Причини другої світової війни. Період з вересня 1939 року по грудень 1941 року

Лекція № 5
з навчальної дисципліни
“ІСТОРІЯ ВІЙН ТА ВІЙСЬКОВОГО МИСТЕЦТВА”
Змістовий модуль 2. Заняття 1. Причини другої світової війни. Період з вересня 1939 року по квітень 1942 року.

№
Навчальні питання :
1. Причини другої світової війни. Завоювання Європи.
2. Битва за Англію .
3. Оборона Києва.
4. Оборона Одеси та Криму.
5. Битва за Москву.

Література
Історія війн та військового мистецтва: Навч. посіб. – Х.: ХУПС, 2007.
Історія війн та військового мистецтва. З війн стародавнього світу до другої світової війни: Навч. посіб. – Х.: ХУПС, 2010
Куцька О.М., Пашковський В.В., Кіт А.І. Короткий курс історії воєнного мистецтва. (З давніх часів до другої світової війни). – Львів: ЛІСВ, 2006.
Болсуновський Л.І. Воєнна історія. Ч. 1: Навч. посіб. – Одеса: ВА (О), 2006.
Історія війн і військового мистецтва. Том 1. Л. Войтович. Харків «Фоліо» 2017
.

1. Причини другої світової війни. Завоювання Європи.

Приєднання до Німеччини Саарської області 1935р.
Введення військ в демілітаризовану зону 1936р.

Громадянська війна в Іспанії 1936-1939

Аншлюс Австрії 1938р.

Мюнхенська конференція 1938р.

Евакуація із Дюнкерка
(20-28 травні 1940року)
10 травня німецькі війська вторглися в Бельгію І Голландію.
Вирішальну роль в їх успіхах зіграли повітряно-десантні та танкові частини.
Голландія капітулювала на 5-й день війни.
Французькі війська, які знаходилися в Бельгії, потрапили до пастки.
Англічани евакуювали із Дюнкерка 224 тис. своїх і 95 тис. французьких і бельгійських солдат.
Їм довелося залишити всю важку техніку.
Врятування армії стало можливим завдяки наказу Гітлера, який 24 травня призупинив просування танків на Дюнкерк.

2. Битва за Англію

Битва за Англію
1 серпня 1940 року
Гітлер видав
директиву № 17 про
проведення повітряної
війни проти Англії.
Розпочалася битва
за Англію.
Цю битву виграв
У. Черчилль,
Головний ворог
А. Гітлера

Сили сторін
Англія
Німеччина
Близько 1200 бойових літаків
Близько 2000 зенітних знарядь
Близько 2500 бойових літаків
(об’єднаних у 2 повітряних
флоти)

План дій німецьких
військово-повітряних сил, зводився до наступного: спочатку знищити винищувачі противника в повітряних боях та на аеродромах витиснути їх з південної Англії, а після цього з'єднаннями бомбардувальників, які після знищення винищувачів противника вже не будуть вимагати прикриття, нанести удари по всіх важливих об’єктах економічного характеру та добитися краху держави.
Карта, яка показує напрямки
польотів німецьких бомбардувальників

В першій фазі битви за
Британію (початок червня -10 серпня) були задіяні літаки Люфтваффе, що перекидалися на аеродроми Франції, Бельгії та Нідерландів. Нальоти здійснювалися в основному на морські судна в Ла-Манші і гирлі Темзи.
В другій фазі битви, до 7 вересня, головною задачею Лютваффе було знищення
Королівських ВПС. Метою бомбардування були авіабази в Південній та Південно-Східній Англії і радарні станції на узбережжі.
Атакуючий «Спітфайр». Знімок
з кабіни німецького
бомбардувальника

3 фаза битви. З 13 серпня німецькі ВПС проводили нічні нальоти на авіаційні заводи. За період з 8 по 18 серпня німці втратили 367 літаків, а винищувальне командування втратило 213 винищувачів.
Гітлер зробив серйозну
помилку, перенісши основні
цілі бомбардування з об’єктів ВПС на британські міста, в першу чергу Лондон.
Гітлер прийняв рішення
відкласти проведення операції «Морській лев».
Радари та центр
контролю

Військові втрати
Англія
Німеччина
544 чоловіка
1547 літаків збито
2500 чоловік
1887 літаків збито
Звалище частин збитих над Британією німецьких літаків

Грудень 1940 р. –
план «Барбаросса»
План «Барбаросса», складений з урахуванням досвіду війни в Європі,
передбачав проведення «Блискавичної війни».
Німецька армія повинна була наступати 3 групами: група «Північ» –
на Ленінград, «Центр» – на Москву, «Південь» – на Україну.
За шість тижнів передбачалось розгромити Червону Армію та вийти на лінію Архангельськ – Астрахань

Група армій «Північ»
(генерал-фельдмаршал
Вільгельм Риттер фон Лееб) була розгорнута в Східної Пруссії, на фронті від Клайпеди до Голдала. В її склад входили 16, 18-та армії і 4 –та танкова група, всього 29 дивізій (у тому числі 4 танкових і 2 моторизованих).
Наступ підтримував 1–ший повітряний флот, який мав 1070 бойових літаків. В задачу групи «Північ» входило розгромит радянські війська в Прибалтиці, захопити Ленінград та порти на Балтійському морі. На Північному напрямку також діяли фінські частини (проти
Ленінграда) та угрупування
«Норвегія» , метою яких була північ Кольського Півострову.

