Фізіологія серця, судин, гемодинаміка

Ще з давніх часів питання кровотоку привертали увагу видатних філософів та лікарів. М'яз під назвою "серце" став світовим символом любові. Греки вважали, що серце - вмістилище духу, китайці вірили, що саме в серці знаходиться щастя, а єгиптяни вважали, що там народжуються емоції та інтелект.

Серце грає настільки важливу роль в нашому житті, що в усьому світі вирішено було відзначати спеціальний "день Серця", він відзначається 25 вересня. У цей день прийнято приділяти особливу увагу найважливішого органу людини

Гіппократ — «батько медицини» і Арістотель — найбільший грецький мислитель, що жили майже 2500 років тому, цікавилися питаннями кровообігу і вивчали його.
Гіппократ
Арістотель
Вважалося, що кров рухається тільки по венах,
в артеріях, натомість знаходиться повітря

Клавдій Гален
Експериментально довів, що кров рухається серцем і по артеріях, і по венах.
Кров рухається серцем і
по артеріях, і по венах.

Ві́льям Га́рвей – англійський лікар і природознавець
створив вчення про кровообіг;
довів, що серце є активним м'язовим осередком кровообігу;
кров рухається в одному напрямку по замкненій системі кровоносних судин.
Описав мале і велике кола кровообігу.
Кров рухається в одному напрямку
по замкнутій системі кровоносних судин

ендокард
міокард
епікард
внутрішня
сполучнотканинна
середня
м'язова
зовнішня
сполучнотканинна
Оболонки серця

еластична
навколосерцева
сумка
перикардій

250 - 360 грамів
Маса серця

Легенева артерія
Аорта
Легенева вена
Верхня
порожниста
вена
Нижня
порожниста
вена

Праве
передсердя
Ліве
передсердя
Правий
шлуночок
Лівий
шлуночок

Кров рухається
в одному напрямку -
від передсердь
до шлуночків

Півмісяцеві
клапани
Стулкові
клапани

Типи клапанів
двостулкові тристулкові
схема кишенькового клапана вени,
який попереджує зворотну течію крові

Властивості серцевого м'яза:
Збудливість
Провідність
Скоротливість
Автоматизм

АВТОМАТІЯ СЕРЦЕВОГО М’ЯЗА -
- це здатність серця ритмічно скорочуватися без зовнішніх подразників та участі нервової системи під впливом електричних імпульсів,що виникають в самому серці. Специфічна мускулатура утворює в сердці провідникову систему зі скупченням клітинних вузлів – водіїв ритму.
Синусний вузол-водій ритму серця в правому передсерді
Провідникова система серця
Скоротлива мускулатура

Автоматія -
здатність серця
скорочуватися
під впливом імпульсів,
що виникають в
самому серці

Фази роботи серця
Систола-скорочення
Діастола -розслаблення

Серцевий цикл– це послідовність подій, які проходять під час одного скорочення серця. Тривалість менше 0,8 сек.
Передсердя
Шлуночки
II фаза
Стулкові клапани закриті
Тривалість– 0, 3 с
I фаза
Стулкові клапани відкриті.
Півмісяцеві закриті.
Тривалість – 0,1 с.
III фаза
Повне
розслаблення
серця.
Тривалість – 0,4 с..
Систола
(скорочення)
Діастола
(розслаблення)
Систола
(скорочення)
Діастола
(розслаблення)
Діастола
(розслаблення)
Діастола
(розслаблення)
Систола - 0, 1 с.
Діастола - 0, 7 с.
Систола - 0, 3 с.
Дістола - 0, 5 с.

СЕРЦЕВИЙ ЦИКЛ
Восстановление
работоспособности
сердца

Робота серця
За добу серце скорочується сто тисяч разів, за 70 років — 2,5 млрд, разів. За одне скорочення серце виштовхує в коло кровообігу 150 мл крові, за 70 років життя — 183 млн. літрів крові.

Насосна функція серця
ХОК – хвилинний об'єм крові (4-5 л за хвилину)
ЧСС – частота серцевих скорочень(60 – 85 ударів за хвилину)
УОК – ударний об'єм крові ( 65-75 мл за одне скорочення)
ХОК = ЧСС х УОК

Кулябко
Олексій
Олександрович
Досліджував дію різних препаратів на серцево-судинну та інші системи тваринного організму.
1902 року вперше у світі оживив через 20 годин після смерті видалене серце дитини.
В чому причина?

