Історія та воєнне мистецтво українського війська до XX століття

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ :
1. Київська Русь IX – X століття.
2. Монголо – татарська навала.
3. Війни запорізьких козаків

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА:
1.Історія1.Історія війн та військового мистецтва: Посіб. – Х.: ХУПС, 2020.
2. Історія війн та військового мистецтва. З війн стародавнього світу до другої світової війни: Навч. посіб. – Х.: ХУПС, 2010.
3. С. Плохій. Брама Європи.Харків 2016 Клуб сімейного дозвілля
4. В. Петровський. Історія України.Неупереджений погляд – Х.; ВД ,,Школа’’, 2010.

1. Київська Русь IX – X століття.

1 – меч; 2 – наконечники метальних списів — сулиць; 3 – наконечники стріл; 4 – бойові сокири; 5 – булава; 6 – палиця; 7 – щит і меч; 8 – бойовий лук; 9 – шолом дружинника

Військові походи князя Ігоря
Ігор примусив древлян сплачувати данину Києву, підкорив уличів, здійснював рейди на південь Каспійського узбережжя, на Кавказ.
У 940 році послав воєводу Хельга громити хозарські поселення в Криму.
У 941 році - похід на Царгород. Греки підпалили кораблі русичів запалювальною сумішшю.
У 944 році - похід на Візантію. Імператор відкупився. Торговельний договір.
Хотів зібрати додаткову дань з древлян. Князівський загін древляни розгромили, Ігоря стратили.

Військові походи князя Святослава
Святослав очолив воєнну експедицію на Оку і Волгу, розгромив місцеві племена.
У 965-966 рр. почав війну з хозарами та переміг їх.
У 967 році підкорив кавказькі племена.
У 968 році з 60-тис військом захопив на болгарській території 80 міст.
968 рік - оточення печенігами Києва.
971 рік - битва під Доростолом.
972 рік - більшість воїнів, які поверталися до Києва, загинули у боях з печенігами, як і сам Святослав.

Доросто́льська оборо́на 971 року — серія битв війська великого князя київського Святослава Ігоровича проти візантійського війська, очолюваного імператором Іоанном І Цимісхієм.
Військові сили : Візантія 40-45 тис Київська Русь до 60 тис. разом із союзниками (уграми та печенігами)
Хід битви : візантійське військо раптово напало на слов’ян, які були розташовані окремими гарнізонами у містах Болгарії. Святослав з дружиною перебував на той час у фортеці Доростол.
Святослав наказав вирити навколо Доростола рів, здійснювати нічні вилазки з метою знищення живої сили візантійців та зриву фортифікаційних робіт. Активною обороною дружинники Святослава наносили великі втрати противнику.
21 червня 971 р. Святослав вивів свою дружину з міста, наказавши заперти ворота фортеці. Він вишукував своє військо “стіною”. Візантійське військо також вийшло з своїх укріплень.
Першим розпочало наступ руське військо. Удар його був настільки потужним, що зім’яв бойовий порядок візантійців. Але їх чисельна перевага дозволила стримати натиск слов’янського війська. Візантійська важка кіннота подвійним охопленням нанесла удар у тил війська русичів. Дружина Святослава зайняла кругову оборону. З великими втратами їй вдалося прорвати кільце оточення і повернутися до фортеці.
Результат:Святослав був вимушений скласти мирну угоду, в якій зобов’язався вивести своє військо з Болгарії.

2. Монголо – татарська навала.

Навала монголів

Монгольська навала
Склад армій : кіннота монголів складалася з легкої та важкої і поділялася на підрозділи (десятки та сотні) та з’єднання (тисячі і тьми-10 тис.).
Обладунки: на м’якій матеріал кріпилися сталеві пластини-нагрудники. Застосовувався і повністю шкіряний захист. У коня - металеві налобники і шкіри для захисту крупу.
Зброя: далекобійні луки, мечі, ударні списи.
Тактика: метальний бій, розчленовування бойового порядку на частини, оточення ворога. Досконалі облогові дії.
Хронологія події:
1223 рік - битва на Калці,
1240 рік - захоплення Києва,
1362 рік - битва на Синіх водах.

Би́тва на Си́ніх Во́дах (Синьово́дська би́тва; 24 вересня — 25 грудня 1362) — битва між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та військами монголо-татарських правителів Поділля, Військові сили :
Велике князівство Литовське : близько 20-25 тис. чол.
Золота Орда: від 10 до 20 тис.чол.
Значення Синьоводської перемоги: українські землі були звільнені від 122-річного золотоординського іга. Київське, Подільське та Чернігово-Сіверське князівства увійшли до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (Волинь мала литовського князя ще з 1340 року).

3. Війни запорізьких козаків.

Польсько-московська війна 1617–1618 — військовий конфлікт між Річчю Посполитою та Московським царством, який тривав з 1617 по 1618 роки. Під час цього конфлікту польсько-литовські війська, а також запорізькі козаки воювали за здобуття польським королевичем Владиславом Ваза корони московського царя.
Умовами участі козаків у поході Польщі на Московське царство були розширення козацької території, зняття заборон і обмежень на православ’я, збільшення чисельності війська, визнання Польщею судової та адміністративної автономії Війська Запорізького. Польща отримала білоруські й українські землі, які до того були під владою Москви — Смоленську, Чернігівську та Новгород-Сіверську, всього 29 міст..
Після повернення до України, військо Сагайдачного розмістилось на постій у Київському воєводстві, а гетьманський полк у самому Києві. За свою участь у московському поході запорожці отримали грошову винагороду в розмірі 20 000 золотих та 7000 штук сукна. По прибутті до Києва Петро Сагайдачний прийняв титул «гетьмана України» й став управляти тією її частиною, яка визнавала себе козацькою.

Богдан Хмельницький

Би́тва під Підга́йцями (Підгаєцька кампанія) відбулася 6—16 жовтня 1667 року, під час польсько-козацько-татарської війни 1666—1671 біля міста Підгайці (тепер у Тернопільській області
Військові сили:
Річ Посполита: 3 000 жовнірів, 6 000 озброєних селян, 18 гармат;
Кримське ханство: 16-20 000 татар, 3 000 яничарів, 12 гармат;
Військо Запорізьке: 15 000 козаків, 30-40 гармат.
Хід битви: Битва під Підгайцями з польського боку носила оборонно-наступальний характер. Бойовий порядок мав на меті спрямувати дії супротивника у потрібному для поляків напрямку, при тому чисельну слабість війська було скомпенсовано польовими фортифікаціями.
Два окремих равеліна із досить широким інтервалом між ними створювали ілюзію можливості прориву крізь польські лави. На практиці фланговий вогонь з укріплень та контратаки кінноти з другої лінії виявилися достатніми для нанесення супротивнику поразки.
Підсумок. Осінь 1667 року позбавила правобережну та лівобережну України можливості об’єднатися. Сталося це в ході поразки козацького війська під проводом Петра Дорошенка та підписання ним мирної угоди, яка визначає права Речі Посполитої на правобережну частину України, позбавляючи її будь-якої автономності, самостійності та геополітичного значення в цілому.

Битва під Підгайцями (1667)
.