Заняття № 1

Бактеріологічна лабораторія - це установа ветеринарної служби, діяльність якої спрямована на ліквідацію заразних хвороб тварин, а також охорону населення від хвороб спільних для тварин і людини. За масштабом роботи ветеринарні лабораторії бувають: районні, міжрайонні (зональні), обласні. Основне завдання бактеріологічних лабораторій - діагностика хвороби сільськогосподарських тварин (включаючи птахів), хутрових звірів, риб, бджіл, а також проведення експертизи харчових продуктів і кормів, санітарної оцінки води, повітря та ґрунту.

Правила роботи і техніка безпеки у мікробіологічних лабораторіях:
Працюючі у лабораторіях, обовязково повинні дотримуватися певних санітарних правил, спрямованих на запобігання розповсюдженню збудників у зовнішньому середовищі та зараження працюючих. Тому всі співробітники, перед роботою зобов’язані ознайомитися з правилами роботи і техніки безпеки, розписавшись у спеціальному журналі. Потрібно бездоганно дотримуватися наступних правил:
заходити у лабораторні кімнати і працювати в них дозволяється тільки у спецодязі (халат, шапочки або косинки);
забороняється приносити з собою сторонні речі, продукти. Сумки та пакети складають у спеціально відведеному місці;
забороняється пити, їсти і палити;
склянки з досліджуваним матеріалом обробляють дезрозчином і ставлять у кювети;

кожний матеріал, що використовується, розглядати як особливо небезпечний;
при дослідженні матеріалу і роботі з культурами мікроорганізмів слід дотримуватись загальноприйнятих у мікробіології правил, які виключають можливість зараження працюючого;
якщо інфікований матеріал потрапить на стіл, терміново приймають заходи по його знезараженню;
після закінчення роботи інфікований матеріал, культури мікроорганізмів, інструменти і поверхню стола знезаражують;
забороняється виносити з лабораторії пробірки з культурами, виготовлені препарати тощо;
після закінчення роботи працівники знімають спецодяг, миють руки, а у разі необхідності, обробляють їх дезрозчином.

Біобезпека
Біоризик – ймовірність або можливість виникнення особливо несприятливої події (у контексті цього документа: випадкове інфікування або несанкціонований доступ, втрата, крадіжка, використовування не за призначенням, диверсія або умисне поширення), що може завдати шкоди.
Бокс біологічної безпеки – конструкція, що використовується для фізичної ізоляції (утримання та видалення, під контролем, із робочої зони) мікроорганізмів, для попередження можливості зараження персоналу та контамінації повітря робочої зони й довкілля
Боксоване приміщення (бокс) – ізольоване приміщення з тамбуром (передбоксником). Використовування не за призначенням – несанкціоноване або незаконне використання цінних біологічних матеріалів, що не відповідає існуючим та підписаним угодам, договорам і конвенціям.
Дезінфекція – процес знищення збудника інфекційної хвороби у довкіллі фізичними або хімічними методами
Загроза – ймовірність виникнення несприятливих подій як вираження наміру заподіяти зло, травми, пошкодження або руйнування.

«Заразна зона» – приміщення або група приміщень лабораторії для виконання маніпуляцій із патогенними біологічними агентами та їх зберігання. Діагностичні імунобіологічні препарати (ІБП) призначені для використання в медичній практиці для діагностики інфекційних, паразитарних захворювань, проведення лабораторного контролю об’єктів довкілля з метою виявлення збудників інфекційних, паразитарних хвороб та санітарно-показових мікроорганізмів.
Лабораторний біозахист – описує захист, контроль і підзвітність цінних біологічних матеріалів усередині лабораторій для 9 запобігання несанкціонованому доступу, втраті, крадіжці, використанню не за призначенням, диверсіям або умисному витоку.

Подвійне використання – поняття, яке спочатку використовувалося для позначення аспектів застосування деяких матеріалів, інформації й технологій, що можуть бути корисними як у військовій, так і в цивільній сфері. Зараз усе частіше використовують для позначення не лише корисності для військових і цивільних цілей, а й у разі придатності їх шкідливого використання не за призначенням і в мирній діяльності.
Протиепідемічний режим – система медико-біологічних, організаційних та інженерно-технічних заходів і засобів, спрямованих на захист персоналу, який працює, населення та довкілля від дії патогенних біологічних агентів.
Управління біологічними ризиками – аналіз шляхів і розвитку стратегій для мінімізації ймовірності виникнення біоризиків. Управління біоризиками покладає відповідальність за створення і реалізацію необхідних процедур зниження (мінімізації) біоризику на об’єктах на їх керівників (директорів). Для допомоги директорам у визначенні, розробленні та досягненні цілей управління біологічними ризиками створюється Комісія з управління біологічними ризиками.

Чиста зона – приміщення або група приміщень лабораторії, де не проводять маніпуляцій.
Інфікування працівників лабораторій може відбуватися різними механізмами та шляхами:
Фекально-оральним: 
-під час піпетування ротом;
-при потраплянні інфікованих бризок у ротову порожнину; 
-у разі взяття в рот інфікованих предметів; 
-при вживанні їжі або напоїв на робочому місці;
Парентеральним
- через проколи інфікованими голками; 
- у разі порізів гострими предметами; 
через укуси та подряпини, заподіяні тваринами або комахами;
Контактним:
-під час потрапляння бризок на слизову очей, носа, ротової порожнини або ушкоджену та неушкоджену шкіру; 
-при забрудненні поверхонь, обладнання, предметів;
Аерогенним:
-під час процедур, що супроводжуються утворенням аерозолів.

Незаперечним є те, що серед інфекцій, які можуть передаватись у лабораторії, найбільше значення мають захворювання, здатні передаватися респіраторним шляхом. Аэрозоль був причиною документально підтверджених інфікувань у 13,3 % випадків. Контакт із інфікованими тваринами та ектопаразитами зумовив виникнення інфекції у 16,8 % випадків; пролиття та розбризкування інфікованої рідини – 26,7 %; аварії зі шприцами та голками – 25,2 %. У значній частині випадків (21,1 %) причиною інфікування був факт роботи з інфікованим матеріалом. Численні дослідження свідчать, що утворення інфекційних аерозолів супроводжує більшість маніпуляцій, які проводяться з інфікованим матеріалом. Яскравим прикладом небезпечності аерозолів був «Свердловський інцидент». Випадкове поширення аерозолю спор сибірської виразки на військовому об’єкті у Свердловську (колишній СРСР) у 1979 р. призвело до захворювання 79 осіб на сибірку та 68 летальних випадків. Непередбачуване майбутнє медико-біологічних наук та проблема подвійного використання результатів медикобіологічних досліджень У новітній історії наука є істотною частиною політики. Це пов’язано з подвійним використанням багатьох її здобутків. У 20 традиційному розумінні подвійне використання означає можливість застосування у військових цілях наукових досліджень, розроблених для мирних цілей. Проте визначення подвійного використання в наш час розширюється для того, щоб також охопити потенціал зловмисного використання в невійськовому контексті (випадкове поширення в довкіллі й тероризм). Завжди існує проблема пошуку рівноваги між вигодами та ризиками, властива будь-якій науководослідницькій діяльності. Ця напруженість зазвичай характеризує більшу частину літератури, що належить до аспекту подвійного призначення

Для усунення ризиків, що виникають унаслідок розвитку медико-біологічних наук, проводиться нагляд за дослідженнями подвійного використання. Постійний моніторинг та перевірка наукових і технологічних досягнень, чутливих із точки зору безпеки, дозволяють звести до мінімуму можливості прийняття на озброєння держав біологічної й токсичної зброї та інші ризики. Вони також служать для підвищення обізнаності про ризики використання подвійних технологій у цілому, підкреслюючи необхідність забезпечення захисту інформації, а також патогенних мікроорганізмів. Однак існує велика дилема – у потенційному зіткненні між свободою науки та обмеженням свободи наукового процесу, що може порушити науково-дослідницьку діяльність та/або обмежити публікацію результатів і висновків. Останніми роками стає все більш очевидно, що як урядові, так і наукові співтовариства стурбовані тим, що швидкий прогрес галузі медико-біологічних наук може бути спрямований на вкрай руйнівні сценарії біотероризму та біологічної війни.
Наукові й технологічні можливості інжинірингу та проектування біологічних і токсичних речовин уже зробили величезний стрибок у 70-х роках ХХ століття. Крім того, завдяки досягненням у медико-біологічній галузі, зокрема у сфері поєднання хімічних токсинів і біологічних речовин, були визначені потенційні субстанції, що можуть позиціонуватися поза межами Конвенції про заборону біологічної й токсичної зброї (КБТЗ) та Конвенції про заборону хімічної зброї (КЗХЗ