Серце – центральний і основний орган системи кровообігу, він забезпечує рух крові і лімфи в судинах. З припиненням роботи серця наступає смерть, а порушення в роботі серця відбивається на функціях всього організму.
Середня маса серця ссавців – 0,59 % (для порівняння у птиці – 0,82, у рептилій – 0,51, амфібій – 0,46 і риб – 0,2%). Робота серця забезпечує 60% рухової активності кровоносної системи.

Завдяки послідовній двофазній роботі серця і наявності клапанів - атриовентрикулярних (стулкових) і півмісячних (кармашкових) забезпечується циркуляція крові в одному напрямку: з передсердь у шлуночки, потім в аорту і легеневі артерії, артерії, капіляри і через вени знову в передсердя.

Серцевий цикл – це сукупність механічних, електричних і біохімічних процесів, що відбуваються у серці впродовж часу, за який відбувається одне скорочення (систола) і розслаблення (діастола) серця. Один цикл відповідає одному серцевому поштовху або одному пульсовому поштовху.
Серцевий цикл починається скороченням правого передсердя. Воно починається на 0,01 сек. раніше систоли лівого. Хвиля скорочення починається від місця впадіння вен і поширюється на шлуночки.

Систола обох передсердь відбувається практично одночасно (праве скорочується трохи раніше за ліве), тиск у передсердях зростає і стає вищим, ніж у шлуночках (які у цей час розслаблені). Посилений ток крові розкриває отвори клапанів і кров надходить до шлуночків. Надалі в скорочення втягуються всі м'язи передсердь і виштовхують кров із передсердь у шлуночки. Систола передсердь продовжується 0,1с. (1/3 серцевого циклу).
Діастола передсердь продовжується трохи довше (систола + частина діастоли шлуночків). У цей час передсердя заповнюються кров’ю з легеневих і порожнистих вен.

Систолу шлуночків можна розділити на два періоди - період напруги – до розкриття півмісяцевих клапанів (фази асинхронного та ізометричного скорочення) і період вигнання – після відкриття півмісяцевих клапанів і вигнання крові з шлуночків в аорту і легеневу артерію (фази швидкого та повільного вигнання крові)
Після систоли передсердь починається систола шлуночків.

Фізіологічні властивості серцевого м'яза

У перший момент відбувається скорочення м'язових волокон без істотної зміни тиску в порожнині шлуночків, відбувається неодночасне (асинхронне) скорочення волокон. Ті волокна, які скоротилися, розтягують волокна, які знаходяться у стані спокою, в результаті змінюється форма шлуночків (фаза асинхронного скорочення)
Стиск призводить до того, що стулчасті клапани перекривають вихід крові в передсердя. Як ви пам'ятаєте з курсу анатомії, краї цих клапанів пов'язані з м'язовими сосочками шлуночків. Таке пристосування не дає клапанам викрутитися в порожнину передсердь, і вони, щільно притискаючись один до одного краями, перекривають отвір між шлуночками і передсердями. Шлуночки наповнені кров’ю, скорочуються, але без зміни об’єму (ізометрично) (фаза ізометричного скорочення).

У шлуночках тиск крові продовжує наростати, але в аорті і легеневих артеріях тиск крові – діастолічний складає відповідно біля 60 і 10 мм рт. ст. Тому півмісяцеві клапани закриті і відчиняються тільки тоді, коли тиск у шлуночках перевищить тиск крові в аорті, кров надходить у судини великого і малого кола кровообігу. Тиск у шлуночках вирівнюється з тиском в аорті і легеневій артерії, об’єм шлуночків різко зменшується, але шлуночки ніколи не опорожнюються повністю (фаза швидкого вигнання).

Провідна система серця
Міокард передсердь і шлуночків, розділений фіброзними кільцями, синхронізується в своїй роботі провідною системою серця, єдиної для всіх його відділів:
Схематичне зображення провідної системи серця
: 1 - верхня порожниста вена; 2 - синусно-передсердний вузол; 3 - передній межузловой і міжпередсердної тракт Бахмана; 4 - середній межузловой тракт Венкебаха; 5 - задній межузловой тракт Горіла; 6 - передсердно-шлуночковий вузол; 7 - передсердно-шлуночковий пучок; 8 - ліва ніжка предсердно-шлуночкового пучка; 9 - права ніжка пучка Гіса; 10 - субендокардіальних мережу волокон Пуркіньє; 11 - нижня порожниста вена; 12 - вінцевий синус; 13 - передня гілка лівої ніжки пучка Гіса; 14 - аорта; 15 - задній легеневий стовбур

Структури, генеруючі і передають імпульси до передсердним і вентрикулярного кардиомиоцитам, регулюючі та координуючі скоротливу функцію серця, спеціалізовані і складні. Провідна система серця за своєю гистоструктура і цитологічним характеристиками істотно відрізняється від інших відділів серця. Анатомічно проводить система включає синусно-передсердний і передсердно-шлуночковий вузли, міжвузлові і міжпередсердної провідні шляхи, передсердно-шлуночковий пучок (пучок Гіса) спеціалізованих м'язових клітин, який чи ліву і праву ніжки, субендокардіальний мережу волокон Пуркіньє.

