованим стереотипам, запроваджувати нові науково обґрунтовані інноваційні засоби, педагогічну інформацію, пробуджувати
Педагогічний процес у системі підвищення кваліфікації ніколи не починається “з нуля”.
У слухачів добре розвинуте вибіркове і свідомо-критичне ставлення до запропонованого їм педагогічного знання. Вони або “присвоюють”
його, або відкидають.
індивідуальне ставлення до неї.

Хто займається післядипломною
освітою фахівців фармації в Україні?
НМАПО
ЗДМУ
ЛНМУ
НФаУ
Одеський
державний
медичний
університет
Буковинський
державний
медичний
університет
Івано-
Франківський
державний
медичний
університет
Тернопільский
державний
медичний
університет
Харківська
медична
академія
післядипломної
освіти

Підвищення кваліфікації провізорів та фармацевтів взагалі можливо тільки в тому навчальному закладі, який має досвід роботи зі студентами та фахівцями практичної фармації не менше 10-20 років, а також кадровий потенціал для забезпечення післядипломної підготовки, оскільки суміщення викладання студентам та фахівцям не є доцільним, бо має різну мету, завдання та методологію. Дуже високою буде ціна «безперервного професійного навчання» фахівців фармації на «молодих» факультетах.
Кому займатися післядипломною
підготовкою фахівців у державі
?

Візитна картка ІПКСФ НФаУ
Підвищили кваліфікацію
≈ 35 тис.
спеціалістів фармації

Провізори
Провізори –
інтерни
Клінічні
провізори
Фармацевти
Професорсько-
викладацький склад
(ВНЗ, коледжі)
Працівники
фармацевтичних заводів,
фабрик, тощо
Магістри
Фахівці з
нефармацевтичною
освітою
Провізори-
керівники
Спеціалізовані
напрямки діяльності
Провізори-
аналітики
Провізори-
косметологи
Контингент слухачів ІПКСФ

В теперішній час інститут
працює з 25 регіонами України:

Організація, планування та проведення післядипломного навчання;
Організація та проведення первинної
спеціалізації (інтернатури);
Визначення єдиних кваліфікаційних вимог для всіх ланок фармацевтичної служби;
Сьогодні край актуальні питання удосконалення законодавчої бази, що стосуються безперервної професійної діяльності, серед яких:
Працевлаштування та трудова діяльність фахівців нових фармацевтичних спеціальностей (клінічний провізор, провізор-косметолог та ін.);
Відповідність законодавчої бази сучасним вимогам
Атестація провізорських і фармацевтичних кадрів.

I Післядипломне навчання
Організація, планування та облік, що існує у післядипломній освіті не змінювався майже з радянських часів.
Діюча
нормативна
база:
Призводить до перекосів у плануванні післядипломного навчання (відсутність в регіонах єдиних органів управління фармацевтичною службою в деяких областях вони відсутні взагалі);
В багатьох випадках унеможливлює своєчасну перепідготовку фахівців фармації через питання її фінансового забезпечення;
Унеможливлює впровадження кредитно-модульної системи та системи “залікових одиниць”, що існує скрізь в світовій практиці післядипломної освіти;
Встановлює не завжди зрозумілу звітність закладів післядипломної освіти та ін.
Перекреслює можливість впровадження дистанційної форми навчання (неможливість розрахунку штатів професорсько-викладацького
складу та ін.);

Організація первинної
спеціалізації (інтернатури) для випускників вищих фармацевтичних навчальних закладів регламентується Наказом МОЗ України № 291 від 19.09.1996 року, який є єдиним нормативним актом для лікарів і провізорів.
II Первинна спеціалізація (інтернатура)
а. зарахування на заочну частину інтернатури;
б. стаж роботи за фахом і відомості у трудових книжках;
в. визначення критеріїв оцінки для аптек-баз інтернатури;
г. керівництво провізорами-інтернами під час проходження
заочної частини;
д. переводи або поновлення в інтернатурі;
е. проходження інтернатури випускниками заочних відділень
ж. підсумкова атестація провізорів-інтернів.
Суттєві відмінності джерел фінансування та господарської діяльності фармацевтичних закладів роблять неможливим однаковість механізмів проходження інтернатури провізорами та лікарями.
Питання:

III Єдині кваліфікаційні вимоги
не враховує фахівців важливих ланок фармацевтичної галузі;
створює проблеми працевлаштування молодих фахівців (вимоги до стажу роботи та ін.);
багатьма частинами не збігається з кваліфікаційними вимогами, що затверджені ліцензійними умовами діяльності фармацевтичних установ і підприємств;
значно обмежує трудову діяльність фахівців нових фармацевтичних спеціальностей.

