Вступ до історії України. Первісне суспільство

1 млн. років тому – перша людина на території України.
4ст. – 3ст. до н.е. – розселення племен трипільської культури.
8ст. – 6ст. до н.е. – Велика Грецька колонізація.
5ст. – 7ст. - Велике розселення слов’ян.
Обов’язкові дати

Історія — наука, що вивчає розвиток людського суспільства та його закономірності
Хронологія — 1) послідовність певних подій у часі, 2) допоміжна історична дисципліна, що встановлює точні дати подій, джерел та вивчає стародавні системи літочислення та календарі.
Історичні джерела — все, що було створено людським суспільством і дійшло до нас у вигляді предметів матеріальної культури, пам’ятників писемності, світогляду, моралі, звичаїв, мови.
Археологія — наука, що досліджує речові (матеріальні) пам’ятки та реконструює за ними стародавню історію людства.
Цивілізація — стадія розвитку людського суспільства, наступна після первісності, за якої виникають міста, писемність, нерівність між людьми та держава.
Поняття та терміни

Створене в процесі діяльності людини, що дозволяє вивчати минуле людського Суспільства.
Речові
Писемні
Мовні
Етнографічні( традиції, вірування, свята,
аналіз побуту та звичаїв)
Усні
Антропологічні( залишки людських поховань)
Сучасні види документів
Історичні джерела

Стародавня історія
(бл.1млн років тому – ІV ст.)
Середньовічна історія (V-кінець XVст.)
Нова історія (XVI-XIX ст.)
Новітня історія (XX-початок XXI)
Періоди історії:

І.Кам’яний вік:
1)Палеоліт( давній кам’яний вік):
А) Ранній палеоліт (від ПОЯВИ ЛЮДИНИ
бл. 1 млн р. тому – 150 тис. р. тому)
Б) Середній палеоліт (150 – 35 тис. років тому)
В) Пізній палеоліт (35 – 11 тис. років тому)
2. Мезоліт – середній кам’яний вік (10 – 6 тис. років тому)
3. Неоліт – новий кам’яний вік (6 – 4 тис. років тому)
4. Енеоліт – міднокамʼяний вік (4 – 3 тис. років тому)
ІІ. Бронзовий вік (ІІ – І тис. до н.е.)
ІІІ. Ранній залізний вік (І тис. до н.е. – перші століття н.е.)
Періодизація первісного суспільства:

Тип людини: пітекантром (архантроп)
Тип суспільної організації: людське стадо
Характер господарства: привласнюючий (полювання, збиральництво)
Знаряддя праці: чопери, ручні рубила
Не будували жител, постійно переміщувалися у пошуках їжі
Використовували вогонь, але не вміли його добувати
Стоянка: Закарпаття с.Королево
Ранній палеоліт

Тип людини: неандерталець
Тип суспільної організації: людське стадо
Характер господарства: привласнюючий (полювання, збиральництво)
Полювання на мамонтів.
Зміни: людина навчилася виготовляти одяг зі шкір, заселяли печери, будували штучні наземні житла й добували вогонь.
Знаряддя праці: гостроконечники, скребла, ножі
Стоянка: Киїк-Коба (Крим, кістяк жінки 35р. І немовля)
Середній палеоліт

Тип людини: кроманьйонець
(людина розумна)
Тип суспільної організації: рід – об’єднання кровних родичів за материнською лінією (матріархат)
Характер господарства: привласнюючий (полювання, збиральництво)
Знаряддя праці: сокири, списи.(голки, шила, гарпуни)
Зміни: первісна людина формує початкові
типи релігійної свідомості: ТОТЕМІЗМ – віра в тварин,
АНІМІЗМ – культ предків, ФЕТИШИЗМ – поклоніння предметам (амулети) , МАГІЮ – обряди, заклинання.
Стоянки: Мізин (Чернігівщина); Межиріч (Черкащина); Кирилівська (Киїів).
Прикраси: з бивнів мамонта.
Кінець палеоліту – кінець льодовикового періоду.
Пізній палеоліт

Людські стоянки ПАЛЕОЛІТУ:

Мезоліт
ЗМІНИ: Поява знарядь дистанційної дії – лука та стріл; Мікроліти Макроліти.
зростає роль парної сім’ї;
розвитку альтернативних засобів існування: (рибальство, ловля раків і птахів);
Приручено диких тварин (собаку).
В багатьох регіонах склалася ситуація, названа кризою мисливського господарства. Привласнюючі форми господарювання поступово вичерпували себе, а тому їм на зміну йшли відтворюючі форми.