Синусно-передсердний вузол
Синусно-передсердний вузол розташований з латеральної сторони над підставою правого вушка у місця впадання верхньої порожнистої вени в праве передсердя, від ендокарда якого його відділяє тонка прошарок сполучної і м'язової тканини. Має форму сплощеного еліпса або півмісяця, горизонтально розташованого під епікардом правого передсердя. Довжина вузла 10-15 мм, висота - до 5 мм, товщина - близько 1,5 мм. Візуально вузол слабо відрізнити від навколишнього його міокарда, незважаючи на капсулоподібної скупчення сполучної тканини по периферії.
Синусно-передсердний вузол дає початок множинним шляхах, які проводять імпульси, що генеруються Спеціалізоване клітинами. Від нього відходять латеральні пучки до правого вушка, нерідко - горизонтальний пучок до лівого вушка, задній горизонтальний пучок до лівого передсердя і усть легеневих вен, пучки до верхньої і нижньої порожнистих вен, медіальні пучки до межвенозному м'язовому пучку міокарда.

Межузловая шляху проведення імпульсів
Найбільш функціонально значимими є спадні шляху. Передній межузловой тракт, пучок Бахмана, бере початок від переднього краю синусно-передсердного вузла, проходить спереду і вліво від верхньої порожнистої вени у напрямку до лівого передсердя, продовжуючись до рівня лівого вушка. Від пучка Бахмана відгалужується передній межузловой пучок, далі самостійно наступний в міжпередсердної перегородки до передсердно-шлуночкового вузла. Середній межузловой тракт, пучок Венкебаха, відходить від верхнього і заднього країв сінуснопредсердного вузла. Проходить єдиним пучком позаду верхньої порожнистої вени, розділяючись потім на дві нерівні частини, менша з яких слід до лівого передсердя, а основна триває по міжпередсердної перегородці до передсердно-шлуночкового вузла.

Предсердно-шлуночковий вузол
Предсердно-шлуночковий вузол зазвичай локалізована під ендокардит правого передсердя на правому фиброзном трикутнику в нижній частині межпредсердечной перегородки, над прикріпленням септальних стулки правого ЛУ-клапана і кілька спереду від гирла вінцевого синуса. Найчастіше овоидной, веретеноподібної, дисковидной або трикутної форми, його розміри коливаються в межах від 6х4х05 до 11х6х1 мм.

Пучок Гіса
Від передсердно-шлуночкового вузла відходять верхній, задній і передсердно-шлуночковий пучки Гіса, причому тільки останній виявляють в 100% спостережень. Межею між пучком Гіса, який відходить від передньої частини передсердно-шлуночкового вузла, є його звужену ділянку, перфорує правий фіброзний трикутник в місці з'єднання з верхньої перетинчастої частиною міжшлуночкової перегородки.
Довжина пучка коливається в межах 8-20 мм при ширині 2-3 мм, товщині 1,5-2 мм і корелює з формою серця.

Автоматія та властивості серцевого м’яза
Серцю властива автоматія. Серцевий м'яз здатний до ритмічних скорочень і тоді, коли на нього не діє зовнішній подразник. У цьому випадку він скорочується під впливом імпульсів, що виникають у ньому в результаті його життєдіяльності (інтеркардіальна, тобто внутрішньо серцева регуляція).
1. Власною нервовою системою, яка включає рецептори розтяжіння, аферентні, вставні (адренергічні) та еферентні (холінергічні) нейрони, які утворюють внутрішньо серцеві рефлекторні дуги, замкнені в гангліях міокарду.
2. Властивостями серцевого м’яза (клітини – пейсмекери), які задають ритм автоматії.

