Головний винуватець розколу ОУН Ріхард (Ріко) Ярий

Народився
14 квітня 1898 у Ряшеві (тепер на території Польщі), охрещений 1 травня цього ж року.

ПУН (А.Мельника) у виданні під назвою «Чорна книга бунту» вважав його «чесько-жидівським мішанцем».

У 1916 р. закінчив Військову Академію у Вінер-Нойштадті (Австрія) та у ранзі поручника був приділений до 9 полку драгунів у Коломиї.

У п`ятому Херсонському кінному полку армії УНР 1920 року перейшов ЧСР, був комендантом станиці інтернованих кіннотників в Ужгороді.

З середини 20-х років Ярий був агентом абверу під псевдонімом «Консул».
Після визвольної війни став активним членом УВО, а згодом й ОУН, учасник її Віденського конгресу 1929 р.

Був посередником між німецькою розвідкою і ОУН. Від 1937 зв'язковий полковника Євгена Коновальця до адмірала В. Канаріса, шефа Абверу Німеччини.
Ви́льгельм Франц Кана́рис
Євге́н (Евген) Мих́айлович Конова́лець

1941 організатор групи «Роланд» в Дружині Українських Націоналістів.

Мав відмінні від Євгена Коновальця погляди щодо ролі молоді в ОУН.
У розламі ОУН став по стороні С. Бандери.
30 листопада 1940 р. шеф ґестапо Г.Мюллер хотів арештувати Р.Ярого як співробітника вбитого Е.Коновальця; цьому перешкодив адмірал В.Канаріс.
В 1941 р. мав перемовини з керівниками вермахту в справі військової підготовки певної кількості членів ОУН, наслідком чого було створення батальйонів
«Ролянд» та
«Нахтіґаль».

.
В червні 1941 р. разом із німцями вступив до Львова. Після проголошення Акту проголошення Української держави 30 червня 1941 р. отримав звання полковника та призначений представником України в Японію. Туди не добрався, так як незалежна Україна не входила до планів німців.

16 вересня був заарештований ґестапо за «український сепаратизм»; був звільнений через кілька тижнів, взятий під домашній арешт. Від поліційного нагляду був звільнений 15 лютого 1943 року, отримав право жити у власній посілості (маєтку) Ґастайль в районі Земмерінґу (Австрія).
Маєток Гастайль. Нині біоферма.

Після війни жив у Західній Австрії, до Ґастайлю повернувся 1951 р. після відходу Радянської армії. Після арешту 16 вересня 1941 р. ніколи не брав участі в українському політичному, громадському житті.
По другій світовій війні жив і помер у власному маєтку під Віднем. Роль Ярого в націоналістичному русі викликає різні інтерпретації, так як достеменно невідомо, на кого він працював.