Причини виникнення держави

План уроку
Визначення поняття держава.
Причини виникнення держави.
Теорії походження держави
Ознаки держави
Функції держави

Вважається, що термін «держава»,
під яко юрозумілася певна політична організація
суспільства,увійшов до наукового обороту за часів
Нікколо Макіавеллі (XVI в.).
Термін «держава» звичайно вживають у двох значеннях.
У широкому значенні слова “держава” — це всеосяжна правова, суверенна територіальна організація громадянського суспільства, яка має у своєму розпорядженні публічно-політичну владу, спеціальний апарат управління і примушування, забезпечує безпеку існування цивільного суспільства як єдиного цілого.
У вузькому значенні слова “держава” — це механізм здійснення публічно-політичної влади в суспільстві, механізм ( апарат) управління суспільством.
За підручником “держава” – суверенна політико-територіальна організація суспільства, що має владу, яка здійснюється державним апаратом на основі правових норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів з опорою, у разі потреби, на легальний примус.

Найдавнішим етапом розвитку людства було первісне суспільство. Колективом первісних людей спочатку було людське стадо, потім родова громада, плем’я, союз племен. У невеликих спільнотах, що об’єднували родичів, система відносин між людьми були пов’язана насамперед із родинними зв’язками, з батьківством. Найстарішого представника родової громади завдяки його авторитету й віку визнавали вождем. Непокора йому могла спричинити негативні наслідки для самого «бунтівника», який міг залишитися без засобів існування.
Коли родова громада збільшувалася, її найчастіше очолювала рада старійшин.
Влада в первісному суспільстві ґрунтувалася на сімейному й родинному авторитеті. Найважливіші проблеми розв’язувалися на загальних зборах.
Від родової громади люди перейшли до плем’я та союзу племен і потім виникла потреба виробити певні норми поведінки, правила, обов’язкові для всіх, механізми, за допомогою яких можна було б здійснювати керівництво. Так виникла держава.

Теологічна теорія (Аврелій Августин, Фома Аквінський) — пояснює походження держави божественною волею, обґрунтовуючи вічність та святість держави.
Патріархальна теорія (Арістотель) — полягає у твердженні, що держава походить від сім'ї і є результатом зростання та розподілу сім'ї.
Договірна теорія (Ґроцій, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локк) — стверджує, що держава виникла внаслідок укладення між людьми суспільного договору — добровільної угоди між правителем і народом для забезпечення спільної справедливості.
Теорія насильства (Є. Дюринг, К. Каутський) — пояснює появу держави завоюванням одними племенами чи народами інших.
Психологічна теорія (Л. Петражицький) — держава виникла в результаті психологічної потреби людей жити в умовах організованого співтовариства та колективної взаємодії.
Історико-матеріалістична (марксистська) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) — пов'язує виникнення держави з економічними та соціальними чинниками, виникненням майнової нерівності, розшаруванням суспільства та появою класів. Є найбільш поширеною.
Органічна теорія (Т. Спенсер) — порівнює розвиток держави з розвитком біологічних організмів, які народжуються, розвиваються, старіють та вмирають.
Космічна теорія — пріоритет виникнення держави на землі віддає інопланетянам.
Технократична теорія (Г. Уайльд, Н. Михайлівський) — пояснює появу держави переходом до економіки виробництва.

територія
населення
наявність публічної влади
суверенітет
здатність видавати закони
єдина грошова система
офіційна система оподаткування і фінансового контролю
формальні реквізити - офіційні символи: прапор, герб, гімн.
Ознаки держави:

Функції держави — це основні напрямки діяльності держави, в яких відображаються та конкретизуються її завдання і цілі, вияв­ляється сутність та соціальне призначення держави у суспільстві.

Теорія держави аналізує лише основні функції держави, які можна класифікувати за такими критеріями:
1) за соціальним значенням державної діяльності:
основні функції — найважливіші напрямки діяльності держа­ви, які мають пріоритетне зачення у визначений історичний період розвитку суспільства (захист прав і свобод людини, економічна, соціальна тощо);
неосновні (додаткові) функції — напрямки діяльності держа­ви по здійсненню конкретних завдань, які мають супроводжу­вальний, допоміжний або обслуговуючий характер (управлін­ня персоналом, оподаткування, фінансовий контроль тощо);
2) за часом їх дії:
постійні функції — напрямки діяльності держави, що здійс­нюються впродовж тривалого часу і притаманні їй на всіх або більшості етапах її існування, розвитку та функціонування (по­літична, соціальна, організація оборони країни тощо);
тимчасові функції — напрямки діяльності держави, які спря­мовані на вирішення деяких невідкладних завдань і здійсню­ються протягом певного періоду її існування (боротьба з сти­хійним лихом, введення надзвичайного стану тощо);