Якщо вирізати серце холоднокровної тварини, наприклад, серце жаби, і запобігти його від висихання, воно продовжуватиме скорочуватися протягом кількох днів. Серце теплокровної тварини, вирізане з трупа в першу добу після смерті, може скорочуватися на протязі багатьох годин, якщо поставити його у відповідні умови. Російський фізіолог Кулябко ще в 1902 р провів чудовий дослід, показавши, що серце людини, вирізане з трупа через кілька годин після смерті, може знову почати ритмічно скорочуватися, якщо пропускати через його судини підігрітий до 38 - 40ºС і насичений киснем розчин Рінгер-Локка або дефібриновану кров. Після зупинки серця, коли ще не наступили необоротні порушення великих півкуль головного мозку (клінічна смерть), можна відновити роботу серця накачуванням крові у вінцеві судини через сонні або стегнові артерії, штучним диханням і застосуванням деяких фармакологічних засобів. Автоматизм серця дозволив зробити пересадку серця в кішок, кроликів та собак, після якого воно працювало до 9 місяців.

Автоматія серця обумовлена періодичними змінами потенціалів м’язової тканини провідної системи серця. Під час діастоли відбувається поступова поляризація мембрани. У той момент, коли її потенціал оказується значно зниженим, виникає збудження, яке розповсюджується (через так звані нексуси – ділянки з низьким сопротивлением, через які відбувається перехід збудження з одної клітини на іншу) по всім волокнам міокарда (волокна робочого міокарду перелсердь і шлуночків, які забезпечують скорочувальну функцію).

У провідній системі головним є синусний вузол, потім ця здатність зменшується в атріовентрикулярному вузлі і далі в напрямку до верхівки серця (закон градієнту серця).
Ведуча роль синусного вузла виявляється в тому, що в ньому первинно виникає збудження, а потім в атріовентрикулярному вузлі. Нагрівання синусного вузла викликає збільшення частоти серцевих скорочень, а його охолодження - уповільнення. Ушкодження або отруєння цього вузла уповільнює або зупиняє діяльність серця. Головну роль синусного вузла можна встановити, повторивши досліди, яки вперше поставив Станніус і яки отримали назву лігатур Станніуса. М'яз серця, як і всі м'язи тіла, мають збуджуваність, спроможністю проводити збудження і скоротливість.
Серцевий м'яз здатний прийти в стан збудження при дії на неї електричним, механічним, термічним і хімічним подразниками. Якщо силу подразника збільшити до максимальної, то серцевий м'яз буде відповідати тією самою величиною скорочення, тобто сила серцевих скорочень не залежить від сили подразника. На підставі цих даних був сформульований так називаний закон "усе або нічого".

Закон серця
Явище саморегуляції серця детально дослідили О. Франк та Е. Старлінг. На розробленому Е. Старлінгом ізольованому серцево-легеневому препараті вони установили, що при збільшенні припливу веноз­ної крові до серця сила його скорочень і кількість виштовхуваної крові зростають. Цей ефект дістав назву закону серця, або закону Франка —Старлінга. Згідно з цим законом, серцевий викид прямо пропорційний кінцеводіастолічному тиску, тобто сила скорочення серцевого м’яза прямо пропорційна початковій довжині м’язових волокон (тобто довжині перед скороченням).
Ефект Франка — Старлінга є проявом гетерометричної саморегуляції серця, пусковим моментом якої є зміна довжини кар-діоміоцитів. Цей ефект отримано не тільки на цілому серці, а й на сосочкових м'язах, окремих смужках міокарда, а також на скелетних м'язах, тобто він є проявом універ­сальної властивості м'язової тканини — збільшувати силу скорочення пропорційно до ступеня розтягнення м'язового волок­на. Отже, в його основі лежать мгогеннг механізми саморегуляції.

На відміну від гетерометричної, гомео-метрична саморегуляція серця виявля­ється без зміни довжини кардіоміоцитів у діастолі. Так, у разі часткового перетиснення аорти внаслідок підвищення тиску в лівому шлуночку зростає навантаження на серце. Знижений при цьому систолічний об'єм крові відновлюється до попередніх значень через кілька скорочень за рахунок їх посилення. В основі цього феномену лежить, як вважають, принаймні на перших секундах навантаження, ефект Франка — Старлінга, але згодом підключаються інші, ймовірно, нейрогенні механізми.
Під нейрогенними механізмами саморегуляції серця розуміють участь у цьо­му процесі внутрішньосерцевої (інтраму-ральної) нервової системи — скупчення нейронів у стінках серця. У цих скупчен­нях розміщені тіла післявузлових пара­симпатичних нейронів, які передають сиг­нали від центрів довгастого мозку та блу­каючих нервів до серця. Припускають, що там є також аферентні біполярні ней­рони, один аксон яких закінчується у тов­щі міокарда і збуджується його розтя­ганням, а другий — на післявузлових па­расимпатичних нейронах.
У серцевому м’язі сила скорочення залежить від нервово – гуморальних впливів. (Адреналін збільшує приріст товщини міокарду в період систоли на 30%).

