Характеристика передумов

ПЛАН
1.Характеристика передумов виникнення психології. Донауковий етап становлення психології, його загальна характеристика.
2.Науковий етап розвитку психології. Криза психологічної науки на рубежі ХІХ-ХХ ст., її причини та наслідки.
3.Основні напрями психології.
4.Становлення і розвиток вітчизняної психологічної думки.

Характеристика передумов виникнення психології.
Донауковий етап становлення психології, його загальна характеристика
4 першооснови
світу :
Вогонь, земля, вода і повітря.

- Матеріальний носій душі - вогняне „начало”
- Душа існує в природі всюди, де є тепло і рух
Анімізм
– віра в прихований за видимими речами вплив духів (душ)
як особливих «агентів» чи «примар»,
що залишають людське тіло з останнім подихом (Піфагор) і, будучи безсмертними,
вічно мандрують по тілах тварин і рослин.

Гілозоїзм:
природа усвідомлювалась як єдине матеріальне ціле, наділене життям.
Геракліт
Космос -
«вічно живий вогонь»,
а душа – його іскорка.

«Дитина, у якої душа більш «волога», мислить гірше, ніж доросла людина. Так само «п’яний хитається і не помічає, куди він йде, тому що душа в нього волога».
«Не можна двічі увійти в ту саму річку»(невпинна течія тіл і душ)
Геракліт:

Лінія Демокрита і Платона
Демокрит
(460 – 370 р.р до н.е.)
Платон
(428 – 348 р.р. до н.е.)

Психіка матеріальна.
Душа складається із атомів, але тонших, ніж ті, що складають фізичні тіла. Сприйняття світу здійснюється через органи чуття. Невидимі зліпки від речей проникають в душу і залишають слід (праця «Великий світобуд»). Після смерті душа розпорошується в повітрі. Тому смертне не тільки тіло, але й душа.
Демокрит:

Виховання
може дати людині три дарунки: добре мислити, добре говорити, добре робити.
Діти, які виросли в неуцтві, подібні до танцюючих між мечами, поставлених вверх лезами. Вони гинуть, якщо при стрибку не потрапляють у те єдине місце, де варто поставити ноги.
Демокрит:

Погляди мали значення і для медицини, і для філософії (вчення про темперамент).
Розглядав життя як процес, що змінюється.
- Вчення про єдину стихію замінено вченням про чотири рідини (кров, слиз, жовта жовч, чорна жовч) – версія про 4 типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік (гуморальна теорія).
Гіппократ
(бл.460 до н. е. - бл. 370 до н. е.)

Девіз Сократа - «Пізнай самого себе».
Це не звернення «усередину» ( поняття про свідомість тоді ще не було), а до аналізу вчинків і відносин.
Зміст філософської діяльності Сократа отримав назву
«діалектика»
- перебування істини за місцем бесіди (сократовий метод).
Сократ
(469 до н. е. (469 до н. е., Афіни -
399 до н. е., Афіни)

Платон:
учень Сократа
Вважав, що душа не має нічого спільного з матерією, вона ідеальна.
Пізнання – це спогад, думки про те, що вона бачила в ідейному світі ще до того, як потрапила в тіло людини.

Платона називають «князем філософії»
Вважав, що душа потрійна:
розум – в голові;
емоції – в серці;
потяги – в печінці.
Вперше заговорив про пам’ять,
як про самостійний психічний процес (відбиток персня на воску).

Світ складається з величезної кількості дрібних неподільних частинок – атомів,
які мають різну величину і рухливість.
Найбільш дрібні з них – це матеріальні носії душі.
Атоми душі живуть самостійним життям, можуть проникати в тіло і покидати його.
Душа – не самостійна сутність, а форма, спосіб організації живого тіла.
Учитель юного Олександра Македонського.
Був сином медика. Готувався стати медиком. Навчався в Академії Платона
На околиці Афін створив власну школу, яку назвав Лікеєм
(на сьогодні назва - ліцей)

К а р т и н а Р а ф а е л я
«Афінська школа»
(Платон показує на небо,
а Аристотель – на землю).

Аристотель виділив три види душі:
рослинну (відповідає за харчування);
тваринну (регулює відчуття);
розумну (відповідає за мислення –«верховний розум», душа безсмертна).
Розробив вікову періодизацію
(до 7р.- формування рослинної душі – режим харчування, гігієна, до 14 р., до21 р.).

На відміну від Платона,
Аристотель підкреслював роль виховання почуттів
(особливо через мистецтво,
зокрема, драматичне, явище катарсису)
Катарсис (від давногрецької κάθαρσις - підняття,
очищення, оздоровлення)
трактується як особлива, найвища форма трагізму, коли втілення конфлікту та емоція потрясіння,
що його супроводжує, не пригнічують своєю безвихідністю, а «очищують» і «просвітлюють»

Психологічні ідеї середньовічної Європи.
Вплив релігії на розвиток психологічного знання
В епоху середньовічної Європи панувала схоластика (від грецького «схоластикос» – шкільний, учений).
Це особливий тип філософствування («шкільна філософія»),
що панувала з ХІ по ХVІ ст.,

Фома Аквінський
(1225-1274)
автор католицької філософії (психології) – томізму
(у сучасних умовах неотомізму)
як протесту стихійно-матеріалістичним трактуванням Аристотеля, у надрах якої зароджувалася концепція двоїстої істини.