Група армій «Центр»
(генерал – фельдмаршал
Федор фон Бок)
займала фронт від Голдапа до Влодави. В її склад
входили 4,9-та армії, 2 та 3-я
танкові групи –всього 60
дивізій (у тому числі 9
танкових, 6 моторизованих).
Наступ підтримував 2 –й
повітряний флот, який мав
1680 бойових літаків. Групі армій «Центр» ставилася задача розсікти стратегічний фронт радянської оборони,оточити та знищити війська Червоної армії у Білорусії та розвивати наступ на московськомунапрямку.

Група армій «Південь»
(генерал-фельдмаршал
Герд фон Рундштедт)
займала фронт від Любліна до гирла Дунаю. В її склад входили 6,11 армії, 17,3,4 румунські армії, 1-ша танкова група та рухомий Венгерський корпус – всього 57 дивізій (у тому числі 9 танкових та моторизованих) і 13 бригад (у тому числі 2 танкові та моторизовані).
Наступ підтримував 4-ий
Повітряний флот, який мав
500 літаків. Група армій
«Південь» мала задачу
знищити радянські війська
на правобережній Україні,
вийти до Дніпра та в
наступному розвивати
наступ на схід від Дніпра.

3. Оборона Києва.

Збережені ДОТи
Зруйновані ДОТи

11 липня - 19 вересня 1941 р. - оборона Києва.
Сили сторін: СРСР: на початок операції — 627000 бойового складу. Німеччина:Група Армій «Центр»: 2Тгр, 2А: 343000 чоловік, 900 танків і штурмових знарядь. Група армій «Південь»: 1Тгр, 17А, 6А: 763000 чоловік, 780 танків и штурмових знарядь.
Київська оборонна операція здійснювалася силами Південно-Західного фронту, ком. М. Кирпонос.
І етап (липень 1941 р.) – спроби 1-ї Тгр німців захопити Київ з ходу, бої на р. Ірпінь.
ІІ етап (серпень 1941 р.) – спроби 6-ї армії німців взяти Київ з півдня, бої у Голосіївському лісі, прорив двох смуг радянської оборони, який був зупинений військами Південно-Західного фронту.
ІІІ етап – оточення Південно-Західного фронту з півночі, силами 2-ої танкової групи (ком. Гудеріан, знята з московському напрямку 8 серпня 1941 р.) і з півдня, силами 1-ї танкової групи (ком. Клейст, вийшла до берегів Дніпра 25-30 серпня 1941 р.). 11 вересня 1941 р. Й. Сталін відхиляє пропозицію С.Буденного про відвід з Києва радянських військ, щоб уникнути оточення. 15 вересня 1941 р. оточення війська Південно-Західного фронту було завершено.
Результат: більша частина бійців і командирів Південно-Західного фронту загинула або потрапила в полон. 23 вересня 1941 р. біля Полтави загинув командуючий фронтом М. Кирпонос.
Значення: зрив німецьких планів «блискавичної війни»

4. Оборона Одеси та Криму.

19 серпня розпорядженням Ставки був створений
Одеський оборонний район. Його
командувачем був призначений контр адмірал
Г.В.Жуков. Чисельність захисників міста військ складала
близько 35 тисяч чоловік. Берегова артилерія мала
в своєму складі 54 гармати великих калібрів.

5 серпня – 16 жовтня 1941 р. - оборона Одеси радянськими військами. Військові сили: СССР 86 000 і біля 55 000 одеситів (народне ополчення). Королівство Румунія, Третій Рейх 340 223 тис
Оборона від 4-ї румунської армії здійснюється силами військ Одеського оборонного району, ком. – контр-адмірал Г.В. Жуков (створений 19 серпня 1941 р.). Бійці та командири Окремої Приморської армії, матроси Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту опинилися відрізаними від основних сил Червоної армії.
Серпень 1941 р. – бої у західному секторі оборони, вихід румунів на берег Великого Аджаликського лиману (25 серпня, 8-12 км від міста).
Вересень 1941 р. – бої у східному секторі оборони, висадка радянського десанту морської піхоти у с. Григоріївка (22 вересня).
30 вересня 1941 р. – директива Ставки про евакуацію військ Одеського оборонного району з метою зміцнити оборону Кримського півострову. З метою дезорієнтації противника командування Одеського оборонного району організувало контрнаступ радянських військ у південному секторі оборони. Це дало можливість успішно евакуювати 86 тис. бійців.
Втрати:41 268 (16 578 вбитими і зниклими безвісти, 24 690 поранених) /92 545 (17 729 вбитими, 63 345 поранених, 11 471 зникли безвісти).

