Слайд 2 Перша Пунічна війна вимагала від Риму побудувати великий флот, що й було зроблено
з допомогою та фінансуванням союзників. Така опора на союзників продовжувалася до кінця Римської республіки. Основним бойовим кораблем з обох сторін Пунічних воєн була квінкверема, яка залишалася основою римського флоту до заміни її за часів Цезаря легшими і маневровішими кораблями.
Слайд 3У порівнянні з триремою, квінкверема давала змогу використовувати як досвідчений, так і недосвідчений
екіпаж, а її менша маневровість дозволили розробити і вдосконалити тактику абордажу з використанням війська з приблизно 40 кораблів замість тактики тарана. Кораблі керувалися навархами (ранг, еквівалентний центуріону), що не були римськими громадянами. Припускають, що це тому, що у флоті більшість сил складали не-римляни
Слайд 4За доступними даними, за часів пізньої Імперії (350 р.), римський флот включав як
бойові кораблі, так і купецькі судна, призначені для перевезень та постачання. Бойовими кораблями були веслові *галери, з 3-5 лавами для веслярів.
*галера — дерев'яне гребне військове судно, вітрильне, багатовеслове. Було на озброєнні європейських та азіатських країн
Слайд 5 Флот базувався у таких портах, як Равенна, Арль, Аквілея, Мізенум, гирлі р.Сомм на заході та в Александрії та на Родосі на
сході. Флотилії невеликих річкових суден протягом цього періоду були частинами limitanei (абордажних військ) і базувалися на Рейні та Дунаї.
Слайд 6Той факт, що видатні генерали командували як армією, так і флотом, наводить
на думку, що морські сили прирівнювалися до допоміжних військ, а не були незалежним родом військ. Деталі структури командування та сили флоту в той період недостатньо вивчені, хоча відомо, що флотами командували префекти.