Кардинальні зміни – «НЕОЛІТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ»,
перехід від привласнюючого господарства (мисливство, збиральництво, рибальство) до відтворюючого(землеробство та скотарство) .
Неоліт

Людина остаточно переходить до осілого способу життя
виникають нові способи виготовлення знарядь праці (шліфування, пиляння, свердління)
нові види виробництва та виготовлення штучних продуктів
(виготовлення керамічного посуду, прядіння, ткацтво)
створення нових знарядь праці (мотики, серпа)
початок переходу до патріархату
Приручили бика , свиню. Козу.
формування археологічних культур (Буго-Дністровська,
культура лінійно-стрічкової кераміки)
Поліпшення умов життя приводить до «демографічного вибуху»:
кількість населення помітно збільшилась, як і середня тривалість
життя людини.
Риси «неолітичної революції»:

Людство опанувало мідь і золото.
ПЕРШИЙ СУСПІЛЬНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ: землеробство відокремлюється від скотарства.
Лісостеп – трипільці (землероби), Степ – середньостогівці (скотарі).
ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА (ІV – ІІІ тис. до н.е.): відкрив 1893 р.
археолог ВІКЕНТІЙ ХВОЙКО.
Характерні риси:
Головне заняття – перелогове, орне землеробство;
На надзвичайно високому рівні розвитку знаходилось гончарство
Збереження великої сім’ї, що складалася з кількох парних сімей..
Трипільці утворювали гігантські поселення – протоміста, але кожні 50 - 100 років змушені були мігрувати через виснаження землі.
Головним божеством трипільців була богиня родючості.
Причини занепаду: порушення екологічного балансу екстенсивним господарюванням, загальне похолодання, посилення тиску скотарських
степових племен та ін.
Найвідоміші пам’ятки: Трипілля, Майданецьке, Тальянки.
Енеоліт

Трипільська культура

Трипільська культура

Трипільська культура

Період бронзи
Поява бронзи – сплав міді та олова
Зростає роль чоловіка в землеробстві, скотарстві, обміні, у всіх сферах суспільного життя, що зумовили еволюційну заміну матріархату патріархатом.
На заміну родовій общині прийшла сусідська (територіальна), з роду виділяється парна сім’я.
З’являється майнова нерівність
З’являється лучник-вершник

ДРУГИЙ СУСПІЛЬНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ: ремесло відокремилося від сільського господарства, торгівля, поглиблене майнове розшарування.
КІММЕРІЙЦІ (ІХ – VІІІ ст. до н.е.) – відкрили добу заліза, перший на території України народ, назва якого дійшла до нашого часу («Одісея» Гомера). Займали територію Північного Причорномор’я (степ). Займалися кочовим скотарством, в основному конярством (їх називали «дивними доярами кобилиць і молокоїдів»
Період заліза (залізний вік)

Класовий розподіл:
Царські скіфи
Скіфи-кочівникі
Скіфи-орачі
Скіфи-землероби
Рабовласницька держава.
В образотворчому мистецтві – «звіриний стиль».
Вели торгівлю з греками.
Геродот писав: «Кожен з них-кінний лучник»
Осн. Госп. – кочове скотарство.
Найвідоміші кургани – Солоха, Товста могила.
Зброя – лук, який не мав аналогів.
Розквіт Великої Скіфії, слава непереможених за царя Атея
Скіфи (VII-III ст. до н.е.)

