Вольт Вітмен26913

«Література стає великою лише тоді, коли вона сприяє зростанню людських чеснот»,— писав
В. Вітмен.

Поет убачав свій обов’язок у тому, щоб обезсмертити кожну істоту, предмет, навіть найнезначніший.

Захищаючи власну унікальність, він відстоював унікальність іншої людини.

У збірці «Листя трави» переплелися романтичні, реалістичні, натуралістичні, символістські тенденції.

Один із кращих творів поета — «Пісня про себе».

Ліричний герой усвідомлює власну причетність до всього, що відбувається, почувається краплиною «океану натовпу».

Зливаються воєдино доля ліричного героя, доля нації, історичний досвід людства.