Трудові спори

Трудові спори – це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником підприємства (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.

Трудові спори
За їх суб'єктами розділяють на індивідуальні
і колективні.

В залежності від рівня конфліктуючих сторін колективні трудові спори поділяються на такі, що можуть виникати:
виробничому рівні;
Галузевому рівні;
Регіональному рівні;
Національному рівні.

За порядком розгляду трудові спори поділяються на такі, що розглядаються:
В загальному порядку (КТС, а потім в порядку оскарження в районному суді);
В судовому порядку (минаючи КТС);
В особливому порядку
( розгляд спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників та ін.)

За характером та предметом спору можна виділити:
Спори про застосування норм трудового законодавства, колективного і трудового договору;
Спори про встановлення нових умов праці, не урегульованих законодавством або іншими нормативними актами;
Спори, пов'язані з відмовою у прийнятті на роботу.

Причини виникнення трудових спорів:
Причини суб'єктивного характеру: недостатня правова свідомість працівників; правова необізнаність як працівників, так і керівників підприємств, установ, організацій; помилки однією із сторін у спорі про наявність чи відсутність фактичних обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення певних правовідносин.
Причини об'єктивного характеру: суперечності між відносно стабільними нормами права і динамічними конкретними життєвими ситуаціями, до яких вони застосовуються.
Причини організаційно-правового характеру: пов'язані з наслідками в нормотворчій діяльності, прогалини у чинному законодавстві, двозначністю трактування окремих норм, відсутністю кодифікації всіх існуючих норм трудового права.
Причини організаційно-виробничого характеру: негативні явища сучасної економіки України (розрив господарських зв'язків, відсутність достойної кількості власних енергоносіїв, спад виробництва; масові вивільнення працівників; заборгованість із виплат заробітної плати; руйнування соціальної структури та інше.

Індивідуальні трудові спори – суперечності між працівником і власником з питань, що виникають з трудових правовідносин.

КОМІСІЇ З ТРУДОВИХ СПОРІВ
( ст. 223 КЗпП)
КТС – обов'язковий первинний орган з розгляду індивідуальних трудових спорів, крім спорів, які підлягають розгляду безпосередньо в судах або інших органах

Обираються загальними зборами (конференцією) трудового колективу
кількістю працюючих не менш ніж 15 осіб;
Кількість робітників у складі комісії повинна бути не менше половини її складу;
Обирає із свого складу голову, його заступника і секретаря комісії

ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ТРУДОВОГО СПОРУ:
Комісія зобов'язана розглянути трудовий спір у
10-денний строк з дня подання заяви у присутності працівника та власника (за відсутності працівника – лише за його письмовою заявою)
Комісія має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення перевірок, вимагати від власника необхідні документи
Засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів
Працівник і власник мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії
На засіданні комісії ведеться протокол.

ПОРЯДОК ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ КТС
(ст. 227 КЗпП)
Рішення приймаються більшістю голосів членів, присутніх на засіданні
Копія рішення в триденний строк вручається працівникові та власникові.

СТРОКИ ЗВЕРНЕННЯ ДО КОМІСІЇ
( ст. 225 КЗпП)
Працівник повинен звернутися до КТС у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права;
У спорах про виплату належної йому заробітної плати – без обмеження будь-яким строком.

СТРОК ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ КТС
(ст. 229 КЗпП)
Рішення комісії мають обов'язкову силу.
Рішення підлягають виконанню власником у триденний строк по закінченню 10 днів, передбачених для його оскарження, а у випадках поновлення працівника на роботі - негайно

КОЛЕКТИВНІ ТРУДОВІ СПОРИ
Відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів
(конфліктів)" під колективним трудовим
спором розуміють розбіжності, що
виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо встановлення умов праці або застосування законодавства про працю.

За рівнем виникнення і вирішення колективні трудові спори поділяються на наступні види:
• виробничі — на рівні підприємства, установи чи організації;
• галузеві і територіальні — на рівні однієї або кількох галузей чи окремої адміністративно-територіальної одиниці, якщо участь у спорі беруть наймані працівники більшості підприємств галузі або адміністративно-територіальної одиниці;
• національні — на рівні держави, якщо участь у спорі беруть наймані працівники більшості регіонів України (областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя).