У ІІІ ст. до н.е. - до ІІІ ст. н.е. скіфи поступаються територією новому союзу кочових іраномовних племен – САРМАТАМ– від іранського слова саоромант – оперезаний мечем
Територія розселення: Північне Причорномор’я.
Заняття: кочове скотарство
Жили племенами кожне з яких мало назву: язиги, роксолани, алани.
Життя та побут подібні до скіфів.
Воєнні походи.
Пережитки матріархату
Сармати

ГОТИ
Германські племена (ІІ – ІV ст. н. е.).
Готська держава – Гетика. Здійснювали військову експансію
на Балкани і Малу Азію.
Найбільшої могутності політичне об’єднання готів досягло в середині ІV ст. н.е. за правління короля Гермінаха (Германаріха)
(332 – 375 рр.).
ГУНИ (ІІІ – V ст.)
після перемоги над готами захопили величезні території від Дону до Дунаю (вирушили з монгольських степів на захід під тиском Китаю
в III ст. до н. є), зруйнували грецькі колонії в Причорномор’ї, підкорили племена готів, аланів, слов’ян. Найбільша могутність – за правління Аттіли (сер V ст.)
Готи та гуни

Причини (соціально-економічні):
Демоографічна - перенаселення
Аграрна - нестача землі
Сировинна - пошук нових джерел продуктів
Торгівельна - пошук ринків збуту товарів
Воєнна - напади лідійців і персів підштовхували до пошуку безпечніших місць проживання
Соціальна – хто програвав,той переселявся
Антична колонізація Північного Причорноморʼя (VІІ – V ст. до н.е.)

Об’єднали понад 20 грецьких міст
Найбільні античні міста –
ТІРА – Білгород-Дністровський (у гирлі Дністра)
ОЛЬВІЯ – поблизу Миколаєва (на Бузькому лимані)
ХЕРСОНЕС – на місці нинішнього Севастополя
ПАНТІКАПЕЙ – на місці сучасної Керчі – столиця
Перша грецька колонія – поселення о.Березань
У кожній колонії карбували власну монету!
Антична колонізація Північного Причорноморʼя (VІІІ – VІ - ст. до н.е.)

Знайомство. Тема 1. Вступ до Історії України

Форма соціально-економічної та політичної організації суспільства (традиційна для стародавньої Греції) – ПОЛІС (поєднував місто та хору – прилеглу сільськогосподарську округу)
Єдина монархія – БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО (виникло в 480 р. до н.е.
на Керченському та Таманському півостровах в результаті об’єднання більш 20 міст на чолі з Пантікапеєм).
Особливості колонізації:
Мирний характер – селилися на незайманих територіях.
Суспільне життя – незалежність відносно метрополії (Греції)
Займалися виноробством, ювелірне,рибальське, залізоробне, ткацьке, солевидобувне виробництво.
Вели торгівлю з скіфами
Антична колонізація Північного Причорноморʼя (VІІІ – VІ ст. до н.е.)

Значення античного впливу для українських земель:
залучення до досягнень античної цивілізації (технології обробки землі, ремесла, товарно-грошових відносин);
ознайомлення з демократичним устроєм;
античні колонії сприяли поширенню християнства на українських землях.

Перші згадки в писемних джерелах
І – ІІ ст. н.е. (Пліній молодший, Тацит, Птолемей)
Усі троє називали слов’ян Венедами.
«Народ, що мешкав на схід од Вісли»
Венеди відомі під трьома назвами:
венедів, антів, склавинів.
Давні слов’яни

Головна галузь господарства східних слов’ян – ЗЕМЛЕРОБСТВО. Розвивалися також тваринництво (СКОТАРСТВО), промисли, ремесла (обробка металів, гончарство, деревообробка, склоробство).
Жили в землянках, напівземлянках;
Патріархальні сім’ї, союзи племен.
Духовне життя: не мали писемності, язичники (найвідоміше святилище – ЗБРУЦЬКИЙ ІДОЛ
Давні слов’яни

РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН V – VІІ ст. на великій території Східної Європи виникають три групи слов’янських племен:
Розселялися: в Подунав’ї, до Ельби (Лаби) та Балтійського узбережжя і до Дону та Волги
ЗАХІДНА (дала початок полякам, чехам, словакам), ПІВДЕННА (болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям), СХІДНА: УКРАЇНЦІ (поляни, деревляни, тиверці, уличі, волиняни, сіверяни, дуліби, білі хорвати), БІЛОРУСИ (полочани, дреговичі, західні кривичі), РОСІЯНИ (словене, східні кривичі, радимичі, в’ятичі).
Йордан писав «Тепер вони бушують повсюди»
Давні слов’яни