Основні напрями історикокраєзнавчих досліджень : соціальна історія краю; мікроісторія, історія буднів; ментальність, звичаї

Соціальна історія краю
Одним із напрямів сучасних історико-краєзнавчих досліджень є вивчення соціальної історії краю, що безпосередньо пов’язаний із такою галуззю історичних досліджень, як соціальна історія.

Теоретичне підґрунтя до неї підготував М. Драгоманов, який обстоював ідею автономності людини і “громади” від держави. Свій кінцевий ідеал він вбачав у концепції добро- вільної асоціації гармонійно розвинених осіб, з обмеженням до мінімуму елементів примусу в суспільному житті. Засобом втілення в життя цього ідеалу М. Драгоманов вважав федералізм із притаманною йому децентралізацією та самоуправою громад і областей.

Мікроісторія,історія буднів.
У сучасній українській історіографії прикладом застосу- вання мікроісторії у дослідженні віддаленого минулого може слугувати книжка Н. Яковенко “Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХVІ–ХVII ст.”,

Безперечним є те, що повсякденність відіграє вирішальну роль у формуванні світогляду, вона є результатом свідомої ді- яльності людини і невід’ємним елементом її життя. Буденність це повсякденне існування у всьому, що оточує людину: по- бут, поведінка, мова, звички, культурне тло, навколишнє се- редовище. Саме повсякденність сприяє адаптації людини до матеріального і духовного способів життя, забезпечує фізич- ний і психологічний комфорт, формує ціннісні орієнтації

Ментальність,звичаї, соціонормативна культура
Етимологія слова “ментальність” походить від латинсько-го mens – розум, думка. Ментальність як спосіб сприйняття довколишнього суспільства, а також механізми формування ментальності, завжди привертали увагу як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. У науковий обіг його ввели у середині ХХ ст. французькі дослідники Жан Люб’є та Роберт Мандру.