Регуляція діяльності серця
Органи кровообігу і різноманітні її ланки можуть розглядатися як саморегулююча система, що забезпечує оптимальний рівень діяльності.
Будь-яка реакція серцево-судинної системи на зовнішній вплив або зміну в самому організмі має складну структуру.
Автоматична діяльність серця забезпечує тільки основні потреби організму і тільки при стані повного покою.
В інших випадках роботу серця регулюють нервова система і гуморальні фактори.

Регуляція роботи серця
нервова
гуморальна
Рецептори знаходяться
в середині порожнини серця
та великих судин.
Гормони -біологічно активні речовини, що виробляються залозами внутрішньої секреції.

Нервова регуляція
Парасимпатичний
нерв
(блукаючий)
Симпатичний
нерв
Уповільнює роботу серця
Підсилює роботу серця

Гуморальна регуляція
Сповільнює роботу серця
Підсилює роботу серця
Ацетілхолін
(є медіатором
багатьох синапсів),
йони калію.
Адреналін,
норадреналін,
серотонін,
тироксин,
йони кальцію.

УМОВИ НОРМАЛЬНОЇ РОБОТИ СЕРЦЯ.
Фізичні вправи
Своєчасний відпочинок
Активний спосіб життя
Ненадмірна фізична праця

Фактори, що негативно впливають на серце
ГІПОДИНАМІЯ
НІКОТИН
СТРЕСОВІ СИТУАЦІЇ
АЛКОГОЛЬ
НЕСТАЧА КИСНЮ
ПАТОГЕННІ МІКРООРГАНІЗМИ

Серце
Нервова система
(вегетативна)
Гуморальна система
Солі
Симпатична
збільшує частоту і силу серцевих скорочень
Парасимпатична
(блукаючий нерв)
зменшує частоту і силу серцевих скорочень
Адреналін
Серотонін
Тироксин
прискорює серцеві скорочення
Ацетилхолін
сповільнює серцеві скорочення
К+
пригнічує роботу
Са+
посилює роботу

Нервова регуляція діяльності серця
Здійснюється імпульсами, що надходять до серця з ЦНС по парасимпатичних і симпатичних нервах.
Серцеві нерви мають двонейронну структуру.
Як діють на серце блукаючі нерви уперше виявили брати Вебер у 1845 році. Вони виявили, що при подразненні цих нервів частота і сила серцевих скорочень зменшується. Це був перший випадок установлення гальмівного впливу нервової системи.

Види впливу на серце
хронотропний ефект
(chronos – час)
зміна частоти серцевих скорочень
інотропний ефект
(inos – сила)
зміна сили серцевих скорочень
батмотропний ефект
(βαθμός - поріг + τρόπος - спосіб дії)
зміна збуджуваності серцевого м'яза
дромотропний ефект
(dromos – шлях)
зміна провідності в серці

Дає негативний хронотропний, інотропний, батмотропний, дромотропний ефект.
Блукаючий нерв

Під впливом блукаючого нерва збільшується мембранний потенціал (наступає гіпер поляризація). Рефрактерний період передсердь скорочується.

При тривалому подразненні блукаючого нерва навіть після зупинки серця, воно знову починає скорочуватися.Таке явище називають висковзуванням серця з-під впливу блукаючого нерва.

Здійснює на серце позитивний хронотропний, інотропний батмотропний ефект. Дія самого подразнення симпатичного нерва починається після латентного періоду, рівного 10с і продовжується ще довгий час після припинення подразнення.
Симпатичний нерв

Обидва нерви - блукаючий і симпатичний впливають на серце постійно, тому що центри цих нервів знаходяться у стані безупинного порушення, що підтримується імпульсами, що надходять до них. Такий стан безупинного збудження нервових центрів одержав назву тонусу нервових центрів.
Тонус центрів серцевих нервів у значній мірі визначається рефлекторними впливами; змінюється під впливом імпульсів, що приходять по доцентрових нервах. Рецептори, імпульси з яких рефлекторно змінюють роботу серця, знаходяться в самому серці і стінках великих судин.

