Історія та культура України (лекція1)

Мета заняття:
поглиблення знань щодо предмету та завдань курсу, проблем генези історії та культури та їх відображення в європейській свідомості, структури, функцій, типології культури;
засвоєння історико-культурної хронології та її особливостей.
Над чим працюємо:
1. Предмет і завдання курсу «Історія та культура України». Основні концепції історії та культури в ретроспективі, сучасні інтерпретації.
2. Взаємозв’язок культури, природи та цивілізації в історичному контексті.
3. Культура як цілісний компонент: її функції, структура та типологія.
4. Джерела вивчення та чинники становлення української історії та культури.
5. Періодизація та принципи вивчення історії та культури України.

Мудрість віків:
Перше завдання історії – утриматися від брехні, друге – не приховувати правди, третє – не давати ніякого приводу запідозрити себе в пристрасті або в упередженій ворожості. Цицерон, II-I ст. до н.е.

Видатний український учений-історик. Автор понад 2 тисяч праць, 10-томної “ Історії України – Руси “.
Михайло Грушевський
(1866-1934)

Походження терміну «історія»
Стародавні греки, які винайшли історію як науку, називали її «наставницею життя». Таким чином, слово «історія» має давньогрецьке походження й перекладається як «дослідження», «оповідь про події». Цим терміном також називають науку, що вивчає минуле людських спільнот, які заселяли нашу планету від найдавніших часів.
Давньогрецький історик Геродот, названий «батьком історії». Один з перших географів і вчених-мандрівників. На підставі побаченого на власні очі і почутих розповідей створив перший загальний опис відомого тоді світу, який назвав історією. Його історія складалась із 10-ти книг.

Кліо — муза історії, її атрибути — згорток пергаменту або скрижаль (дошка з письменами).
КЛІ0-
муза історії
КЛІ0-
муза історії

Першим істориком, «батьком історії» вважають грецького історика Геродота.
Історик записував розповіді учасників війни, і назвав ці записи “історіями”.

Значення Історії як науки
Історія розповідає про події та явища, які мали місце в минулому.
Історія - наука, що займається вивченням законів і закономірностей розвитку людського суспільства, передачею соціального досвіду цієї спільноти.
Історія - наука, що дозволяє моделювати життя на історичних фактах.
Історія дає можливість витягти історичні уроки, навчитися на наявному досвіді і чужих помилках, не здійснюючи своїх.
Історія сприяє вихованню патріотів. Патріотизм - необхідна умова функціонування держави, в якій сформовано здорове суспільство і сприятлива соціальна атмосфера.
Історія сприяє формуванню моральності, почуття свідомості і обов'язків перед суспільством.
В.О. Ключевський: «Кожному народу історія задає двосторонню культурну роботу - над природою країни, в якій йому судилося жити, і над своєю власною природою, над своїми духовними силами і суспільними відносинами»

Концепції історичного розвитку:
Лінійні - образ історії як незворотної послідовності подій; геометричним аналогом цієї моделі спрямованості історії є пряма. Лінійність – це послідовність таких подій, які ведуть до певного стану суспільства.
Циклічні - тлумачаться як послідовність подій, що повторюються через певні проміжки часу. Для філософії історії характерні циклічні концепції, побудовані за метафорою кола, тому часто вживають замість поняття циклу поняття кругообігу.

Філософське поняття культури
М.Вебер Культура – це сукупність духовних символів, що не підлягають ніяким утилітарним цілям.
Е.Кассірер Культура є формою розумової діяльності, що спрямована на створення і усвідомлення символічних форм.
Ж.Марітен Основу всього цінного в культурі становить релігія.
К.Леві-Стросс Головним проявом культури є мова, система знаків, комунікація, що може бути перекладена й зрозуміла.
А.Моль Культура – інтелектуальний аспект штучного середовища, що створюється людиною в процесі її життєдіяльності.
Вивчення культури опосередковане специфікою філософії як особливої форми суспільного пізнання полягає в осмисленні дійсності через визначення узагальнених поглядів на світ, місця та ролі людини в ньому, через пізнання загальних законів розвитку природи, суспільства і людського мислення.

