Концтабори

Бухенва́льд

Бухенва́льд — нацистський концентраційний табір 6 миль від міста Ваймар в Тюринґії в центральній Німеччині

Заснований гітлерівцями влітку 1937 року, діяв 8 років, до 1945 року, будучи сценою щоденного варварства і звірства.
У Бухенвальді загинули десятки тисяч невинних людей: їх вбивали камінням, різками, топили в гною, кастрували, нівечили, морили голодом

Згідно з оцінками, близько 50 000 людей загинули в Бухенвальді — євреї та політичні в'язні, але також радянські військовополонені, цигани та гомосексуалісти.

Дружина командувача табору Ільзе Кох зажила сумної слави тим, що мала абажури, виготовлені з людської шкіри. Для цього відбиралися вязні, котрі мали викарбовані на своїй шкірі найбільш мистецькі татуювання — їх затримували та вбивали уколами під керівництвом Карла Бейґс, одного з членів Капос.

Равенсбрюќ

Табір Равенсбрюк засновано на початку війни в 1939 році. Відомий як «Концентраційний табір Равенсбрюк», він складався з головного та допоміжного таборів. Головний табір містив лише жінок: з дня його заснування до часу його звільнення радянськими військами тут було увязнено понад 123.000 жінок. В ньому перебувало велике число громадянок Франції , завдяки чому табір отримав поширену назву «Л'Енфер дес Фемм» (Жіноче Пекло). Весною 1941 року СС добудовало до нього менший чоловічий табір.

Головний табір побудовано на 6000 в'язнів, але з 1944 в Равенсбрюку ніколи не було менш 12 000 полонених, а в січні 1945 їх кількість сягнула аж 36 000. Щонайменш 50 000 загинуло в цьому таборі, безсумнівно тисячі зустріли свою смерть у процесі переселення до інших таборів. Головні причини смерті — недохарчування, перепрацювання, переюрблення, відсутність санітарії, хвороби, старість та зловживання вязнями зі сторони штату табору.

Щодня в таборі ліквідовували 50 в'язнів вистрілом у потилицю, відтак убитих спалювали .Ця процедура почалася з кінця 1944 року після рутинного візиту Гіммлера в Равенсбрюк. Командування табору отримали накази від Рейхсфюрера (керівника держави), що всіх в'язнів, які були хворими чи нездатними йти маршем, слід убити.

Аушвіц

Аушвіц-Біркенау — один із найбільших концтаборів, що існував з кінця травня 1940 до кінця 1949 року біля міста Освенцима (Польща). З кінця травня 1940 до січня 1945 використовувався як нацистський концтабір. З січня 1945 до кінця 1949 року використовувався як радянський концтабір.

Сучасні історики збігаються у думці, що в Аушвіці було знищено принаймні від 1,1 до 1,6 мільйона осіб, значну частину з яких становили євреї. Ця оцінка була отримана непрямим шляхом, для чого проводилось вивчення списків на депортацію та підрахунок даних про прибуття потягів з в'язнями у Освенцім.

Освенцим являв собою цілий табірний комплекс, до складу якого входили кілька таборів. Слід розділяти «концтабір Аушвіц» і «табір військовополонених Аушвіц. Табори військовополонених і концентраційні табори — це не одне і те ж. Концентраційні табори підпорядковувалися СС. Табори військовополонених відрізнялися за своїми підпорядкування — вермахту, люфтваффе або флоту. Табори військовополонених включали в себе «Dulag» — транзитні табори, «Oflag» — табори для офіцерів-військовополонених і «Stalag» — табори для полонених з числа рядового та сержантського складу. Крім того існували табори для інтернованих («Лад») та ін.

Концентраційні табори були обладнані як місця страти ще до розробки планів масового винищення. Знищенню чи «особливій мірі», піддавалися різні групи ув'язнених. Практикувалася у таборах так звана програма евтаназії, відповідно до якої душевнохворі та хронічно хворі вбивалися ін'єкцією отруйних речовин. Лікарі концентраційних таборів вбивали непрацездатних за допомогою внутрішньовенного вливання фенолу, евіпана натрію та синильної кислоти

Головними елементами таборів смерті були газові камери та крематорії. Нацисти сконструювали газові камери, щоб підвищити ефективність масових вбивств і зробити процес більш безособовим для катів. Вперше газові камери стали застосовуватися ще під час програми евтаназії психічно хворих німців у вересні 1939 - кінці літа 1941 років.

Типова послідовність дій, що відбувалися в Аушвіці та Майданеку над цивільними особами єврейської та циганської національностей відразу після прибуття (в дорозі багато людей вмирало у вагонах від спраги та задухи): відбір на негайне знищення на виході з вагонів; негайна відправка відібраних для знищення в газові камери. У першу чергу відбирали жінок, дітей, людей похилого віку і непрацездатних. Тіх, хто залишався чекала каторжна праця, голод. Тих, хто хворів або просто слабшав від голоду, негайно відправляли в газові камери. Так у комплексі таборів Аушвіц було сім таких газових камер.

Майда́нек

Майда́нек — в часи Другої світової війни німецький концентраційний табір та табір смерті на території Польщі, приблизно 4 км від центру міста Люблін — близько 86 км від українського кордону в Ягодині (близько 116 км від Рави Руської).

Через Майданек пройшло близько 300 000 в'язнів з 26 держав, з них багато євреїв, поляків, значну кількість також складали українці, росіяни і білоруси (головним чином радянські військовополонені). Вважають, що у таборі було вбито 80 000 осіб. Радянська історіографія подає інші цифри — 1 500 000 в'язнів, з них 360 000 жертв.

У момент заснування Майданек було розраховано на 50 000 в'язнів, на початку 1942 року розширено, вмістимість табору зросла в п'ять разів. Табір мав десять філіалів і декілька власних виробництв. Винищення людей проводилося з квітня 1942 року з використанням газу Циклон Б. Майданек — один із двох таборів Третього рейху, де використовувався цей газ (інший — Аушвіц). Крематорій було запущено у вересні 1943 року.

Треблінка

Треблінка — 2 концтабори: Треблінка-1 (так званий «трудовий табір») і Треблінка-2 (винищувальний табір). Табори були організовані нацистами на території окупованої Польщі недалеко від села Треблінка (Мазовецьке воєводство), разташованого на віддалі бл. 80 км на північний схід від Варшави. Табір діяв з 22 липня 1942 до жовтня 1943. За різними джерелами, всього в Треблінці було вбито більше 700 000 — 850 000 чол.. Оскільки останні відомі дані відносяться до 31 грудня 1942 року, а концтабір діяв до жовтня 1943 року, кількість жертв, ймовірно, набагато вища.