Жан де Лафонтен

Гра «Відгадай слово»

Коротке, віршоване алегоричне оповідання, в якому закладено повчальний зміст.
Байка

Країна, що подарувала світові основоположника жанру байки
Давня Греція

Основоположник жанру байки
Езоп

Частина байки, в якій розповідається про події
Оповідна

Частина байки, в якій міститься повчання
Мораль

Відображення одного предмета через інший
Алегорія

Назвіть українських байкарів
Г.Сковорода, Є.Гребінка, Л.Глібов.

Мова, сповнена натяків, недомовок
Езопова мова

( 1621 – 1695)

Жан де Лафонтен народився у 1621 р. у французькому містечку Шато-Тьєррі в сім'ї чиновника. Здобувши несистема -тичну освіту, він деякий час працював чиновником, успад-кувавши посаду свого батька. Але служба мало цікавила поета.

Лафонтен залишив службу і переїхав до Парижа, де швидко здобув славу талановитого поета і став вести світське життя. Писати почав доволі пізно, коли йому вже виповнилося тридцять три роки. Життя поета, легке і безтурботне, нагадувало життя цикади, героїні його байки «Цикада і Мурашка».

Героями байок Лафонтена є люди, тварини, птахи, комахи, явища природи. Особливо французький байкар любив описувати звірів, найголовнішим з – поміж яких вважав Лева. Цар звірів у творах постає могутнім, величним, сильним, жорстоким, славолюбним.
В образі Лева сучасники поета вбачали французького короля, у Вовкові, Лисиці, Леопарді – його придворних.

Герої Лафонтена говорять такою ж вишуканою літературною мовою, що і французькі дворяни. Персонажі байок дуже культурні, високоосвічені. Лисиця знає навіть античну літературу, а Вовк знає етикет і мистецтво.

У 1668 році з’явилися перші шість книг під назвою «Байки Езопа, перекладені на вірші добродієм де Лафонтеном». Байкарську спадщину Жана де Лафонтена складають 238 байок, вміщених у 12 збірках.

Лексична робота
Чума – хвороба, гостре інфекційне захворювання людей і тварин.
Звірина, звірота – тварини.
Впень – геть усе; цілком, зовсім.
Покута – 1) Визнання своєї провини; каяття. 2) Покарання за вчинений злочин.
Картати – гостро дорікати кому-небудь, лаяти когось.

Тема – розповідь про те, як лісові звірі обирали під час чуми «найбільшого» грішника.
Ідея – осуд несправедливості суспільства, у якому одним можна все, а іншим - нічого.