Відлуння війни у пам’яті народній

Бій за визволення села Бузького не ввійшов в історію Великої Вітчизняної війни і не вплинув на її хід. Нашого населеного пункту немає в числі міст-героїв. Це був один з багаточисленних боїв 394-ї стрілкової дивізії правого крила 3-го Українського фронту.
Але цей маленький епізод залишив велику братську могилу в центрі нашого села і не один десяток вічно сумуючих сімей, що залишилися без чоловіка, сина чи батька.

Сьогодні над братскою могилою височіє величний монумент з написом «Вічна слава героям…».

В село увірвалася війна 13 серпня 1941 року.

Настали роки окупації. Вона тривала 2 роки і 8 місяців.

Тепла зима та раннє потепління зробили чимало ускладнень, коли в березні 44-го прийшли визволителі…

Той жахливий березень 1944 року залишиться в пам’яті селян назавжди!
Бузьке й ближні села були безжально пограбовані та обпалені відступаючими німецькими військами.

Березнегувато-Снігурівська операція 1944 року – одна з успішних операцій радянських військ на Правобережній Україні в роки війни.
В її ході було визволено Миколаївщину від окупантів.

Музей історії села Бузького - жива пам’ять про сташне воєнне лихоліття та його героїв.

“Останній герой” села Бузького - Петро Матвійович Діденко