Вплив політичних інститутів (держава, політичні партії) на розвиток суспільства

Держава – це форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємопов’язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.

Ознаки держави
Територія - охоплює землю, надра, повітряний та водний простори.
Населення – поліетнічна чи моноетнічна спільнота.
Суверенітет – верховенство у внутрішніх і зовнішніх справах.
Наявність публічної влади.
Монополія на легальне застосування сили.
Наявність державної мови.
Державний апарат.
Національна правова система
Державна символіка.

Функції держави
економічна або господарська функція полягає в тому, що держава виступає як організатор або координатор економічної діяльності;
соціальна функція – держава виступає як організатор соціального забезпечення потреб громадян;
підтримка законності та правопорядку
встановлення норм, дотримання яких є обов’язковим для усіх;
культурно-виховна;
узгодження інтересів різних соціальних груп та індивідів;
фіскальна функція – збір коштів у вигляді податків для утримання державного апарату та фінансування соціальної сфери.
забезпечення оборони та національної безпеки;
розвиток відносин співробітництва з іншими державами;
іноваційна діяльність – використання інтелектуальних досягнень, технологій вітчизняної науки своєї та інших держав тощо.

Теорії походження держави
Теологічна
Патріархальна
Договірна
Насильства
Класова
Психологічна

Типологія держав
Форма державного правління – це спосіб організації та здійснення політичної влади.
Форми державного устрою - національно-територіальна і адміністративна форма організації держави, яка залежить від способу з’єднання суб’єктів державності.

Класифікація за формою правління

Форми правління

Унітарна держава
територіально-адміністративні одиниці не мають політичної та правової самостійності.
наявність єдиної конституції для всієї території без обмежень і вилучень, єдиних вищіх органів влади, єдиного громадянства, єдиної системи права, судової системи.
висока степінь централізації державної влади

Федерація
союз державних утворень, що володіють юридичною і обмеженою політичною самостійністю
виключне право федерального уряду на здійснення зовнішньої політики
відсутність можливості одностороннього виходу зі спілки
співіснування місцевої і федеральної системи суду, права, громадянства
відсутність у союзного уряду права на односторонню зміну меж членів федерації
наявність двопалатного парламенту із рівним представництвом від кожного члена федерації
розподіл влади і повноважень союзних держав і федерації в цілому.

Конфедерація
політичне об'єднання незалежних держав для координації якогось виду державної діяльності (військової, зовнішньополітичної тощо).
суб’єкти конфедерації зберігають політичний суверенітет і делегують центральному керівному органу точно визначені повноваження
рішення приймаються і здійснюються тільки за згоди всіх держав, що входять до складу конфедерації
відсутня єдина територія, громадянство, грошова і податкова системи
правовою основою конфедерації є союзний договір

Імперія
Складне державне утворення, що складається з головної держави (метрополії) та залежних від неї завойованих або приєднавшихся територій (колоній).

Політична партія – це організована частина суспільства, члени якої об’єднуються з метою вибороти владу в державі та утримати її заради захисту своїх інтересів або з метою перетворення суспільства.

Ознаки політичних партій
прагнення до влади;
певна тривалість існування в часі;
наявність організаційної структури;
наявність певної ідеології;
наявність програми дій;
пошук народної підтримки.

Історичні етапи розвитку політичних партій за М. Вебером
Аристократичне угрупування – функції партій виконували своєрідні клани, що групувалися довкола правлячої верхівки. До них входили члени найближчого оточення правителів.
Політичний клуб – явище часів перших буржуазних революцій в Європі. Вузькі об'єднання однодумців пов’язаних певною ідеологією, що вже мають певну структуру. Їх поява була викликана виникненням плюралізму та конкуренції в сфері політики.
Масові партії – виникають у другій половині XIX ст. у Європі. Вони характеризуються великою кількістю членів, більшою організованістю, впливом на широкі верстви суспільства.

Фактори виникнення політичних партій
наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів, реалізація яких вимагає утворення партій;
різні погляди щодо політичного устрою суспільства та інших конкретних політичних питань;
незадоволення частини суспільства своїм становищем та наявність нагальної потреби діяти, щоб змінити його;
наявність міжнаціональних конфліктів та міжконфесійних протиріч, коли партії формуються насамперед навколо національних та релігійних ідей.

Функції політичних партій
функція представництва інтересів - партії завжди виражають інтереси якоїсь групи населення.
Функція формування суспільної думки включає в себе виработку ідеології і доведення її до широких соціальних мас.
Функція соціальної інтеграції - примирення інтересів конфліктуючих класів та соціальних груп.
Функція політичної соціалізації - проявляється у пропагандистській роботі по залученню населення до політичного діяльності.
Функція досягнення влади – зміст діяльності багатьох партій зводиться до того, щоб перемогти на виборах і сформувати уряд.
Кадрова функція - підготовка кадрів як для самої партії, так і для інших організацій.
Функція розробки політики та здійснення політичного курсу.

Уявлення про сутність партії дають:
Мета партії
Ідеологічна платформа
Структура партії
Ставлення до електорату
Соціальна база
Ставлення до інших політичних сил

Типологія політичних партій

Партійна система – це сукупність політичних партій певної держави та система взаємозв'язків між ними, суспільством та державою

Типологія партійних систем за Дж. Сарторі
Однопартійна (Італія, Німеччина 30-х років, СРСР 60-80-х років; Куба, Північна Корея, Кенія).
Гегемоністська система (країни Східної Європи в 40-80-х роках; Китай, В’єтнам).
Система домінування (домінантна). (Швеція (1932-76 рр.); Японія (1955-95 рр.))
Двопартійна система (бипартизм). (США, Великобританія, Австралія, Нова Зеландія).
Система обмеженого плюралізму. (ФРН, Україна).
Система поляризованого плюралізму. (Італія, Латвія).
Атомізована система (країни СНД в 1990-х рр.).

Вибори – це різновид демократичної процедури, що полягає в формуванні представницьких органів влади шляхом волевиявлення громадян.

Вибори можуть бути:
За об'єктом обрання: президентськими, парламентськими, муніціпальними
За часом проведення: черговими та позачерговими, додатковими.
За способом здійснення волевиявлення: прямими та непрямими.

Виборча система – це сукупність виборчих процедур та методів визначення переможців
Найпоширенішими є Пропорційна, мажоритарна та змішана виборча система