Корсунь-Шевченківська наступальна операція

Планування і підготовка операцій зимової кампанії 1944 р. розпочалися у Ставці ВГК з листопада 1943 р. Їх назвуть – "Десять сталінських ударів". Другим ударом стало визволення Правобережної України. Однією з причин зосередження стратегічних зусиль радянської сторони на цьому напрямку було прагнення звільнити родючі українські землі до початку посівної та забезпечити збір урожаю вже у 1944 році, а відтак покращити постачання країни на 1945 рік.
Успішні бойові дії мали повернути важливі промислові та сільськогосподарські райони і відкрити шлях для наступу Червоної армії на Балкани і Польщу.

У ході цієї операції було ліквідовано угруповання гітлерівських військ на Корсунському виступі (що утворився в результаті Житомирсько-Бердичівської наступальної операції 1943–1944 і Кіровоградської наступальної операції 1944) та створено сприятливі умови для остаточного визволення Правобережної України.
Угруповання противника в зоні Корсунського виступу складалося з 9 піх. д-зій, 1-ї танк. д-зії СС "Вікінг", моторизованої бригади СС "Валлонія", окремого танк. батальйону і 6 дивізіонів штурмових гармат зі складу 1-ї танк. та 8-ї армій групи армій "Південь" (команд. – ген.-фельдмаршал Е.Манштейн).

Корсунь-Шевченківська наступальна операція (з німецького боку називалась Черкаський котел; 24 січня — 17 лютого 1944 р.) — частина стратегічного наступу військ 1-го (генерал армії Микола Ватутін) і 2-го (генерал армії Іван Конєв) Українських фронтів із метою оточення та знищення угрупування противника на Корсунь-Шевченківському виступі.
Микола Ватутін
Іван Конєв

Згідно з задумом Ставки Верховного Головнокомандування, війська 1-го та 2-го Укр. фронтів повинні були завдати зустрічних ударів по військах противника в заг. напрямку на Звенигородку, оточити й ліквідувати Корсунське угруповання
Хід операції. Початок

Операція відбувалася в складних умовах ранньої відлиги та негоди. 24 січ. війська 2-го Укр. фронту перейшли в наступ передовими загонами, а 25 січ. – осн. силами. 26 січ. почали наступ війська 1-го Укр. фронту. Переборюючи запеклий опір ворога, рад. війська 28 січ. з'єдналися в районі Звенигородки.
В оточенні опинилися, за рад. джерелами – бл. 80 тис., за зарубіжними, у т. ч. нім., джерелами – 40–60 тис. солдатів та офіцерів. До 3 лют. було створено внутрішній і зовнішній фронти оточення.
Оточення

Гітлерівське командування не раз робило спроби вивести з "котла" оточені війська. Для їх деблокування були зняті з ін. ділянок фронту 8 танк. і кілька піх. д-зій. Але всі контрудари були відбиті. Кільце оточення з кожним днем ставало все щільнішим. 8 лют. рад. командування запропонувало оточеним військам капітулювати. Але ця пропозиція була відкинута. 11 лют. противник знову почав наступ на зовн. фронті оточення з р-нів Ризине (нині село Звенигородського р-ну) та Єрки (нині с-ще міськ. типу Катеринопільського р-ну) на Лисянку. Назустріч їм почали наступ оточені війська, 12 лют. їм вдалося прорватися з р-ну Стеблева в р-н с. Шендерівка (нині село Корсунь-Шевченківського р-ну; усі Черкас. обл.).
Завершення і німецький прорив