Процедура розгляду колективних трудових спорів :
На першій стадії колективні трудові спори вирішуються за допомогою примирних процедур. Сюди відноситься розгляд спору примирними комісіями і трудовими арбітражами. На стадії примирних процедур до участі у розв'язанні спору можуть залучатися незалежні посередники і представники Національної служби посередництва і примирення.
Другою стадією вирішення колективних трудових спорів є проведення страйку.

Примирна комісія — це орган, який утворюється сторонами колективного трудового спору і складається з їхніх представників, метою якого є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору .

Залежно від рівня спору Закон встановлює різні терміни утворення примирної комісії. Вона утворюється за письмовою заявою однієї із сторін:
на виробничому рівні — у 3-денний термін;
на галузевому або територіальному рівні — у 5-денний термін;
на національному рівні — у 10-денний термін з моменту виникнення колективного трудового спору .

Відповідно до Закону комісія повинна розглянути спір і прийняти рішення у такі терміни:
виробнича примирна комісія — у 5-денний термін;
галузева або територіальна примирна комісія — у 10-денний термін;
національна примирна комісія — у 15-денний термін з моменту утворення комісії.

ТРУДОВИЙ АРБІТРАЖ
це орган, який формується із залучених сторонами колективного трудового спору
фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті колективного трудового
спору . Він утворюється за ініціативою однієї із сторін спору або за ініціативою незалежного посередника. Незалежно від рівня колективного спору трудовий арбітраж утворюється у 3-денний термін або з моменту спливу строків прийняття рішення примирною комісією, або з моменту виникнення спору , якщо він не підлягає розгляду примирною комісією.

Трудовий арбітраж повинен розглянути спір і прийняти рішення у 10-денний строк від дня його створення. Сам арбітраж може продовжити цей термін до 20 днів.
Рішення про продовження терміну приймається більшістю голосів членів трудового арбітражу. Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом, який підписується усіма членами
трудового арбітражу.
Рішення цього органу є обов'язковим для сторін спору , якщо вони про це домовились. Така домовленість досягається при утворенні
трудового арбітражу. Рішення трудового арбітражу надсилається сторонам у 3-денний термін з моменту його прийняття.

Національна служба посередництва і примирення — це постійно діючий орган, створений для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів
(конфліктів).

Національна служба посередництва і примирення
- формує списки незалежних посередників і трудових арбітрів, які можуть залучатися до вирішення спорів, та проводить їх підготовку;
- пропонує кандидатури незалежних посередників та трудових арбітрів для участі у примирних процедурах;
- сприяє встановленню контактів між сторонами спору;
- розглядає матеріали спору з метою його успішного вирішення;
- координує дії сторін спору щодо організаційного, матеріально-технічного і фінансового забезпечення роботи незалежних посередників, членів примирних комісій і трудового арбітражу.
– здійснює контроль за виконанням сторонами колективного трудового спору, рішень примирних органів.
Якщо представники служби визнають за необхідне, то до участі у примирних процедурах за погодженням зі сторонами спору можуть залучатися народні депутати України,
представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками ( невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства,
установи, організації
(структурного підрозділу)
з метою вирішення
колективного трудового
спору (конфлікту).

Ті, хто працюють, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
(Конституція України, ст. 44)

Рішення про оголошення
страйку на підприємстві
приймається загальними
зборами (конференцією)
найманих працівників шляхом голосування
і вважається прийнятим,
якщо за нього
проголосувала
більшість найманих
працівників або
з делегатів конференції.

Орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніш як за 7 днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві – за 15 днів.

У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган(особа), який очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за 3 дні.

Забороняється проведення страйку:
Ст. 18 Закону України “Про транспорт”
Від 10 листопада 1994 р. – “припинення роботи (страйк) на підприємствах транспорту
може бути у разі невиконання
адміністрацією підприємства умов
тарифних угод, окрім випадків,
пов'язаних з перевезенням
пасажирів, обслуговування
безперервно діючих виробництв,
а також, коли страйк становить
загрозу життю і здоров’ю людини”

Ст. 22 Закону України “Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 р. “ страйки на підприємствах електроенергетики
забороняються
у випадках, коли вони
можуть призвести до
порушення сталості
об'єднаної
електронної
системи України
або теплопостачання в
осінньо-зимовий період”