Акт злуки УНР і ЗУНР: втілення ідеї соборності України чи спроба порятунку досягнень українських визвольних змагань 1917-1919 р

Незважаючи на складні внутрішні процеси і геополітичне становище, на території України вдалося створити власні державні утворення: Українську Народну Республіку, Західноукраїнську Народну Республіку. Саме після проголошення останньої постало питання про можливе об’єднання ЗУНР і УНР в одну незалежну державу.

Основні пункти акту злуки між УНР і ЗУНР, а також його наслідки

Існування протиріч (у тому числі і ідеологічних) між Німеччиною і Наддніпрянщиною.
Був зруйнований принцип формування вищих органів влади УНР.
Низький рівень національної свідомості українства як наслідок тривалої політичної неволі.

Л. Цегельський О. Доценко І. Лисяк- Рудницький.

І. Лисяк- Рудницький
«Відрізняло галицьких українців те, що вони пройшли через школу конституціоналізму (на відміну від Великої України). Уряд Західно-Української Народної Республіки мав незаперечну відданість українського населення й успішно підтримував закон і порядок на всій території, що перебувала під його контролем».

О. Доценко
Головними причинами непорозумінь були непошана інших людей, відсутність почуття міри можливого й неможливого, адже наддніпрянці виросли у вільних і широких козацьких степах і боролися століттями за волю свого народу, їм притаманні сміливість, щирість, упертість та завзяття в боротьбі. Але їм бракувало європейського виховання.

Соборність загальна, органічна ознака будь-якої нації неодмінна умова її розвитку та процвітання, важлива передумова державності.

В цей період величний ідеал соборної Української держави вперше за кілька століть із заповітних мрій і сподівань окремих речників і подвижників національної ідеї з програних вимог українських політичних партій став втілюватися в практику суспільного життя, охопив широкі народні маси і реалізувався у відродженій національній державності українського народу в кількох її формах.
В цей період величний ідеал соборної Української держави вперше за кілька століть із заповітних мрій і сподівань окремих речників і подвижників національної ідеї з програних вимог українських політичних партій став втілюватися в практику суспільного життя, охопив широкі народні маси і реалізувався у відродженій національній державності українського народу в кількох її формах.

Акт Злуки УНР і ЗУНР як спробу порятунку досягнень українських визвольних змагань

Успішне розгортання повстання під проводом Директорії й відновлення УНР, з одного боку, а також українсько-польська війна на західноукраїнських землях, з другого, прискорили об’єднання двох республік. Воно справедливо розглядалося як втілення в життя віковічного прагнення народу до державної єдності і як засіб згуртування проти польської експансії на українські землі.
І. Курас
В. Солдатенко

«Не маючи великої певності удержати своїми силами владу в Галичині, а крім того, піддаючись натискові широких народних мас, що прагнули повного об’єднання з Великою революційною Україною, Рада Державних Секретарів звернулась до Директорії з пропозицією об’єднання двох республік в одну українську державу».
В. Винниченко

Делегація ЗУНР у складі О.Бурачинського, Д. Вітовського, С. Вітика, С. Витвицького, І. Мирона, Я. Олесневича, І. Санделяка, Т. Старуха, В. Стефаника, Л. Цегельського та інших на чолі з Л. Бачинським.

В. Винниченко
С. Петлюра
«Лише скоординованою акцією обох частин – “наддніпрянців” і “галичан” можна було досягнути ідеалу державної самостійності. Цієї скоординованості не було в самому початку боротьби. Обидві частини не доросли до визнання єдиної керуючої волі щодо того плану і програми, на яких ця боротьба мусіла провадитися. Фактично ідея соборності була фразою...».
Симон Петлюра в одному з своїх листів у травні 1926 р. писав до Юрія Гуменюка: