Франція. 1815-1848. Бельгійська революція

Перевірка домашнього завдання

Битва під Ватерлоо, Віліам Садлер

Основні наслідки Віденського конгресу (18 вересня 1814 р. - 9 червня 1815 р.):
Затверджено принцип рівноваги сил у Європі, що мав не дозволити жодній з держав домінувати на континенті.
Франція втратила землі, загарбані Наполеоном і повернулася до кордонів 1792 р. (у листопаді 1815 р. її територію було ще більше обмежено - кордонами 1789 р.).
З Південних Нідерландів (майбутня Бельгія) і Голландії утворено Нідерланди.
Утворено Швейцарську конфедерацію і закріплено її нейтральний статус і (також конфедеративний)
Австрія - повернула втрачені території (Ломбардію та Венецію і польську частину Галичини).
Пруссія - отримала частину Саксонії, Рейнську область, Вестфалію, західні польські землі.
Англія - отримала Мальту та колишні голландські й французькі колонії (Цейлон, Гвіану і Капську область на півдні Африки).
Росія - отримала частину Варшавського герцогства і закріпила свої права на Фінляндію й Бессарабію.

Після остаточного розгрому Наполеона у Франції було відновлено владу королівської династії Бурбонів. Цей процес назвали реставрацією. Разом із Людовіком XVIII до Франції повернулися дворяни-емігранти, які палали бажанням помститися представникам режиму Бонапарта. Вони вимагали повернути їм привілеї і маєтки, втрачені під час революції та наполеонівського правління. Багатьох відомих лідерів наполеонівської епохи, таких, як маршал Ней, віддали до суду і розстріляли.

Реставрація (від латин. restauratio — відновлення) — період в історії Франції, що тривав від 1814 до 1830 р., коли на королівський трон повернулися представники династії Бурбонів.
Політична реакція — активний опір прогресу в суспільно-політичному житті з метою збереження та зміцнення «старих порядків», які вже відійшли в минуле.
Людовик XVIII
король Франції 1814-1824

Віденського конгресу 1814-1815 рр. Людовік XVIII зобов’язувався ввести в дію у Франції Конституцію і не посягати на основи суспільного ладу.
4 червня 1814 р. Людовик XVIII «дарував» французькому народу конституцію, що ввійшла в історію під назвою «Хартія 1814 р.».
проголошувала рівність перед законом, гарантії особистої свободи, свободи слова і друку, неприпустимість переслідування за колишню політичну діяльність,
повертала титули старому дворянству, яке вимагало компенсації за свої втрати у роки революції.
В організації влади у країні проглядалися риси абсолютизму.
сильна виконавча влада в особі короля: він був главою держави і головнокомандувачем збройних сил, мав право укладати міжнародні договори, оголошувати війну, видавати постанови та ордонанси.
Законодавча влада здійснювалася сукупно королем та двопалатним законодавчим органом.
Право призначення на вищі державні посади і формування уряду належало королеві.

Карл X
король Франції з 1824 по 1830 роки, останній представник старшої лінії Бурбонів на французькому престолі, що реально правив країною.
Перші законопроекти нового монарха засвідчили незмірні амбіції старих аристократів:
виплата компенсації колишнім емігрантам в 1 млрд франків,
закон про святотатство, який передбачав заслання на галери за крадіжку церковного майна і смерть за «осквернення причастя».
1827 р. було розпущено Національну гвардію.
У березні 1830 р. Карл X розпустив палату депутатівКарл X зважився на абсолютистський переворот.
25 липня 1830 р. король підписав чотири ордонанси (укази):
1. Про розпуск палати депутатів.
2. Про скасування виборчого права для всіх, окрім великих землевласників.
3. Про скасування свободи преси.
4. Для видання газет і часописів запроваджувалася система попередніх дозволів.

ТРИ СЛАВНІ ДНІ
27 липня 1830 р. вулиці Парижа вкрилися барикадами. Урядові війська були безсилі: у Липневій революції брав участь кожен десятий житель міста.
28 липня 1830 р. повсталі парижани оволоділи арсеналом, міською ратушею та собором Паризької Богоматері. Над ними замість білого прапора Бурбонів підняли революційний триколор.
29 липня 1830 р. було сформовано Національну гвардію, очолювану генералом Ж. Лафаєтом, яка ввечері захопила королівський палац Тюїльрі.
Влада перейшла до Тимчасового уряду, який очолили банкір Ж. Лаффітт і генерал Ж. Лафаєт.
Карл X втік до Англії. Монархію Бурбонів було повалено.

ЛИПНЕВА МОНАРХІЯ
Луї-Філіпп I
9 серпня 1830 р. Луї-Філіпп Орлеанський був проголошений королем французів.
останній монарх з титулом короля на французькому престолі. Правив під титулом Короля Французів у 1830-1848 роках. Представник Орлеанської династії

7 серпня 1830 р. Законодавчий корпус ухвалив нову Конституцію Франції, що одержала назву «Хартія 1830 р.».
Скасовувалося «божественне право монархів» на правління.
Новою конституцією був знижений майновий і віковий цензи для виборців, що дозволило удвічі збільшити їхню кількість.
Католицизм утратив статус державної релігії.
Заборонялася цензура, проголошувалася свобода друку.
Відновлювалася Національна гвардія.
Державний апарат і командний склад армії були очищені від крайніх реакціонерів.
Влада остаточно перейшла з рук феодальної аристократії до рук буржуазії.
У Франції утвердилася буржуазна монархія.

У результаті Липневої революції 1830 р. до влади у Франції прийшла фінансова аристократія — банкіри, великі біржові спекулянти, власники шахт, копалень, земель тощо.
Дуже швидко з’ясувалося, що Липнева монархія не влаштовує більшість політичних сил у країні.
Невдоволення французів правлінням Луї Філіппа наростало. Про це, зокрема, свідчили численні замахи на його життя (щонайменше сім).

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ФРАНЦІЇ.
Обсяги промислового виробництва за цей період зросли на 60 %.
Країна посіла перше місце у світі за випуском шовкових тканин
Париж став центром виробництва готового одягу та взуття — у 40-х рр. XIX ст. тут було збудовано першу у Франції взуттєву фабрику.
У 30-х рр. XIX ст. з’явилися перші пароплави,
з 1831 р. розгорнулося будівництво залізниць.
Сільське господарство зберігало провідні позиції в економіці Франції. У цілому обсяг продукції в 1815—1848 рр. зріс на 50%.
На 1848 р. промисловий переворот у Франції в цілому завершився.
Однак у країні залишалося також чимало мануфактур і дрібних майстерень, особливо з виробництва предметів розкоші й галантерейних товарів, за якими Франція утримувала першість у Європі.

БЕЛЬГІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1830 р.

Липнева революція 1830 р. у Франції спонукала до активних дій опозиційні сили в Бельгії.
За рішеннями Віденського конгресу 1814—1815 рр., учасники якого прагнули створити своєрідний «бар’єр» навколо кордонів Франції на півночі, католицьку Бельгію приєднали до протестантської Голландії та утворили Об’єднане королівство Нідерландів на чолі з голландським королем Вільгельмом І.
Вільгельм І

У бельгійців у складі нової держави одразу з’явилося багато приводів до незадоволення.
Вільгельм І правив одноосібно й всіляко підтримував своїх земляків — голландців.
Державною мовою було оголошено голландську, хоча переважна більшість бельгійців розмовляла французькою та фламандською.
інтереси молодих бельгійських промисловців, були прямо протилежні інтересам голландських купців та землевласників, які вимагали від влади свободи торгівлі.
25 серпня 1830 р., у Брюсселі спалахнуло повстання, яке швидко поширилося на інші бельгійські міста й провінції.
Вирішальні бої розгорнулися 25—28 вересня. У період вересневих боїв більша частина території Бельгії була звільнена від голландських військ.
10 листопада 1830 р. розпочав роботу бельгійський Національний конгрес, який проголосив незалежність країни й розробив конституцію.
Бельгія стала конституційною монархією. Революція в країні перемогла.
20 грудня 1830 р. на Лондонській конференції Австрія, Велика Британія, Пруссія, Росія та Франція погодилися на незалежність Бельгії, уперше в історії визнавши законними підсумки революції, і дали згоду на перегляд рішення Віденського конгресу щодо Бельгії.

4 червня 1831 року принц Леопольд Саксен-Кобург був проголошений першим королем країни.
Леопольд I
первый король Бельгии («Король бельгийцев») с 1831 по 1865 из Саксен-Кобург-Готской династии.