Перша науково-технічна революція

Науково-технічна револю́ція — якісний стрибок у структурі і динаміці розвитку продуктивних сил, корінна перебудова технічних основ матеріального виробництва на основі перетворення науки в провідний чинник виробництва, в результаті якого відбувається трансформація індустріального суспільства у постіндустріальне.

Перша науково-технічна революція, яка
відбувалась у XV—XVII століттях, відкинула
систему Арістотеля і геоцентричне вчення
Птоломея,подолала середньовічну схоластику і
зусиллями Коперника, Кеплера, Галілея,
Декарта, Ньютона та інших вчених створила
нові наукові основи математики, астрономії,
механіки, медицини, тобто саме природознавство.

Особливості:
Масштабний розвиток промислового виробництва;
Капіталістична суспільно-економічна формація;
Поява емпіричного методу дослідження;
Справжнє знання – отримане чистою логікою, а зі спостереження вважалося частковим;
Не прив’язаність до університетів;
Цікавість до загального знання;
Втрата латиною позиції наукової мови і прихід на її місце французької;

Явище «колекціонування знання»;
Залучення математики до вивчення природи;
Популяризація й поширення знання, поява повноцінної наукової літератури;

Ніколя Коперник
(1473–1543)
Концепція геліоцентричної системи світу

Галілео Галілей
(1564–1642)
Принцип інерції
Закон вільного падіння тіл

Йоганн Кеплер
(1571–1630)
Три закони руху планет навколо Сонця

Ісак Ньютон
(1643–1727)
Закон всесвітнього тяжіння