Содержание
Слайд 10Михайло Грушевський
Промова біля Центральної Ради під час похорону крутянців
Dulce et decorum pro
Михайло Грушевський
Промова біля Центральної Ради під час похорону крутянців
Dulce et decorum pro

patria mori! Солодко і гарно вмерти за отчизну — каже латинський поет, поезії котрого були шкільною книжкою тих, котрих тепер ховаємо. Солодко і гарно! Се затямили вони — і не опустили тієї рідкої нагоди, яку давала їм нинішня велична хвиля відбудування нашої держави і охорони вільностей і прав нашого трудящого люду. Вони стали грудьми за свою батьківщину і мали щастя полягти головами в цій святій боротьбі.
Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи. Велике щастя окупити своєю кров'ю забезпечення цієї свободи!
От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров'ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!
Вони щасливі, що могли купити своєю кров'ю такі вартості своєму народові! Батьки, брати, сестри тих, котрих ми сьогодні ховаємо! Стримайте сльози, що котяться з ваших очей, як стримую я. Бо ж ті, котрих ви ховаєте, доступили найвищого щастя — вмерти за отчизну! їх слава і вдячна пам'ять про них житиме з нашою свободою разом, серед народу нашого однині і довіку!
Михайло Грушевський. Хто такі українці і чого вони хочуть.
Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи. Велике щастя окупити своєю кров'ю забезпечення цієї свободи!
От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров'ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!
Вони щасливі, що могли купити своєю кров'ю такі вартості своєму народові! Батьки, брати, сестри тих, котрих ми сьогодні ховаємо! Стримайте сльози, що котяться з ваших очей, як стримую я. Бо ж ті, котрих ви ховаєте, доступили найвищого щастя — вмерти за отчизну! їх слава і вдячна пам'ять про них житиме з нашою свободою разом, серед народу нашого однині і довіку!
Михайло Грушевський. Хто такі українці і чого вони хочуть.
- Предыдущая
Контрольная работа №1. Технология 7 классСледующая -
Почвы. Тема 5









The monarchy of New Zealand
Нам эти даты не забыть
Как монголы построили свою империю
Улица Старцева. История улицы Старцева
Аристотель. Жизнь и научная деятельность
Печать в России во второй половине XIX века
Они освобождали города…
Становление социальных государств в Европе
Что мы знаем о блокаде Ленинграда
6 класс История 07.10.2022
Самое популярное дерево в городе Волжский
Музей Мурома
Куликовская битва, 1380 год
Василий III Иванович
Путешествуем по восемнадцати столицам Пермского края. Часть12
Битва на Курской дуге
Қазақ Республикасының елордасы
Вечер Памяти. История семьи через историю отечества
Туристско-краеведческий кружок Знатоки родного края
Краеведческий конкурс Где родился, там и пригодился
Присоединение Крыма к России
Батыево нашествие на Русь
Просвещенный абсолютизм Екатерины II (1762-1796). 8 класс
Świat w cieniu wojen
Город Докучаевск
Знаки в истории
Первая Мировая война (1914-1918)
Своя игра. История