Індустріалізація Полтавщини

Галещина: біофабрика
Глобине: маслозавод
Опішня: артіль «Червоний керамік»
Пирятин: меблева ф-ка, сирзавод
Створення перших п’ятирічок

1. Дальша індустріалізація сільського господарства та ув’язка промисловості з його потребами й сировинною базою.
2. Використання природних багастств і можливостей.
3. Дальший розвиток місцевої, кооперативної та кустарної промисловості.
4. Забезпечення поширення текстильної промисловості.
Перспективи розвитку Полтавського округу за п’ятирічним планом:

Індустріальні перетворення на Полтавщині здійснювались насамперед у традиційних для краю галузях господарства, що працювали на переробці місцевої сільськогосподарської сировини.
Машини “Помкінс”, опановані на трикотажній фабриці
Панчішна фабрика імені М. Кутузова в Полтаві.

Важливою складовою індустріалізації Полтавщини було створення машинобудівних та машиноремонтних підприємств
Паровозні котли, відремонтовані робітниками Полтавського паровозоремонтного заводу
Ремонт паравоза

Індустріалізація Полтавщини позитивно позначилася на розвитку залізничного транспорту, призвела до багаторазового збільшення обсягів перевезень. Загальна довжина мережі залізниць Полтавської області на 1 січня 1939 р. становила 890 км.
Залізничний транспорт

Стахановський рух
У другій п’ятирічці виникла якісно інша форма соціалістичного змагання – стахановський рух.
О. Стаханов.

Підготовка кваліфікованих робітників
Технічна інтелігенція
Проблема кадрів

На Полтавщині, як і в більшості районів країни, ріст чисельності робітників заводів і фабрик відбувався головним чином за рахунок сільських жителів, змушених у важкі роки колективізації і голоду 1932-1933 pp. залишати рідні домівки й переселятися у міста
Методи налагодження трудової дисципліни
Вчорашні селяни не мали необхідних навичок і належної кваліфікації для роботи у промисловості. Все це неґативно позначалось на стані трудової дисципліни, вело до зростання прогулів та плинності кадрів.

Розгортання «соціалістичного змагання»
Залякуючи людей непролетарського походження, компартійна диктатура всіляко загравала з робітничими масами, переконуючи їх у тому, що вони є господарями на виробництві, а відтак мусять працювати продуктивніше, ніж за капіталістичного ладу.
Запровадження карткової системи постачання робітників і службовців не дозволяло використати зароблені гроші на придбання товарів понад ґарантований мінімум. За картками «отоварювалася» лише чверть зарплати, решта перетворювалася у безвартісні папірці. Тому матеріального інтересу працювати продуктивніше у робітників не було. Однак партійні організації знайшли спосіб «підняти маси».