Висновки : Евакуація військ з Одеси відбулась без втрат і несподівано для ворога. Війська Приморської армії, евакуйовані з Одеси, були спрямовані на оборону Севастополя. Радянські війська, що протягом 72 днів обороняли місто, стримували значні сили німецько-румунських військ, завдавши їм значних втрат. Оборона міста давала можливість Чорноморському флоту впродовж другої половини 1941 року контролювати всю акваторію Чорного моря, загрожуючи узбережжю Румунії та її нафтовим родовищам.

30 жовтня 1941 р. – 4 липня 1942 р. - оборона Севастополя.
Військові сили: СРСР 118 890 чол, 116 літаків, 47 танків. Третій Рейх
Королівство Румунія 203 800 чол, 1060 літаків, 150 танків.
Перебіг подій:
30 жовтня 1941 р. – прорив до Севастополю 54-го німецького армійського корпусу 11-ї німецької армії.
6 листопада 1941 р. – підхід до міста Окремої Приморської армії.
Грудень 1941 р. – Керченсько-Феодосійська десантна операція радянських військ. Кораблі Чорноморського флоту висадили десанти на Керченському півострові, внаслідок чого тиск німців на Севастополь послабився.
Травень 1942 р. - поразка радянських військ на Керченському півострові. Одною з причин стала втрата командуванням Кримського фронту на чолі з Д.Козловим контролю над військами.
19 травня 1942 р. - німці захопили Керч, під час переправи втрати радянських військ досягли 176 тис. чол. (переважно – потрапили у полон).
20 травня – 7 червня 1942 р. – гарматний обстріл Севастополя, підготовка до генерального німецького наступу (11-а армія на чолі з Е. Манштейном).
7 червня 1942 р. – штурм Севастополя зі сходу (Мекензієви Гори).
18 червня 1942 р.– вихід німецьких військ до Північної бухти.
30 червня 1942 р. – наказ Ставки Верховного Головнокомандування про евакуацію міста, відхід бійців на мис Херсонес.
Втрати: близько 200 тисяч загиблих та зниклих безвісти;
близько 78—100 тисяч полонених (входять до втрати зниклих безвісти.За даними Німеччини: близько 35 500 загиблих, поранених і зниклих безвісти німецьких і румунських солдат.

5. Битва за Москву.

Битва за Москву складалася з
трьох етапів
Оборонні операції
30 вересня – 4 грудня 1941 року– стратегічна оборонна операція
6 грудня 1941 – 7 січня 1942 – зимовій контрнаступ
Наступальні операції
5 грудня 1941 р.– 7 січня 1942 – контр наступ радянських військ
7 січня – 30 березня 1942 року – наступ радянських військ

Військові сили: на 1 жовтня: Третій Рейх1,000,000 людей,1,000 танків, 14,000 артил.гармат 549 літаків на початок битви, 599 на початок контр наступу. СРСР 1,250,000 людей, 3,232 танків, 7,600 артил. гармат , 936 літаків на початок битви (з них 545 придатних до бою), 1,376 на початок контр наступу.
Втрати :Третій Рейх понад 700,000 загиблих та поранених, СРСР понад 1,800,000 загиблих та поранених.

Група радянських архітекторів на чолі з Борисом Іофаном підготувала проект маскування Кремля. Проектів було два — площинний і об'ємний. Робилося це за допомогою перефарбування дахів і фасадів будівель, будівництва «будинків-привидів».

ППО міста растащовувалось по правилу кругової оборони, на висоті
250 километрів в глибину.. В радіусе 6 километрів від Кремля знаходилось кільце аеростатів, які відігравали роль загороджень.

Люфтваффе разпочало діяти 21 червня 1941 року. З боку Вермахта воював 2-ий повітряний флот, який мав чисельність 1500 літаків.
. До 22 грудня 1941 року Люфтваффе здійснило122 нальотів на місто. З 8 тисяч літаків 229 проникло до Москви. ППО ліквідовувало за добу в середньому по 30 літаків. Використовувались фугасні бомби, міни та запалювальні авіаційні бомби.

Підсумки битви за Москву
В результаті контр наступу та загального
наступу радянських військ німецькі війська
були відкинуті на 100 -250 км.
Повністю були визволені Тульська, Рязанська і Московська області, велика кількість районів Калінінської, Смоленської та Орловської областей.