Система виховання дітей та молоді в Античному світі

Економічний i культурний розквіт держав Стародавньої Греції датується VI-IV ст. до н. е.

Стародавня Греція складалася з ряду невеликих держав-міст (полісів)
Виховні системи:
спартанська (Лаконія – головне місто Спарта);
афінська (Аттіка – головне місто Афіни).

Спартанці – нащадки войовничих дорійських племен
Склад населення:
Спартіати – земельна аристократія (9 тис. родин);
Періеки – ремісники, землероби (30 тис.);
Ілоти – раби (250 тис.), (раби вважались знаряддям праці, “що вміє говорити”;
були позбавлені всіх прав ).

Особливості Спарти:
войовничість;
рівноправ’я чоловіка і жінки;
геронтократія (влада належала старійшинам);
діти належали усій Спарті і виховувалися для держави.

Мета виховання -
підготовка мужніх воїнів, стійких і загартованих майбутніх членів військової общини

Народжуючи дітей, громадянин виконував обов'язок роду.
Новонароджену дитину оглядали геронти у спеціальному місці - лесха.
Геронти робили висновок:
якщо дитина здорова її повертали батькам;
хворобливих, на думку Плутарха, кидали в Тайгетську прірву
або викидали на смітник.

У спартанців було багато вільного часу, який вони використовували для самонавчання та для виховання дітей.
За законами Лікурга було заборонено займатись фізичною працею.

Плутарх відзначив переваги годувальниць із Лаконії
Вони "… не цілували дітей, давали повну волю їх членам і всьому тілу взагалі, привчали їх не їсти багато, не бути розбірливими в їжі, не боятися темряви або не лякатися, коли залишалися на самоті, не вередувати, не плакати".

Етапи виховання
7-18 р. – діти перебували в агелах – навчалися військово-гімнастичним вправам. (Керівник агели - педоном -спеціальна посадова особа від держави).
14 р. – рік випробування,
публічні агони.
15-18 р. – криптії (криваві нічні облави на рабів).
18-20 р. – ефебія ( “ефебія” – молода людина) для проходження військової служби.
20-30 р. – військові походи,
патруль кордонів.
30 р. – повноліття.

Зміст виховання
фізичне виховання (володіння зброєю, розвиток сили і витривалості; біг, метання диска і списа);
моральне і політичне виховання (відданість державі, патріотизм, слухняність, витривалість);
естетичне виховання – через військові пісні і танці; розвиток почуття краси тіла;
розумове виховання - уміння мовчати і коротко та влучно відповідати – лаконічно.
“Не знаюча міри балакучість робить розмову порожньою”
Плутарх
антиалкогольне виховання.

Виховання дівчат у Спарті
Дівчата повинні були: бігати, стрибати, боротися, кидати спис і диск.
Для них необов’язковим було вміти готувати їжу, прясти, ткати.
Дівчат навчали співу і танцям

Ксенофонт писав: "Дівчата повинні були бігати для зміцнення тіла, боротися, кидати диск, кидати списа, щоб майбутні діти їх були міцними.
Діючі статути забороняли їм пестити себе, вести зніжений спосіб життя".
Жінка-атлет

Головне завдання виховання – підготовка сильних відважних воїнів
Спарта – войовнича держава

Афіни

Особливості афінської системи виховання
Виховання мало індивідуалістичний характер.
Афіняни прагнули до поєднання розумового, морального, естетичного та фізичного розвитку.
Метою виховання виступала гармонійно розвинута особистість.
Ця мета визначалася грецьким поняттям "калокагатiя" (внутрішня і зовнішня досконалість);
ідеальна людина – той, хто прекрасний тілом i душею.

До 7 років діти обох статей виховувались в сім'ях.
Афінська жінка була позбавлена багатьох прав, її називали “ойкуремою” (знаряддя для дітородіння).
Після шлюбу в становищі дівчат практично нічого не змінювалось: вони переходили з однієї гінекеї в іншу.
Хлопчики вступали до школи.
Дівчатка проводили весь час у жіночій половині будинку – гінекеї.
У гінекеях їх навчали читати, писати, грати на музичних інструментах, а головне – займатися рукоділлям.

Виховання в школі
Школа (“схоле“) з грецької означає спокій, дозвілля.
У подальшому цим словом називали бесіди філософів з учнями, а ще далі – i шкільні заняття взагалі.
Заняття проводили дидаскали (з гр.: “дидаско“ – навчаю).

З метою уникнення небажаних вуличних знайомств, хлопчика у школу і зі школи супроводжував спеціально приставлений раб – педагог .
(з грецької.:
“пайс“ – дитина,
“аго“ – веду за руку).

Дидаскал веде урок
Арфа, на якій грали
в Древній Греції

АБАК

Гімнастична школа
(палестра – майданчик для занять гімнастикою)
У 12-16 р. хлопчики займалися паралельно ще й у гімнастичній школі.
У палестрі хлопчики займалися системою фізичних вправ, які отримали назву п’ятиборство (біг, боротьба, стрибки, метання диску i метання спису, плавання).
Заняття спортом у палестрі
Змагання на колісницях

На чолі цієї школи (палестри) стояв учитель – педотриб – спеціаліст з усіх видів гімнастики.
Фізичне виховання:
Спарта – формування фізичних характеристик (сила, швидкість, спритність, витривалість);
Афіни – формування красивого тіла.

Гімнасії
У 16-18 р. найбільш забезпечена частина молоді поступала до гiмнасiй.
Гімнасія – державний навчальний заклад підвищеного типу в Афінах.
Академія Платона
Зміст освіти: філософія, політика, ораторське мистецтво, література, гімнастика.
У V-IV ст. до н. е. нараховувалося три гiмнасiї, що утримувалися за державний рахунок:
Академія, Лiкей i Кiносарг.

Військова служба
Весь освітній шлях закінчувався 2-рiчною ефебією (18-20 р.) – військовою службою.
З 18 років готувалися до військової служби, вивчаючи зброю, морську справу, фортифікацію, військові статути, державні закони.
Ефеб