Агресія більшовицької Росії проти УНР. ІV Універсал УЦР

Відносини УЦР та РНК в грудні 1917 р.

Перший Всеукраїнський з´їзд Рад у Києві
4 – 6 грудня (17 – 19 грудня)1917 р.
Висловлення довіри УЦР, незважаючи на спроби більшовиків проголосити радянську владу в Україні.
Переїзд більшовиків – делегатів зїзду на чолі з В. Затонським з Києва до Харкова, який був захоплений радянськими військами.

ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ З'ЇЗД РАД 1917 РОКУ
У ХАРКОВІ.
Скликаний за ініціативою більшовиків з метою встановлення в Україні влади рад робітничих, солдатських і селянських депутатів; відбувся 11 - 12 (24–25) грудня 1917 в м.Харків.

Народний секретаріат
Складався з 12 секретарств, які відали певними галузями державного управління.
Народні секретарства очолювали:
С.Бакинський (міжнаціональні справи), він же представник РНК Росії;
В. Шахрай (військові справи);
Є. Бош (внутрішні справи);
Артем (Ф.Сергеєв) (промисловість і торгівля),
Е.Лугановський (харчові справи),
В. Ауссем (фінансові справи),
В. Люксембург (судові справи),
Є. Терлецький (земельні справи),
В. Затонський (освіта).
Усі нар. секретарі, за винятком есера Є.Терлецького, були більшовиками.
Пізніше до складу Народного секретаріату увійшли: М. Скрипник , Я.Мартьянов, І. Кулик , Ю. Коцюбинський

Перша війна РСФРР і УНР

Четвертий Універсал УЦР
9 січня (22 січня) 1918 року на закритому засіданні Малої Ради, органа Української Центральної Ради, під гуркіт більшовицьких гармат ухвалено Четвертий універсал.
В ньому проголошувалася самостійність Української Народної Республіки:
“Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу”.
12 січня (25 січня) зміст Універсалу був врочисто оголошений на відкритому засіданні в будинку Центральної Ради її головою Михайлом Грушевським.

Основні положення ІV Універсалу:
Проголошення самостійної, вільної, суверенної держави українського народу – УНР.
Влада належить тільки народові України.
Установлення мирних відносин із сусідніми державами – Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною.
Органи влади в УНР – УЦР та Генеральний Секретаріат, перейменований у Раду народних міністрів.

Підтвердження
всіх демократичних
прав та свобод,
проголошених у ІІІ Універсалі, доповнення їх правом меншин на національно-персональну автономію.
Передбачалося створення міліції, відновлення промисловості, проведення земельної реформи в інтересах селян.

Бій під Крутами 16(29)січня 1918 р.
зі спогадів:
Борис Монкевич, учасник бою під Крутами:
​– Озброєні сили більшовиків, заволодівши вже східним шматком України, йшли до нашої столиці Києва двома сильними арміями.
​Українське «правительство» опинилося майже безборонним, з відкритими кордонами, оскільки ще в грудні наказом військового міністра було оголошено загальну демобілізацію української залоги столиці.
Очевидний брак організованої оборони краю був доконаним фактом, і всі стали перед питанням: «Що ж далі?». І вже в останній час перед лицем небезпеки уряд кинув розпучливий клич до всіх, у кого ще жевріла в серцях надія, в кого ще не опали безсило руки. І молодь одразу на цей поклик боронити батьківщину зголосилася. Без вагання вони покинули свої родини, залишили стіни своєї рідної альма-матер.

Народний університет створив у себе курінь студентів Січових стрільців. У цей курінь записується багато учнів гімназії (майже всі учні 7 і 8 класу) імені Кирило-Мефодіївського братства, записуються студенти Володимирського університету, учні гідротехнічної школи, учні київської військової, тоді вже українізованої лікарської школи.
​– Студентський курінь, наспіх зорганізований у Києві, налічував до 300 душ. В курені переважно була молодь, що не була при війську, а частина навіть не вміла стріляти... Ось ці сили мали обороняти найважливіший відтинок фронту – шлях на Київ.

Аверкій Гончаренко,
командувач силами УНР у бою під Крутами:
​– На оборону цього надзвичайно важливого залізничного вузла командуючий військами отаман Капкан вислав Першу українську юнацьку військову школу імені гетьмана Богдана Хмельницького, у складі якої було чотири сотні – по 150 юнаків, 18 кулеметів та 20 старшин.

26 січня (8 лютого) радянські війська захопили Київ.
Муравйов Михайло Артемович

Червоний терор
«Ми йдемо вогнем і мечем встановлювати радянську владу. Я зайняв місто, бив по палацах і церквах ... бив, нікому не даючи пощади! 28 січня Дума (Києва) просила перемир'я. У відповідь я наказав душити їх газами. Сотні генералів, а може й тисячі, були безжалісно вбиті ... Так ми мстилися. Ми могли зупинити гнів помсти, проте ми не робили цього, тому що наше гасло - бути нещадними!»