Філософія середньовіччя тісно перепліталась з теологією
Вчення про душу стало частиною теології і перейшло під владу релігії.
До ХVІІ століття було, по суті, накладено заборону на спроби дослідження душі.

звільнила науку і мистецтво від тиску релігійних уявлень
Нові філософи знову звертаються до
Аристотеля, який тепер з ідола, скованого
церковними догмами схоластики,
перетворюється на символ вільнодумства.
ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ

Леонардо да Вінчі
(1452-1519)
Вища цінність - не божественний розум,
а «божественна наука живопису».

Принципи психологічної думки ХVІІ ст. Рене Декарт: рефлекси і «природа душі».
Починаючи з ХV ст., формуються передумови становлення психології
як самостійної науки.
СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ
НОВОГО ЧАСУ

Галілео Галілей
(1564-1642)
Природа - це система тіл, які рухаються і не володіють ніякими властивостями, крім геометричних та механічних
(все можна пояснити законами механіки)

Рене Декарт
(1596 – 1650)
Декарт намітив різні підходи до психіки людини і тварини.
На його думку, тварини душі не мають, їх поведінка строго детермінована (визначена) зовнішніми умовами.
- Людина, за Декартом, на відмінну від тварини, володіє свідомістю, яка нерозривно пов’язана з мисленням.
«Я мислю, отже,
я існую».
- Вважав, що найбільш загальні ідеї є вродженими, хоч і не відкидав шляху отримання знань із зовнішнього світу. Описав зміст понять „свідомість” і „рефлекс”.
Детермінізм – (від лат. „детерміно”– визначаю) – вчення про причинну обумовленість природних, суспільних
і психічних явищ.

Ж. Ламетрі
(1709-1751)
Основна праця: „Людина-машина”.
Вчення Декарта про механічну детермінованість поширив і на людину.

Гофрід-Вільгельм Лейбніц
(1646-1716)
поряд із терміном „свідомість” увів у психологію поняття „підсвідоме”.
Допускав, що існують безконечно малі перцепції (сприймання), які виникають підсвідомо.
Свідомість виникає тоді, коли ми сприймаємо ті уявлення, які виникли раніше підсвідомо. Це стає можливим завдяки апперцепції, що включає увагу і пам’ять.

Джон Локк
(1632-1704)
представник сенсуалізму
(філософське вчення, яке вважає єдиним джерелом пізнання відчуття)
Головні праці «Досвіди про людський розум», «Про правління», «Про виховання».
На його думку, психіка новонародженого – це „чиста” (воскова) дошка – на якій досвід життя пише свій зміст.

Вирішальна роль виховання у формуванні людини
Обґрунтована у творах
Ж.-Ж. Руссо (1712-1778).
Відомий твір «Еміль, або про виховання».
Гельвецій і Дідро розглядали спадковість і середовище
як основні фактори психічного розвитку дитини,
пов’язуючи їх із проблемою здібностей.
ПСИХОЛОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ФРАНЦУЗЬКИХ ПРОСВІТНИКІВ.
ПСИХОЛОГІЯ ЗДІБНОСТЕЙ.

На початку ХІХ століття були розроблені методологічні
передумови виникнення психології як науки.
Природничо-наукові
передумови психології.
Психологія першої половини ХІХ ст.
Перший трактат під назвою „Психологія”
з'явився в 1590 році, тобто за 300 років до
виділення психології в самостійну науку.

Галузі науки, які підготували ґрунт
для виникнення психології:
Розвиток анатомії і фізіології призводить до розробки поняття про рефлекторну дугу.
2. Зародження психіатрії - починають збиратись факти про норму і патологію в психіці.
3. Поширення френології (вчення про зв’язок між зовнішньою формою черепа і розумовими та моральними якостями людини. Сутність теорії: здібності залежать від структури мозку і від кількості клітин мозку, а обриси мозку свідчать про рівень розвитку здібностей людини («карта головного мозку»).

4. Уточнення знань про функції мозку, відкриття чутливих і рухових зон в корі головного мозку.
Брока відкрив моторні центри мозку.
Верніке – чутливі центри мовлення.
Упродовж ХІХ ст. мозок із ”сідалища душі” перетворився в орган, що регулює психічну діяльність.

5. Накопичення матеріалів про людину
як біологічну істоту (медицина, фізіологія, біологія).
Ч.Дарвін
(1809-1882)
Теорія про походження людини з тваринного світу.
«Походження видів шляхом природного добору», «Походження людини»,
«Вираження емоцій у тварин і людей».