Забезпечується центрами довгастого і спинного мозку, корою великих півкуль (моторною і премоторною зоною), а також гіпоталамічною ділянкою проміжного мозку.
Рефлекторна регуляція

Рефлекторна зупинка серця при сильному ударі по вентральній стінці живота.
Рефлекс Гольца
Рефлекс Ашнера
При надавлюванні пальцями на очні яблука відбувається уповільнення серцебиття на 10-20 ударів за хвилину.
Рефлекс Бейнбріджа
(Закон серцевого ритму)
Підвищення тиску крові у порожнистих венах і правому передсерді зумовлює збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС).

У залежності від того, подразнюються центри блукаючих або симпатичних нервів, відбувається прискорення або уповільнення роботи серця. При тривалому подразненні серцевих нервів серцева діяльність змінюється тільки в перший період. Потім спостерігається поступове відновлення вихідного ритму. Виявилося, що при тривалому впливі блукаючого нерва серце стає все більш сприйнятливим до впливу симпатичного нерва. Навпаки тривале подразнення симпатичного нерва збільшує збуджуваність серця стосовно імпульсів, що йдуть від блукаючого нерва.

Гуморальна регуляція роботи серця
Регулюється біологічно активними речовинами. Частіше всього – гормонами.
Іони кальцію підвищують збудливість і провідність міокарду, посилюють серцеву діяльність.
Іони калію зменшують силу скорочень, уповільнюють ритм і проведення збудження по провідній системі серця, можлива зупинка серця в діастолі.
Посилюють чуттєвість серця до дії симпатичних нервів
Гормон щитовидної залози – тироксин
Гормони надниркових залоз - адреналін та норадреналін (симпатін)
Посилюють чуттєвість серця до дії блукаючого нерва
Ацетилхолін

Рух крові по кровоносних судинах
Судини кровоносної системи мають різну будову і різне функціональне призначення. У залежності від виконуваної ними функції судини підрозділяються на 6 груп:
1. Амортизучі судини (в них мінливий потік крові перетворюється в більш рівномірний і плавний)
2. Судини опору (змінюють свій опір і таким чином здійснюють перерозподіл крові між органами й тканинами)
3. Судини - сфінктери (передкапілярні артеріоли)
4. Обмінні судини (в них відбувається обмін речовинами між кров і тканинами)
5. Ємкісні судини (дрібні, середні й великі вени, які можуть розпрямлятись і розтягуватись, утримуючи досить значний об'єм крові)
6. Шунтувальні судини (з'єднують між собою артеріоли з венулами, їхня функція полягає в шунтуванні, перекиданні артеріальної крові у венозне русло в обхід капілярів)

1. Амортизучі судини
2. Судини опору
3. Судини - сфінктери
4. Обмінні судини
5. Ємкісні судини
6. Шунтувальні судини

Мікроциркуляторне русло – центральна ланка судинної системи. Об’єднує дрібні артерії, венули, капіляри, а також лімфатичні капіляри.
Капілярна сітка – основне місце транс капілярного обміну (тобто обмін між кров’ю і тканинною рідиною).
Справжній капіляр – це судина, стінка якої утворена одним шаром ендотеліальних клітин, які розташовані на тонкій мембрані.
На рівні артеріальних кінців капілярів відбувається процес фільтрації (рух молекул із крові у тканинний простір). На рівні венозних кінців – процес абсорбції (рух молекул із тканин у кров). Це обумовлено різницею у величині онкотичного і гідростатичного тиску в капілярах і тканинах.
Гідростатичний тиск сприяє виштовхуванню рідини через стінки капілярів; онкотичний – утримує рідину у порожнині (просвіті) судин.

КРОВООБІГ – рух крові по серцево- судиному руслі.
Циркулююча кров об'єднує різни органи в єдину систему
Кров – виконує транспорту функцію
Кров забезпечує гомеостаз

УМОВИ ДЛЯ НЕПЕРЕРВНОГО КРОВОТОКА
Відповідність ємкості порожнин серця и судин об'єму крові
Праві та ліві відділи серця повинні працювати разом

