МОУЛ

Уже в період навчання грамоти в першокласників необхідно розвивати вміння вступати в діалог на доступні для них теми, а також зв’язно висловлюватися. Для формування вміння брати участь у діалозі Буквар відкриває досить широкі можливості.
Основою для розвитку в дітей діалогічного й монологічного мовлення є робота над інсценізацією добре відомих дітям казок, наприклад, «Ріпка», «Вовк і семеро козенят», «Рукавичка», «Три ведмеді» тощо, розгадування загадок з наступним поясненням їх змісту, робота над прислів’ями.

Окремої уваги вчителя вимагає проблема формування в дітей культури мовлення і культури спілкування. Ця робота проводиться в 1 класі на всіх уроках, а також у позакласній діяльності учнів. Однак слід пам’ятати, що значну роль у цій справі відіграє зразок, а такі зразки учні можуть брати з опрацьовуваних текстів у букварі та з дитячих художніх книжок.
Опрацьовуючи за Букварем діалогічну форму висловлювань, учні практично опановують розповідну, питальну і спонукальну інтонації речень, вчаться вимовляти їх з емоційними відтінками, експресією, засвоюють характерні для української мови форми звертання, питальні слова як? де? чому? коли? скільки? звідки?, специфічні для розмовної мови частки невже, хіба, чи та ін.

Важливим завданням учителя 1 класу є прищепити учням звичку вживати у своєму мовленні слова ввічливості, етикетні форми в процесі спілкування з дорослими і ровесниками.
Буквар спонукає першокласників уживати в спілкуванні з рідними відповідні слова, в тому числі у формі звертання: мамо, матінко, тату, татку, бабусенько, дідусю, сестричко, братику. Характерні для української мови звертання у формі кличного відмінка є досить частотними в букварі, вони спонукають і вчителя, і учнів активно використовувати їх у своєму мовленні і спілкуванні.
Учитель має стежити, щоб засвоєні слова етикету та форми звертання (кличного відмінка) вживалися учнями в їхньому щоденному спілкуванні — навчальному і ситуативному.

Робота над реченням проводиться в зіставленні зі словами. Першокласники дізнаються, що речення складаються зі слів, що до складу речення може входити одне і більше слів. За допомогою спеціальних вправ над реченням проводиться в зіставленні зі словами. вправ в учнів формується уявлення про те, що речення висловлює закінчену думку, що для нього характерна не тільки смислова, а й інтонаційна завершеність. Важливе завдання полягає в тому, щоб навчити учнів будувати речення, правильно пов’язуючи в них слова граматично і за змістом, розташовуючи їх у такий спосіб, щоб речення звучало природно, як у живому мовленні.

Аналітико-синтетична робота з реченням у букварний період здійснюється у двох напрямах: складання речень за сюжетними малюнками, добір речень, які відповідали б заданим схематичним зображенням, і навпаки — побудова схем за реченнями, складеними учнями або даними вчителем. Предметом побудови й аналізу мають бути речення, різні за метою висловлювання — розповідні, питальні і спонукальні.
Як і в добукварний період, важливо, щоб учні вчилися на уроках не тільки відповідати на поставлені вчителем запитання, а й самостійно їх ставити — за текстом, за змістом окремих речень, ілюстрацією, за ходом навчального процесу.

Поступово в мовлення дітей вводяться складніші синтаксичні конструкції — прості речення, ускладнені однорідними членами, головними і другорядними, складносурядні і складнопідрядні речення.
Робота над реченням становить основу для навчання школярів будувати зв’язні висловлювання, які в період навчання грамоти створюються передусім на основі прочитаного тексту (переказування), спостережень у навколишньому середовищі, зокрема на екскурсіях, за змістом картин, ілюстрацій, на основі вражень від телепередач, творчого уявлення тощо.
На уроках навчання грамоти зв’язні висловлювання дітей тісно пов’язані з бесідами, переказом прослуханих або самостійно прочитаних текстів, з переглядом діафільмів, розгляданням сюжетних ілюстрацій. Формуванню в першокласників зв’язних висловлювань сприяють вправи із серіями сюжетних малюнків, робота з якими передбачає також необхідність розташувати їх у тій послідовності, в якій розгортається зображена подія.

Формування в першокласників монологічних висловлювань відбувається на прикладі всіх типів висловлювань: розповіді, опису і міркування.
Учнівські розповіді можуть будуватися за прочитаним текстом, за сюжетною ілюстрацією, за аналогією до прочитаного, у формі продовження поданого в букварі фрагмента добре відомої дітям казки тощо. Для опису використовуються насамперед предметні малюнки в букварі, на яких добре передано істотні ознаки зображеного предмета.