Григорій Сковорода

Народився Григорій Сковорода 22 листопада 1722 р. в селі Чорнухи на Полтавщині в козацькій родині. Початкову освіту одержав у сільській школі й від мандрівних дяків.

с.Чорнухи, Полтавська обл.

с.Чорнухи, Полтавська обл.

с.Чорнухи, садиба-музей Г.Сковороди

с.Чорнухи, садиба-музей Г.Сковороди

с.Чорнухи, садиба-музей Г.Сковороди

с.Чорнухи, садиба-музей Г.Сковороди

с.Чорнухи, садиба-музей Г.Сковороди

с.Чорнухи, садиба-музей Г.Сковороди

с.Чорнухи, садиба-музей Г.Сковороди

с.Чорнухи, садиба-музей Г.Сковороди

с.Чорнухи, садиба-музей Г.Сковороди

Імовірно, в 1734 р. (називаються й інші дати) Г.Сковорода вступив до Києво-Могилянської академії.
ЛІТОГРАФІЯ. АКАДЕМІЇ СТУДЕНТИ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ. КІНЕЦЬ XVII СТ.
ЛІТОГРАФІЯ. СТУДЕНТИ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ. КІНЕЦЬ XVII СТ.

Як один із кращих співаків, Г.Сковорода був відібраний італійськими хормейстерами для царської капели, і в 1741 (можливо, у 1742) р. вирушив до Петербурга.
Указ архієпископа Рафаїла Заборовського про набір співаків до придворної капели

Звертаючись до підлеглих йому священнослужителів, архієпископ Київський, Галицький й Малої Росії Рафаїл Заборовський продовжує скорописом: «Божіе благословение и наше архиерейское предпославши, предлагаем: настоящего 1742 года августа 9 дня письменно нам господин генерал-лейтенант Иван Иванович Бибиков сообщил: по силе именного Ее Императорского Величества указу от двора Ее Величества певчий басиста Гаврило Матвеев прозванием Головня прислан для набрания из Малороссийского народа певчих несколько человек к дополнению придворного певческого хора, с требованием от нас во все ведомства наши — предложения, ежели бы где оный басиста по усмотрению своему певчих мог сыскать, в том ему чинить всякое вспомощение. И вам по силе вышеписанного чинить непременное исполнение, получение же сего вместо рапорта под сим подписав, от последнего места обратно в канцелярию нашу прислать архиерейски повелеваем. Из Катедры нашей Киевософийской 1742 года. Августа 10. Вышепоименованный Рафаил Архиепископ».

Розписка від 7 вересня 1742 року з “Книги расходной денежной казны 1942 года…”, в якій чітко проступає прізвище Г. Сковороди
«По указу ее Императорского Величества по определению канцелярии малороссийских зборов выдано из казны войскового скарбу по силе присланного указу восковой генеральной канцелярией присланному из Киева в Глухов из собираемых ко двору Ее Императорского Величества для наполнения хора спеваками киевскому жителю Василию Трофимову от Глухова на одну подводу (далі йде розрахунок оплати однієї версти від Глухова до Києва)… итого рубль с полукопейкою. Оные деньги киевский житель Василий Трофимов принял, а по его прошению Лубенского полку местечка Чернухи житель Григорий Сковорода вместо него расписался».

Учорашнього київського спудея почало обтяжувати його становище. Скориставшись першою можливістю, Г.Сковорода 1744 р. повертається в академію для завершення повного курсу.

Упродовж 1950 – 1953 рр. входить до складу токайської місії, отримавши можливість мандрувати Європою

Крім Угорщини, Г.Сковорода побував у Австрії, Чехії, Польщі, а також, імовірно, Німеччині та Північній Італії.

Починаючи з 1753-го, протягом 15 років, Г.Сковорода учителював. Спочатку читав поетику в Переяславському колегіумі, потім працював приватно в землевласника С. Томари.
До цих років життя Г.Сковороди належить велика частина поетичної збірки "Сад божественных песней".

У 1759 – 1769 pp. Г.Сковорода із перервами викладає в Харківському колегіумі.
За цей час пише
"Басни Эзоповы" (1760), "Начальную дверь
ко христіанскому добронравію" (1766)
і вже у 1767 р. перші великі власне філософські твори: "Наркісс. Разглагол о том: Узнай себе"
і "Симфонія, нареченная книга Асхань о познаніи самого себе".

У 1769 р. Г.Сковорода залишає Харківський колегіум і відразу ж пише збірку повчальних алегоричних мініатюр "Басни Харьковскія". Відтоді він остаточно обрав життя мандрівного філософа, так би мовити, чернецтво у миру.
Про це П.Тичина писав:
"Він свідомо обрав своїм кабінетом цілий світ, при обміркуванні його творів присутні були і небо над головою, журавлі, лелеки, тополі, озера, ліси і тверда земля під ногами, а головне – люди".

Щорічно влітку Г.Сковорода мандрував Лівобережжям, відвідуючи Київ і Харків, а взимку зупинявся в когось із друзів, найчастіше у свого улюбленого учня М.Ковалинського
У маєтку М.Ковалинського, с.Пан-Іванівка

Помер Григорій Сковорода 29 жовтня 1794 р. в селі Пан-Іванівка (нині Сковородинівка) на Харківщині, в маєтку М. Ковалинського, який невдовзі, по свіжих спогадах, склав його першу біографію.
Меморіальна плита на місці Скульптура “Блудний син” першого поховання

На могилі філософа, як він і заповідав, викарбували: "Світ ловив мене, та не впіймав". Своїм життям він показав: якщо не вимагати від світу багато й неухильно йти за своїм покликанням, то можна, й живучи у світі, бути вільним від нього
Місце поховання, с.Сковородинівка

Скульптура “Подорожній”, с.Сковородинівка

Дуб Г.Сковороди, с. Сковородинівка

Пам'ятник біля дуба Г.Сковороди, с. Сковородинівка

Пам'ятник Г.Сковороді, м. Переяслав-Хмельницький

Слобожанщина

Слобожанщина

Слобожанщина