ПОКАЗНИКИ РОБОТИ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
КРОВЯНИЙ ТИСК – ЦЕ
ТИСК, ЯКИЙ ВПЛИВАЄ НА ПОРЦІЮ КРОВІ ЩО ЗНАХОДИТЬСЯ ПОПЕРЕДУ
ТА СТІНКУ СУДИН:
- Артеріальний
- Капілярний
- Венозний
РУХОВА СИЛА КРОВОТОКУ –
ГРАДІЄНТ ТИСКУ
Фактори, які формують кров'яний тиск
Закон Ома: Q= P1 – P2 /R
P1 = 100мм рт.ст. P2 = 0 мм рт.ст.
P = Q x R
Q = MOK = CO x ЧСС
Q - величина постійна відповідає закону неперервного потоку
R = 8l ŋ /πr4
V- лінійна швидкість змінюється по ходу кровоносного русла
V = Q /πr2

Q1= Q2= Q3= Q4= Q5
Q - величина постійна

V- лінійна швидкість змінюється по ходу кровоносного русла
V = Q /πr2

СТРУКТУРА СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ТА ФУНКЦІЇ ЇЇ ОКРЕМИХ ЧАСТИН
а) Праве серце- насос
б) Аорта та великі артерії – амортизуючи судини або «судини котла»
в) Артеріоли та прекапілярні судини- резистивні
г) Капілярна сітка – обміни судини
д) Посткапилярні та венули – резистивні
е) Вени – ємкостні судини
а) Ліве серце - насос
Артеріовенозні шунти

ПОКАЗНИКИ ГЕМОДІНАМИКИ В РІЗНИХ ВІДДІЛАХ СУДИННОГО РУСЛА
(вся система кровообігу працює, щоб забезпечити неперервне й достатнє кровонаповнення мікроциркуляторного русла)

РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЇ
СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
ТРИ СКЛАДАЮЧИ ЦИРКУЛЯЦІЇ
ОБЄМ КРОВІ (ОЦК)
РОБОТА СЕРЦЯ (МОК)
ТОНУС СУДИН (ОПІР)
РІВНІ СИСТЕМИ РЕГУЛЯЦІЇ
фізіологічні властивості елементів, які входять в серцево-судинну систему та кров
нервово-рефлекторні
гуморальні

Два контура регуляції: в умовах фізіологічного спокою;
забезпечення адаптаційних перебудови (при різних змінах параметрів кровотока окремих рівнів регуляції підключаються поетапно)
РЕГУЛЯЦІЯ НА ПЕРИФЕРІІ В ОРГАНАХ И ТКАНИНАХ ЗДІЙСНЮЮЄТЬСЯ ЗА РАХУНОК:
складу місцевого об'єму крові
тонуса судин мікроциркуляторного русла
РЕГУЛЯЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ ВРАХОВУЄ:
ОЦК
роботу серця
тонус резистивних судин, забезпечуючи необхідний рівень системного АД

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОБОТИ СЕРЦЯ В СПОКОЮ ТА ПРИ НАВАНТАЖЕННІ

КІНЦЕВИЙ ДІАСТОЛІЧНИЙ ОБЄМ

ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦА ПРИ НАГРУЗКАХ

Рух крові в судинах підпорядковується законам гідравліки. У будь-який такій системі плин рідини забезпечується різницею тисків, причому в міру просування до вихідного отвору тиск у системі падає. Тиск при цьому витрачається на:
1. Тертя: зовнішнє - тертя рідини об стінки трубки і внутрішнє - тертя часток одна об іншу.
2. Менша частина тиску витрачається на надання швидкості поточної рідини.
3. Розтягування початкової частини аорти і великих артерій під час систоли.
Основи гемодинаміки

Гемодинаміка
– розділ фізіології кровообігу, який вивчає причини, умови і механізми переміщення крові в серцево-судинній системі.
Рух крові в системі в системі кровообігу визначається двома силами: тиском, під яким вона знаходиться в судинах і опором, який виникає при її проходженні по судинах.
Рушійною силою руху крові служить різниця тисків, яка виникає на початку і в кінці судини

Ламінарний рух крові
в судинній системі кров рухається циліндричними шарами;
Форменні елементи становлять осьовий потік,а плазма рухається по периферії;
Чим менший діаметр судини тим ближче ФЕ біля стінки,і тим більше гальмується рух крові

Турбулентний рух крові
Рух крові з завихреннями в місцях розгалуження і звуження судин;
Додатковий опір току крові
Основний опір судинної системи зосереджений в прекапілярній частині, у дрібних артеріях та артеріолах.

Функціональні типи судин
Компенсуючі або амортизуючі судини – це аорта, крупні артерії
перетворення поштовхоподібних викидів крові з серця в рівномірний потік крові;
Резистивні судини або судини опору – кінцеві артерії, артеріоли, вони знаходяться в стані постійного тонусу і можуть змінювати величину просвіту.
Між резистивними судинами і капілярами виділяють судини-сфінктери, або прекапілярні сфінктери.

