Данте Аліґ'єрі

«БАТЬКО ІТАЛІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ»
Данте Аліг’єрі — останній поет доби Середньовіччя, письменник і політик, «Батько італійської літератури».
Першим став писати літературні твори народною (італійською) мовою, а не латиною. Його головний художній твір, поема «Божественна комедія» вважається шедевром світової літератури.

ПОХОДЖЕННЯ ПОЕТА
Сім'я його була відомою у Флоренції й підтримувала ґвельфів, політичний альянс, що виступав на боці папства і був у склад- ному протистоянні з ґібеллінами, які підтри- мували імператора Свя- щенної Римської імперії. Данте стверджував, що його родина походить від давніх римлян.
Матір поета звали Донна Белла Абатська. Вона померла, коли Данте було 5 чи 6 років, і його батько одружився вдруге.

ДИТИНСТВО ТА ОСВІТА
Народився у Флоренції в шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився 1265 р. між 14 травня і 13 липня.

Про освіту Данте теж мало відомостей, та, очевидно, він отримав добре виховання, бо вражав сучасників надзвичайною освіченістю.
Є припущення, що він навчався вдома. Також відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його.

РОКИ ВИГНАННЯ
Роки вигнання для Данте – це роки поневіряння. У 1300р. Данте став членом ради шести пріорів, але папська партія виселила його з Флоренції, конфіскувавши усе майно. У 1301р. поета присудили до спалення, будинок його зруйнували.

Рятуючись від жорстокого вироку, йому довелось назавжди покинути рідне місто. 1302р. флорентійська влада постановила, що Данте загрожуватиме страта, якщо він наважиться з'явитися у місті, не виплативши призначеного штрафу у розмірі 5000 флоринів.

19 років Данте вів мандрівне життя, і на цей період припав пік його літературної творчості. Спершу він потрапив до Верони,
згодом - до Лукки та Падуї.
Мав дружні стосунки з
імператором Генріхом VII, з яким
зустрівся у 1313 р. Данте сподівався на
його підтримку, але смерть імператора
перекреслила усі його сподівання
на повернення до Флоренції. Від
1320р. і до кінця життя він знайшов
притулок у Равенні ( 1316 — 1317 р.р.), куди його викликав синьйор міста, Гвідо да Полента . Влітку 1321р. Данте як посол правителя Равенни вирушив до Венеції для укладання миру з республікою Святого Марка.
РАВЕННА - ОСТАННІЙ
ПРИТУЛОК ПОЕТА

ТВОРЧІСТЬ ДАНТЕ
Ранні твори Данте (30 віршів, із яких 25 сонетів, 4 канцони і одна станца), об'єднані прозовим текстом, склали збірку під назвою "Нове життя" (Vita nuova), яка стала і першим здобутком нової ренесансної літератури, і справжнім гімном життю й любові.

Вже сама назва її є символічною. Вона може трактуватись як "оновлене", "молоде" і може
мати кілька смислових значень. По-перше, зміну одного періоду життя іншим ; по-друге, оновлення, пов'язане з культом дами серця і осмислене у відповідності з нормами любовного етикету, характерного для провансальської культури ; по-третє, духовне переродження в релігійному розумінні (найвищий, філософський план).

У 1304-1307р.р. Данте пише морально-філософський трактат "Бенкет" і два трактати латиною "Про народну мову" і "Монархія".
"Бенкет", як і "Нове життя", поєднує прозові тексти та вірші, у ньому широко представлені філософські, богословські, політичні та моральні проблеми того часу.
ТРАКТАТИ ДАНТЕ

Трактат "Про народну мову" являє собою першу в Європі мовознавчу працю, головна ідея якої - необхідність створення єдиної для Італії літературної мови та її панування над численними діалектами (їх Данте нараховує 14).

Світову славу принесла поету написана на тосканському діалекті Divina Commedia («Божественна комедія»), яку розпочав писати в 1290 р., переробив у 1313 р., а закінчив 1321р. У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога.
“БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ”

Супутником Данте виступає римський поет Вергілій, пізніше Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір є справжньою енциклопедією Середньовіччя. Багато дослідників вважають «Божественну комедію» одним із найвизначніших творів не лише італійської, а й світової літератури.

Пам'ятник Данте у Флоренції
Помер Данте у Равенні в ніч з 13 на 14 вересня 1321 року. Його могила в наш час є місцем паломництва мільйонів відвідувачів.

Надгробок
на могилі
Данте
в Равенні

УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕКЛАДИ ДАНТЕ
Єдиний на сьогодні повний переклад «Божественної комедіЇ» належить Євгену Дроб'язку. Переклад Дроб'язка відзначений премією імені М. Рильського.
Петро Карманський (за ґрунтовною редакцією М. Рильського) почав перекладати «Божественну комедію», однак переклав лише першу кантику «Пекло», яка була опублікована в 1956 році.
Третій повний переклад, над яким працював неокласик Михайло Драй-Хмара не зберігся. Першу й другу частини перекладу було вилучено НКВД. Подальша доля рукопису невідома.

Багато українських поетів і перекладачів перекладали окремі фрагменти поеми.
36 терцин з «Пекла» переклав у 1878р. Іван Франко.
У 1892—1896 роках у Львові виходять друком перші десять пісень «Пекла» в перекладі Володимира Самійленка, що підписався В. Сивеньким.
Наприкінці 1890-х років Леся Українка переклала 27 рядків з п'ятої пісні «Пекла».

У 1965 році був надрукований колективний переклад «Нового життя» за редакцією Григорія Кочура. У роботі над цим виданням взяли участь Микола Бажан, Дмитро Павличко, Іван Драч, Віталій Коротич, Володимир Житник, Анатоль Перепадя.
Того ж таки року в Мюнхені у видавництві Ігоря Костецького «На Горі» опубліковано експериментальний переклад фрагменту «Божественної комедії» Василя Барки.
2013 року видавництвом «Астролябія» було видано першу частину «Божественної комедії» «Пекло» у перекладі Максима Стріхи.
2014 року в тому самому видавництві вийшла друга частина – «Чистилище».