Борисоглібській собор

У стародавньму центрі Чернігова поряд зі Спаським собором височить ще один свідок князівськой доби – Борисоглібський собор (1120 – 1123 рр.) – усипальниця князів роду Давидовичів, пізніше головний храм кафедрального монастиря, ліквідованого указом російської імператриці Катерини ІІ в 1786 р.

Собор Святих Бориса і Гліба – черговий експонат в колекції чернігівських храмів. Ще це черговий чернігівський храм, зведений у Княжу Добу (будівництво було закінчене, ймовірно, у 1123 році). Це усипальня князів чернігівської династії та священнослужителей високого рангу. А ще, це ще один храм, який в результаті численних руйнувань та перебудов став віртуальною реконструкцією русько-візантійського архітектурного стилю

Борисоглібський собор на початку ХХ століття
У 1239 році храм було значно пошкоджено. У 13 столітті його відновили, вкривши дерев’яною покрівлею. Пізніше він знову пережив занепад, і був відновлений та перебудований поляками після того як король Сигизмунд ІІІ у 1627 році передав храм римо-католицькому ордену домініканців. Тоді була розширена східна частина, на фасадах звели колони та пробили стрільчасті вікна. В період війни 1648-1654 рр
храм знову став православним, а у 1672 році тут створили Чернігівський Борисоглібський монастир (був скасований указом імператриці Катерини ІІ у 1786 році). За ініціативи архієпископа Лазаря Барановича відбулася нова перебудова храму: зі сходу прибудували нову баню, а із заходу восьмикутну башту
храм знову став православним, а у 1672 році тут створили Чернігівський Борисоглібський монастир (був скасований указом імператриці Катерини ІІ у 1786 році). За ініціативи архієпископа Лазаря Барановича відбулася нова перебудова храму: зі сходу прибудували нову баню, а із заходу восьмикутну башту

Під час Другої світової війни Борисоглібський собор зазнав значних руйнувань: вигоріли усі дерев’яні перекриття, а склепіння були пошкоджені. Наприкінці 40-х років минулого століття почалися реставраційні роботи. Проект реставрації склав Микола Холостенко. Відповідно до проекту всі нашарування 17-19 століть було безжалісно знято. Тоді ж розібрали башту зведену в стилі українського бароко. Храм відтворили у гаданих формах доби Київської Русі. Багато хто із архітекторів та істориків вважає такий підхід до реставрації не лише неправильним, а навіть злочинним, адже зруйнована оригінальна архітектура 17 століття (українське бароко) більш цінна, ніж відтворена (гадана) архітектура домонгольського періоду.