Між резистивними судинами і капілярами виділяють судини-сфінктери, або прекапілярні сфінктери.
Обмінні судини – капіляри – тут відбувається обмін різних речовин і газів між кров'ю та тканинною рідиною
Стінка капілярів складається з одного шару клітин. Здатність до скорочення в капілярів відсутня, величина їх просвіту залежить від тиску в резистивних судинах

Рух крові в артеріях
Під час запису артеріального тиску завжди помітні коливання різної періодичності. Розрізняють хвилі першого, другого і третього порядку.
Хвилі першого порядку — це пульсові коливання, зумовлені роботою серця. Серце під час кожного скорочення виштовхує в аорту крові більше, ніж відтікає з неї за той самий час.
Еластичність аорти та інших артерій породжує явище артеріального пульсу — ритмічних коливань стінки судин, зумовлених підвищенням тиску в період систоли серця і поширюваних вздовж артерій у вигляді пульсової хвилі.
Хвилі другого порядку збігаються з дихальними рухами, отже, мають дихальне походження. На вдиху артеріальний тиск знижується, на видиху підвищується.
Хвилі третього порядку (хвилі Траубе — Герінга) мають значно довший період (15-40 с) і за нормальних умов у організмі не виникають, їх поява свідчить про порушення регуляції артеріального тиску

Рух крові у венах
Вени збирають кров від капілярів, підводять її до серця.
Завдяки високій здатності стінок вен до розтягнення вони можуть депонувати більший або менший об'єм крові, регулюючи таким чином повернення венозної крові до серця.
Тільки поблизу серця у венах виникають пульсації. Це венний пульс, який є наслідком зворотних (ретроградних) впливів роботи серця, переважно правого передсердя та передсердно-шлуночкового клапана.

а) робота м'язів;
б) венозні клапани;
в) діафрагмальна помпа - негативний тиск у грудній порожнині й у порожнинах серця під час діастоли;
г) перестальчасті скорочення деяких вен (наприклад, у венах печінки)
Фактори, що сприяють руху крові по венах

Кров'яний тиск
Це тиск, який кров справляє на стінки кровоносних судин, або, інакше кажучи, перевищення тиску рідини в кровоносній системі над атмосферним тиском.
Фактори, що впливають на величину кров’яного тиску:
Робота серця - збільшення притоку крові (венозної) до серця при м'язовій роботі призводить до підвищення кров'яного тиску.
Розтягування початкової частини аорти і великих артерій під час систоли.
Кров'яний тиск залежить також від виду, статі, віку, породи, продуктивності тварин, від характеру роботи, часу дня, стани нервової системи і ряду інших чинників.
4. Усе, що посилює роботу серця або веде до звуження судин, підвищує кров'яний тиск.

Методи визначення тиску у кровоносній системі
прямі (інвазивні)
пов'язані з необхідністю проколювання або розрізання шкіри та стінки судини і введення в неї катетера, з'єднаного з манометром.
непрямі (неінвазивні)
використовують переважно для вимірювання артеріального тиску без будь-якого ушкодження тканини і судин.

Артеріальний тиск
Це тиск крові на стінки артерій, який обумовлений ступенем стискання крові.
У нормі ідеальним артеріальним тиском вважають:
- систолічний 120 ± 15 мм рт.ст.
- діастолічний 80 ± 15 мм рт.ст.
Рівень артеріального тиску залежить і від функціонально стану організму. Відтак, під час фізичного навантаження він зростає і може досягати
200 мм рт.ст.
На артеріальний тиск впливають:
1) величина систолічного і хвилинного об’єму крові
2) периферийний опір в артеріолах і капілярах
3) еластичність артерій
4) кількість крові, яка знаходиться у судинній системі.

Пульсовий тиск — це різниця між систолічним і діастолічним тиском, у нормі він становить 30-40 мм рт. ст.
Середній тиск — це середній динамічний тиск, тобто таке уявне значення непульсуючого тиску, яке б забезпечувало рух крові з такою самою швидкістю, як і певний пульсуючий тиск.
Венозний тиск
У венах тиск ще нижче, у дрібних 5 -8мм, а в значних, наприклад, порожнистих венах, він дорівнює нулю, а при вдиху стає навіть негативним, тобто декілька нижче атмосферного.

Функції крові
дихальна;
трофічна;
екскреторна;
гомеостатична;
регуляторна;
терморегуляторна;
захисна.