5

БІЙ ПІД КРУТАМИ

На початку
січня 1918 року
розгорнувся наступ
більшовицьких
військ на Київ.

26 січня 1918 року більшовики захопили Київ, де починається червоний терор. Центральна рада переїжджає до Житомира. Починаються розстріли, арешти. Число жертв червоного терору на початку 1918 року в Києві становило близько 5 тисяч.

«Московський загін особливого
призначення» під командуванням
Знамєнського зайняв Глухів і
Крилець, а частини Берзіна –
Бахмач і Конотоп. Залізничний шлях зв’язував ці
міста з Києвом. Саме вздовж цього шляху і
продовжили наступ російські війська.

СХЕМА БОЮ

Загін під командуванням сотника Омельченка, який складався з 500 студентів, гімназистів-старшокласників і військових курсантів, спробував перепинити шлях більшовицьким військам. Більшість із них загинуло.

Ті, кому вдалося вцілити, розібрали колію і зуміли на декілька днів затримати наступ. Сталося це 16 (29) січня 1918 р. Потім вони прорвалися до Києва і влилися до складу Гайдамацького Коша під командуванням С.В.Петлюри.

«Українська молодь, яка 28 січня 1918 р. з піснею «Ще не вмерла…» виїхала зі столиці України під станцію Крути, щоб там умерти, була першою молоддю світу, що одверто, беззастережно і рішуче стала до боротьби з північною навалою…. Її ідеал був – своя державність, своє суверенне життя, своя духовність»
Улас Самчук, 1992 р.

Жителі села Літки Броварського району на Київщині поховали молодих героїв і на місці їх вічного спокою насипали курган.

Герої, які загинули під Крутами:
Євген Божко-Божинський
Микола Ганкевич
Андрій Дикий
Василь Дмитренко
Павло Кальченко
Микола Корпап
Микола Лизогуб
Володимир Наумович
Олександр Попович
Андрій Соколовський
Євген Тарнавський
Микола Чижів
Володимир Шульгін….

17 березня 1918 р., коли більшовики
залишили Київ, а в
столиці знову панувала
Центральна Рада, тіла
27 юнаків, які загинули в
бою під Крутами, були
перевезені до Києва і
перепоховані на
Аскольдовій могилі.

На станції Крути однолітки загиблих героїв, студенти військового ліцею ім. героїв Крут зі Львова звели великий хрест на пагорбі, написавши прості слова: «Тут береже Україна вічний сон молодих своїх синів, які загинули геройською смертю в борні за її волю під Крутами 29 січня 1918 року».

У радянські часи про цю подію замовчувалося і в офіційній історичній науці, бо цей факт не лише показував значущість УНР для українців, а й будив національну само-свідомість молодих українців бачити свою Україну незалежною державою.

“Страшно вмерти, але ще страшніше загинути марно. Минуть роки, десятки років, століття – пам’ять про юнаків-героїв незгине вовік. Вона світитиме не тільки українцям, всім, обраним Богом людям, що покладають життя своє во ім'я брата свого”
Л. Старицька-Черняхівська

ХІД БОЮ

ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
21 (8) березня 1918 р.

ІДЕЙНО-ХУДОЖНІЙ АНАЛІЗ ПОЕЗІЇ
Вид лірики: громадянська.
Жанр: вірш-реквієм.
Тема: зображення самопожертви заради Батьківщини, самовідданості та патріотизму.
Ідея: утвердження патріотизму та гуманізму, засудження жорстокості та терору, класової ненависті.
Віршовий розмір: хорей

КОМПОЗИЦІЯ ТВОРУ
Поезія має кільцеву композицію, складається з п’яти строф, починається й закінчується рядками:
«На Аскольдовій могилі поховали їх».

ОБРАЗИ ТВОРУ
Ліричний герой — це збірний образ тридцяти
юних захисників України, які загинули,
захищаючи незалежність Батьківщини.
Це тридцять мучеників, цвіт нації.

НА АСКОЛЬДОВІЙ МОГИЛІ УКРАЇНСЬКИЙ ЦВІТ!

ОБРАЗИ - СИМВОЛИ
Сонце, вітер, Дніпро – символи щастя, радості, життя.
Кривава дорога – нещасливе майбутнє.
Каїн - зрадник народу.

ХУДОЖНІ ЗАСОБИ:
Епітети: «славних, молодих», «український
цвіт», «кривава дорога», «коханий край»
окреслюють смисловий візерунок вірша.
Метафори: «квітне сонце, грає вітер», «рука
посміла знятись», «вмерли в Новім Заповіті».

ХУДОЖНІ ЗАСОБИ
Риторичні оклики: «на Аскольдовій могилі
український цвіт!», «Боже, покарай!»
допомагають зрозуміти ідею вірша — показати
подвиг патріотів України.
Риторичні питання: «На кого посміла знятись
зрадника рука?», «На кого завзявся Каїн?»
передають оцінку ліричним героєм того, що
відбулося.
Рефрен: «На Аскольдовій могилі».

ВІРШ П. ТИЧИНИ «ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ» — ГЛИБОКО ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТВІР
Автор тужить за вбитим цвітом нації, оплакує
смерть борців за волю, підводить читача до
думки, що щастя на крові не збудуєш.
У розпачі автор вигукує: «Боже, покарай!» — і
цей вигук про покарання летить у вічність,
адже тільки Бог може карати й милувати.

ЛЕГЕНДАРНИЙ ПОДВИГ ГЕРОЇВ КРУТ –НАЙВЕЛИЧНІША ЛЕГЕНДА НАШОЇ НАЦІЇ.
Євген Маланюк

ОБРАЗ КРУТ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Є. Маланюк.«З варягів»
Б.-І. Антонич.
«Крутянська пісня»
О.Лятуринська. «Дума про скривавлену сорочку»

ВОНИ БОРОЛИСЬ, ЩОБ МИ ПЕРЕМОГЛИ…

УКРАЇНА ВШАНОВУЄ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ КРУТ