Віктор Федорович Петренко — російський психолог

Біографія
Віктор Федорович Петренко (21 березня 1948, Ленінград) — російський психолог, відомий в Росії і за кордоном фахівець у галузі загальної психології та експериментальної психосемантики,професор, член-кореспондент РАН (з 1997), завідувач лабораторією Психології спілкування і психосемантики факультету психології[1] МДУ, член ради Міжнародної лабораторії «Штучного інтелекту» Академії Наук Російської Федерації (з 1989 р.), завідувач лабораторією когнітивних досліджень Інституту системного аналізу РАН (з 2009 р.), член Європейської Асоціації по Психології Особистості (EAPP) — з 1990 р.; член Європейської Асоціації по Теорії Персональних Конструктів (EAPCP) — з 1991 р., член Європейської Асоціації Теорії Хаосу в науках про життя (1996), член редколегії журналів: «Психологічний журнал» (з 1990 р.), «Суспільні науки і сучасність» (з 1993), «Консультативна психологія і психотерапія», Головний редактор журналу «Методологія та історія психології» (з 2006).

Основні ідеї та внесок у розвиток психосемантики Петренко Вiктор Федорович
Засновник нового напряму в психології эксперим. психосемантики. Закінчив ф-т психології МГУ ім. М. в. Ломоносова (1973) - учень А. Н. Леонтьєва. Д-p психол. наук (1989), професор (1994), чл.-кор. РАН (1997). Захистив канд.. дис.: «Психологічне дослідження значення на словесному та образному рівнях» (1978), докт. дис.: «Психосемантика свідомості», результати якої були опубліковані в однойменній монографії (1988).
Викладає на ф-ті психології МГУ, з 1988 року очолює лабораторію «Психології спілкування і психосемантики». У эксперим. психосемантике Петренко вивчаються генезис, структура і функціонування систем значення, що опосередковують сприйняття світу, людей, саму себе, колективним або індивідуальним суб'єктом.

Розробив концепцію суб'єктивних семантичних просторів як операційної моделі свідомості. Семантичні простору виступають операціонально моделлю категоріальних структур індивідуальної і товариств. свідомості. Їх побудова дозволяє реконструювати картину світу, властиву як окремого суб'єкта, так і певної соціальної групи, этнич. спільності та ін. В рамках цього підходу сформулював новий принцип типологізації особистості, виходячи з її картини світу. Розробив нові методи семантичного аналізу - «психосемантичний метод множинних ідентифікацій», «психосемантичний метод атрибуції мотивів», «казковий психосемантичний диференціал» та ін.
У цьому зв'язку психосемантичний підхід знаходить широке застосування у вивченні громадської менталітету, етно-, крос-культурної, статевої і політ. психології, теорії масових комунікацій, в психолінгвістиці та психології мистецтва.
В обл. політ. психології спільно з О. В. Мітіної розробив метод «семантичних просторів політичних партій», «Вивчення геополітичних уявлень» і ін