Сьогодні край актуальні питання удосконалення законодавчої бази, що стосуються безперервної професійної діяльності, серед яких:
Організація, планування та проведення післядипломного навчання;
Організація та проведення первинної спеціалізації (інтернатури);
Визначення єдиних кваліфікаційних вимог для всіх ланок фармацевтичної служби;
Працевлаштування та трудова діяльність фахівців нових фармацевтичних спеціальностей (клінічний провізор, провізор-косметолог та ін.);
Атестація провізорських і фармацевтичних кадрів.
IV Атестація фармацевтичних кадрів

Протиріччя механізмів атестації кадрів

Створення відповідної системи безперервного професійного розвитку (БПР) та підтвердження професійної компетентності фахівців є негайною потребою й одним з головних завдань сьогодення.
Освіта через усе життя
Реалізація принципу БПР в Україні здійснюється дуже повільно
нажаль
Що заважає, та призводить до неконтрольованності цього процесу?
Відсутність регламен-туючого Положення і законодавчого поля БПР
Недостатнє впрова-дження сучасних технологій навчання
Відсутність електронних навчальних курсів
Недооцінення значення дістанційного навчання, як одного з приоритетних напрямів розвитку післядипломної освіти; для впровадження ДН несформована нормативна правова база
Відсутність
стандартів
післядип-
ломної освіти
фахівців
фармації

Особливості фармацевтичної післядипломної освіти
Існує більше можливостей
використовувати безконтактні форми навчання, ніж для медичної освіти
У фармацевтичній освіті є можливість ширше застосовувати формалізовані завдання (тести та рейтингові системи контролю знань)
Є реальна можливість забезпечити більш чітку кластеризацію об‘єктів навчання, тобто предметної галузі
Це можливо при умові
Використання інтерактивних методів навчання, кредитно-модульної системи, індивідуалізованого підходу до слухача, впровадження системи дистанційного навчання, інтернет-технологій, а також використання принципів комп‘ютерної імітації (клінічні випадки, фармацевтична опіка, питання технології ліків, аналізу тощо)
Що для цього потрібно?
Створення державних освітніх стандартів; розробка та впровадження об‘єктивної та достовірної системи контролю знань, системи атестації
Побудова індивідуальних навчальних планів, універсальна побудова дисциплін різних циклів; введення нестандартних графіків навчального процесу; впровадження у навчальний процес системи накопичувальних кредитів; більш широке впровадження системи дистанційного навчання

Позитивні риси дистанційного
навчання в післядипломній освіті
В умовах інформаційного суспільства, коли оновлення сукупно накопичених наукових знань відбувається скоріше, ніж змінюються покоління людей, традиційні системи навчання та технології вже не можуть цілком відповідати своєчасним вимогам до підготовки спеціалістів різноманітних галузей, і перш за все фармації як однієї з самих наукоємних та соціально значущих. У зв‘язку з цим виникає об‘єктивна потреба у розвитку принципово нових освітніх технологій, важливе місце серед яких займають дистанційні технології
У першу чергу, дистанційне навчання цікавить людей, що мають гостру потребу до одержання нових знань та навичок і не мають можливості відриватися від основного виду діяльності
З другого боку, цей контингент відрізняє висока свідомість, наявність достатньої внутрішньої мотивації, а також здібність до самоорганізації
Серед плюсів дистанційного навчання – можливість займатися у будь-якому місці, де є комп‘ютер та інтернет, у будь-який зручний час. При цьому учбовий матеріал на протязі всього навчання зберігається у слухача

За рахунок дистанційного етапу навчання
може збільшитись загальна тривалість підвищення кваліфікації, однак при цьому відрив слухачів від виконання професійних обов‘язків значно зменшиться (не перевищуватиме 0,25-0,5 місяця), що відповідає терміну традиційного навчання на курсах.
Збільшення тривалості підвищення кваліфікації за рахунок введення дистанційної складової дасть змогу поліпшити зміст навчання і, що суттєво, підвищити рівень самостійної роботи, активність і творчий потенціал слухача.

Впровадження дистанційного навчання у систему післядипломної освіти спеціалістів фармації
Багаторічний досвід роботи ІПКСФ НФаУ, потужний кадровий та науковий потенціал, а також актуальність проблеми свідчать, що слухачі інституту виявляються ідеальними «дистанційними студентами», тому МОЗ України доцільно зробити НФаУ центром дистанційного навчання у системі післядипломної освіти фахівців фармації
Перспективні
задачі ІПКСФ НФаУ
Формування позитивної думки у професійної фармацевтичної спільноти відносно доцільності, необхідності та можливості впровадження дистанційних технологій у систему післядипломної освіти фахівців фармації
Підготовка педагогічних кадрів для дистанційного навчання фахівців фармації
Створення центру післядипломної дистанційної освіти при ІПКСФ
Розробка навчально-методичних комплексів дистанційного навчання фахівців фармації та їх сертифікація
Створення локальної телекомунікаційної мережі з виходом до Інтернету та формування Web-сайту дистанційного навчання ІПКСФ

1. Розробити нормативно-правове забезпечення структури та функціонування безперервного професійного розвитку провізорів, зокрема, внести доповнення до відповідних наказів МОЗ України щодо обов‘язкового навчання фахівців у міжатестаційний період на циклах інформації та стажування, тематичного вдосконалення
Шляхи вирішення проблеми
Розробити стандарти і вимоги для дистанційної освіти
3. Розробити державні стандарти післядипломної фармацевтичної освіти
4. Зберегти існуючу систему атестації провізорів та лікарів на відповідну кваліфікаційну категорію з урахуванням стажу роботи та оцінки професійної діяльності

Пропозиції

6. Удосконалити механізми зарахування і проведення заочної частини інтернатури. Сформувати єдині критерії для базових фармацевтичних установ. Передбачити можливість проходження інтернатури протягом 3-5 років після закінчення ВНЗ.