Поняття “культура”
Походить від латинського “cultura” – обробіток, догляд, розвиток і спочатку означало у Стародавньому Римі обробіток землі, працю землероба.
Надалі – у значенні “освіченість, вихованість”
“Культура – це набуття розумною істотою здатності ставити будь-які цілі взагалі” – І.Кант

Сьогодні поняття ЦИВІЛІЗАЦІЯ найчастіше застосовують для означення досягнутого ступеня суспільного розвитку, а також набутого рівня функціонування культури в усіх її складових. Іншими словами:
ЦИВІЛІЗАЦІЯ – це такий рівень і стан суспільства, якому притаманні високий злет культури та її ефективне функціонування в усіх галузях буття суспільства.

Ознаки цивілізації за Морганом:
Виникнення та розвиток міст,
Оброблення та використання металів,
Виникнення письма,
Поява держави та публічних органів влади,
Виникнення сім'ї.

Головні ознаки цивілізації за О.Шпенглером:
Високий рівень розвитку техніки і науки,
Скупчення людей у гігантських містах,
Деградація мистецтва і культури;
Перетворення народів із виразно окреслених етнічних спільнот у безлику “сіру” масу людей;
Падіння зацікавленості духовними цінностями;
Моральний занепад суспільства,
Поширення ерзац – культури,
Нівеляція індивідуальних людських особливостей

Співвідношення понять
“культура” і “цивілізація”
цивілізація як загалом синонімічне до культури поняття;
цивілізація як матеріальна культура;
цивілізація як один із складових етапів культури;
цивілізація як етап історичного розвитку, що приходить на зміну культурі.
Якщо поняття «культура» характеризує людину, визначає рівень її розвитку, способи самовиразу в діяльності, творчості, то поняття «цивілізація» характеризує соціальне буття самої культури. Культура та цивілізація постають двома різними сторонами людського суспільно-історичного буття; їх протистояння, але і взаємне стимулювання постає нормальним явищем і одним із джерел розвитку суспільства

Суттєві ознаки культури
Те, що пройшло через людську перетворюючу діяльність(«друга природа», створена людиною);
Способи, технології, методи творення культурних явищ (культуротворча людська діяльність), які вводять людину у так званий технологічний аспект культури;
Сукупність найперших та найвищих духовних і матеріальних цінностей;
Те, із створеного людьми, в чому глибинні якості та можливості людини проявилися максимально повно, досконало та виразно;
Способи збереження, розподілу та використання культурних цінностей;
Внутрішній та зовнішній діалогізм;
Правила, норми, звичаї та стереотипи людської поведінки.

Основні концепції культури:
Концепції локальних культур О.Шпенглера “Занепад Європи” та А. Тойнбі “Осягнення історії”;
Теорія культурних надсистем П. Сорокіна;
Ігрова концепція культури Й. Гейзінга;
Психоаналітичні концепції культури З.Фрейда та К.Г. Юнга;
Структуралістські концепції культури К. Леві-Стросса та М. Фуко.

Змістовні елементи національної культури:
Загальнолюдський елемент – те, що може бути цікавим і зрозумілим кожній розумній людині;
Національний елемент – те, що може являти інтерес та бути зрозумілим лише тим, хто заглиблений у дану культуру;
Елемент, що слугує грунтом для діалогу та культурної дискусії, те, що синтезує два попередні елементи

Писемні джерела
Глиняні таблички
Берестяна грамота
Письмо на папірусі
Манускрипт

Нестор літописець
Давньоруський літописець, чернець Києво-Печерського монастиря Нестор уклав
“ Повість минулих літ “ – один із найвидатніших літописів. У своїй праці розповів про давню історію нашої Батьківщини , описав події з 860 до 1111 року.

Як ви думаєте, а де можуть зберігатися такі цінні писемні джерела?
Центральний державний архів вищих органів
влади та управління України
Центральний державний історичний архів України
Центральний державний кінофотофоноархів України
ім. Г. С. Пшеничного
Центральний державний науково-технічний архів України
Центральний державний архів – музей літератури і мистецтва України
Архів - місце, де зберігають, упорядковують і вивчають писемні джерела.
Архіви — це наукові установи. Співробітники архівів — архіваріуси вивчають походження і достовірність документів, систематизують їх для полегшення досліджень, порівнюють інформацію з різних джерел. Історик-дослідник не може написати історію без допомоги архіваріусів. Саме вони на прохання вчених шукають відповідні документи, за потреби перекладають та підготовлюють їх для читання, упорядковують збірки документів тощо.

Домашне завдання:
Семінар №1